У школах Сокальщини завершився ще один навчальний рік. На урочистих лінійках школярів вітали вчителі, батьки, представники влади та учасники АТО. Священики благословили випускників та привітали їх з початком дорослого життя.
У районі цього року закінчили школу 464 випускники 11 класів. Серед них – 31 претендує на отримання атестатів з відзнаками (з них 25 – золотих та 6 срібних). Найбільше претендентів на медалі в Сокальській гімназії ім. Олега Романіва – сім, в Сокальській спеціалізованій школі №3 – шість, по три – у Великомостівській та Жвирківській школах, по двоє – в Белзькій школі та Сокальській школі №2. У 9 класах – 798 випускників, серед яких 46 претендують на отримання свідоцтва з відзнакою.
У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника, свята, якого немає в жодному календарі. І це не дивно, адже учням є чому радіти. Уроки закінчилися і попереду тепле літечко, пора канікул.
Та в цьому святі зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум прощання і радість зустрічі з майбутнім. У цей день прощаються з рідною школою випускники.
Сокальщина не перестає дивувати Україну своїми талантами. Не міліє духовне життя міста, талановиті люди знаходять тут підтримку і можливості творчого розвитку та вдосконалення. До їхньої когорти постійно додаються нові імена. Приємно, що серед творчих, обдарованих особистостей чимало молоді. Одна з них Яна Козак – випускниця Сокальської загальноосвітньої школи №4 (на фото поруч). Це оригінальна і неповторна, багатогранна і творча особистість, яка впевнено йде до своєї мети. Яна неодноразово займала призові місця з науководослідницьких робіт та олімпіад з таких предметів, як математика, екологія, астрономія, біологія, англійська мова та ін. Дівчина є претендентом на золоту медаль. Мудрість у неї поєднана з добротою, яку проявляє у ставленні до батьків, однокласників, вчителів.
– Головне в житті дівчини – її внутрішній світ, інтереси, знання, вміння і ставлення до людей, до навчання, – ділиться класний керівник Марія Григорівна Обдирко. – Вона намагається мати власний погляд на життя, не підлаштовується під чиюсь волю, ніколи не втрачає своєї гідності. Творчість – це особливий стан її душі. Яна вміє брати відповідальність на себе, має в серці добре диво, силу любові та ніжності, що веде її до мети.
Однією з найважливіших людей у житті кожного є перша вчителька. Приємна пам’ять про неї супроводжує через все життя. З нею зазвичай пов’язані лише найкращі емоції.
Надзвичайно ніжні та теплі почуття виникають у випускниці при згадці про першу вчительку – Наталію Іванівну Мішталь. Яка вона добра! А доброта ця дає змогу відчути душу іншого, зігріти, підтримати. Вона має невичерпну любов до дітей, вміє бачити в роботі головне, знаходить сили будьщо добиватися визначеної мети. А ще дуже тонко відчуває дитячу душу, турботливо плекає її, адже саме в дитинстві формуються позитивні чи негативні риси характеру, звички. Так було і з Яною. Ще в першому класі Наталія Іванівна зуміла віднайти та допомогти розкритись усім талантам дівчини. Важливу роль у житті Яни відіграла ще одна Наталія Іванівна Драган – директор школи. Вона, вчитель української мови та літератури, допомагала випускниці підготуватися до ЗНО, неодноразово підбирала правильні слова, щоб справилася з хвилюванням перед різноманітними серйозними і відповідальними заходами. Та й пані Наталія з трепетом говорить про дівчину. Описує її як цілеспрямовану, наполегливу, трішки сором’язливу особистість.
Свято останнього дзвоника для випускників став днем коли вони, можливо, як ніколи, відчували, що школа – це їх рідний дім. Як одна мить пролетіли спогади про 11 класів, про найрадісніші події. Згадувались різноманітні витівки, за які часто доводилось вислуховувати дорікання. Власними спогадами поділилась і Яна. Випускниця пригадує, що майже кожен із прожитих шкільних днів згадується лише з усмішкою. За цей час знайшла багато друзів, з якими вплутувались у різноманітні авантюри (наприклад, неодноразово втікали з уроків), однак значно більше було приємних моментів. У рідній школі кожен із випускників знаходив себе. Слова безмежної вдячності Яна висловила вчителям, котрі присвятили своє життя вихованню підростаючого покоління.
Вчорашні одинадцятикласники, сьогодні – випускники. Попереду в них тести та вступ до вишів, вибір професії та навчального закладу. Яна також поділилася і планами на майбутнє. Дівчина бачить себе у майбутньому вебдизайнером, тому планує поступати у Львівську політехніку на ІТ факультет.
Юність – справді найкраща пора життя. І вона проходить у школі.
Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням. Не один рік випускники прожили єдиними надіями, турботами, радощами і печалями зі своїми шкільними друзями. А попереду – доросле життя, нові знайомства. Бажаємо кожному з випускників знайти своє покликання!
Юля СОРОЧУК.
Фото автора та зі сторінок у Фейсбук.
