Під такою назвою відбулася літературномузична композиція в Народному домі с. Хлівчани (директор Г. Лимич). Вінок слави і пошани Кобзарю переплетений чорною стрічкою смутку і журби. В складний для України час ми йдем на прощу до Тараса, звітуємо про своє життя, несемо до нього свої жалі і тривоги, eмоції і розчарування.
– Тарасе, що далі?
А він впевнено і сміливо дивиться нам в очі і промовляє: «Борітeсяпоборете…», і переконує: «В своїй хаті своя правда…», і наказує: «Кайдане порвіте!»
Ми приносимо до нього свій біль і скорботу. У пам’яті – відлуння Майдану, «Небесна Сотня», війна на сході України, німий крик загиблих шахтарів…
Скільки всього сталося!
Всі ці події були відображені в заході. Далі молоді виконавці в віршах і поeмах повернули нас в Шевченкову Україну, де чиста природа, «Хрущі над вишнями гудуть…». «Степи, лани мріють…». Під шелест осоки й верболозу випливають русалки, «нехрещені діти». Зачаровує душу дівчиналілея… «Свою журбу переливає в свою дитину» матинаймичка. Пісні на слова Шевченка прозвучали в новому стилі. Це незвично і одночасно цікаво. Вкотре переконуємось, що Шевченкове слово завжди актуальне, відповідає часу і подіям.
Пройшли роки, спливли тумани,
Шевченко знову будить світ.
Вставайте вже! Порвіть кайдани,
Що тиснуть жили стільки літ!
Марія ПАВЛОВА, бібліотекар с. Хлівчани.
