Багата українська земля на таланти! Рясно проростає і поетичне й прозове слово. Кожне село й містечко має своїх, так би мовити, літописців. І, мабуть, не існує міста, де б не діяв якийсь літературний гурток чи об’єднання: з історично складеними традиціями, назвою… Ось нещодавно випадково дізналась, що у місті Кремінна Луганської області теж є літературномистецьке об’єднання «Колос»… (Це місто розташоване за 20 кілометрів від Рубіжного. Під час подій весниліта 2014 року цей район був частиною лінії розмежування між сторонами конфлікту і прийняв перші хвилі переселенців з окупованої території Луганщини). Що ж, може, варто налагодити побратимські зв’язки? Поділитись досвідом, поцікавитись творчими планами, настроями у цей нелегкий для України час…
Та поки що – згадаймо своє. Адже нам теж є чим пишатися.
Сокальське ЛМО «Колос» як громадська організація юридично оформилось у листопаді 1994 року з ініціативи тодішнього очільника, прозаїка Михайла Базара. Проте варто зазначити, що утворилось воно не на порожньому місці, не з нуля. Бо вже тоді об’єднання мало за спиною кілька десятків років творчих пошуків і поривань, згуртувало довкола себе чимало любителів поезії і прози, української пісні.
Мабуть, ніхто зараз досконало вже й не пригадає як насправді і коли все починалось. Можна собі лише уявити той творчий ентузіазм і запал, мрії і надії… Та безперечно, десь в архівах засобів масової інформації ще можна знайти те липневе число журналу «Жовтень» (нині «Дзвін») за 1957 рік з коротенькою інформацією «Літгурток у Сокалі». Тож за замовчуванням, вважаємо, що саме з цього часу започатковується діяльність літературномистецького об’єднання «Колос», хоча організаційно воно оформилось дещо пізніше.
Отож у 2017 році в «Колосу» поважний ювілей! – 60 врожайних років творчої діяльності, відштовхуючись від першої згадки, і 55 років – від дати першого організаційного засідання у 1962 році при редакції районної газети «Вперед» (нині «Голос знад Бугу»).
Не одне покоління народилось і виросло за той час… Змінювались політичні ситуації, суспільні пріоритети, моральні та духовні акценти, творчі нахили і вектори… Змінювались імена, обличчя… Та традиційними залишались щомісячні засідання літературномистецького об’єднання «Колос», на які поспішали і поспішають люди, закохані в Слово, залюблені в рідну прабатьківську землю.
Нагадаємо, що біля витоків організації творили Євген Куртяк (згодом відомий львівський літератор, член Спілки письменників України, автор багатьох книг), Олекса Назарук, Яків Біліченко, Володимир Храмцов, Панас Дерев’янко, Богдан Козярський, Іван Сокульський, Павло Хомляк, Дмитро Іськів та інші. Більшість із перелічених – вже в когорті тих, хто за межею вічності. І, на жаль, ця когорта за десятки років поповнилась й іншими іменами, які свого часу засвітив чи «освятив» «Колос»: Володимир Дроцик, Валентина Гавілей, Марія Новосад, Володимир Когут, Володимир Крикля, Іван Красько, Ярослав Кортко, Євген Кравчук, Михайло ЩуркоВігор, Захар Гнідець, Володимир Сірко, Калина Барвінко, Геннадій Родичев, Ольга Гаврилюк…
Їхні зірки на літературному небосхилі Сокальщини світили неоднаково – чиясь скромно і не надто яскраво, чиясь – потужно і променисто; чиясь довше, а чиясь – лише спалахнула і почала набирати потенціалу, сили, енергії… Але, без сумніву, кожне ім’я вже вкарбоване в історію літоб’єднання, а їхня творчість віднайшла відгук у серцях читачів, зокрема, завдяки публікаціям на шпальтах районної газети, добіркам в колективному збірнику «Сокальщина літературна» (1998) та в альманасі «Соколиний край», який з 2001 року є офіційним друкованим органом ЛМО «Колос». Дехто залишив по собі не одну видану збірку чи пісенник… Хочеться вірити, що їх часто гортають вдячні читачі бібліотек району, музичні колективи…
Досі витають над теренами Сокальщини і поза її межами поетичні тексти, яким дали криламелодії композитори Ілларіон Далик, Анатолій Пігель, Зіновій Сковрон, Ярослав Кортко…
А нині на пісенній ниві продовжують плідно співпрацювати з місцевими поетами сокальчанка Ольга Пенюк, Микола Ведмедеря з Харківщини… А дехто з авторів кладе на музику власні тексти, якот Ігор Курач.
Та знову зазирнімо у минуле… Крім уже згаданого Михайла Базара, який зараз живе і творить у Дрогобичі, у різні періоди ЛМО «Колос» очолювали Юрій Малявський, Олекса Назарук, Володимир Храмцов, Геннадій Родичев, Володимир Полянчук… Якраз завдяки титанічним зусиллям останнього у 2001 році в Управлінні у справах преси та інформації ЛМО «Колос» отримало право на випуск періодичного україномовного щорічникаальманаху «Соколиний край». Досі на Сокальщині не було жодного подібного видання.
Звісно, кожен період мав свої труднощі та особливості, свої плюси і мінуси… Та «Колос» у всі часи оберігав і оберігає духовні цінності, багатство рідної мови…
У книзі «Сокаль і Прибужжя» Іван Вашків у розділі, присвяченому «Колосу», влучно зазначив: «Після розвалу СРСР літературна творчість перестала підганятись у прокрустове ложе так званого соціалістичного реалізму і зникли ідеологічні та видавничі бар’єри». Та в цій свободі теж, як виявилось, багато підводних течій, підступних рифів, спокус… Тому дуже потрібно вдосконалювати знання рідної мови, вчитись шліфувати слово, вникати в теорію віршування, пересіювати рядки… Тому й радимо один одному, правимо тексти… Звісно, не все вдається, як би хотілось. Бо в кожного – власна точка відліку на шкалі майстерності і власна межа… Але бажання зростати є майже в кожного, чия стежина хоча б раз завернула до «Колосу».
Натхненно працювали чи й далі працюють на ниві творчості Марія Макух, Марія Павлова, Вірослав Лесик, Ольга Шкрабайло, Віктор Гадюк, Оксана Кокотін, Надія Канюка, Надія Марцинюк, Ольга Семеняка, Мирон Гавришкевич, Оксана Піка, Галина Процюк, Наталя Кічун, Галина Лимич, Володимир Комбель, Степан Шутовський, Галина Дробиняк, Петруня Ракович, Олександр Кульбачний, Марія Козакевич, Василь Іваш і багатобагато інших.
Перелічити всі прізвища в межах статті складно. Ті незримі стежини від залюблених у слово сердець до осердя «Колосу» (і навпаки) тягнуться чи не з кожного села і містечка Сокальського району. Якнайповніше «літературномистецьку палітру соколиного краю» розкрив історик і краєзнавець Володимир Полянчук (нині Почесний голова ЛМО «Колос») у вступному слові до першого числа альманаху «Соколиний край» (2001) і в наступних числах, де воістину – про цілі грона літературних імен і зв’язаних з ними географічних назв.
Чиясь стежина лише перетнулась з нашим об’єднанням, залишивши неповторний слід, а для когось «Колос» назавжди став другою домівкою, творчою гаванню, де можна відпочити душею і, образно кажучи, полагодитиналаштувати вітрильники слова…
Нині ядро «Колосу» становлять вже більш досвідчені Володимир Полянчук, Любов Бенедишин, Марія Лобай, Ганна Кузьмак, Світлана Мельничук, Марія Чернявська, Галина Хорташко, Людмила Романюк, Любов Рибак, Ігор Курач, Ігор Данюк, Лідія ГійШишка, Леся Гумен. Свіжий струмінь привносять молодші – Олена Штикало, Ірина Данкович, Марічка Васько, Іванна Шишка, Уляна Шутовська, Марія Мишок, Ірина Гануляк та інші…
Цінуємо скрупульозний нелегкий труд Петра Мавка на поприщі краєзнавства. Пишаємось потужною перекладацькою діяльністю Олега Короля, тішимось досягненнями львівського поета, члена НСПУ Івана Гентоша, уродженця Угнова. Не втрачаємо духовного зв’язку з отцем Володимиром Віттом, який вже багато років мешкає і творить за океаном, але душею з нами.
Так, є серед «колосят» і члени Національної спілки письменників, журналістів України, і члени Української асоціації письменників, і переможці різних літературних конкурсів… Це, звісно, досягнення. Планка, яку не можна опускати… І для багатьох саме «Колос» став і, сподіваємось, надалі ставатиме, своєрідним стартовим майданчиком для злету.
А також закликаємо, щоб творчі молоді (і не дуже молоді) люди пам’ятали, що кожного останнього вівторка місяця о 14 годині ми чекаємо на них на наших літературних засіданнях при редакції газети «Голос знад Бугу», готові поділитися досвідом і знаннями, допомогти, підтримати у пошуку власного стилю. І самим почерпнути: ми завжди відкриті до нових ідей, пропозицій…
В 2016 році ЛМО «Колос», залучивши кошти авторів, випустило в світ «Сокальську Шевченкіану» (спеціальний випуск альманаху «Соколиний край»).
Зараз, хоч і є певні труднощі, готуємо наступне число щорічника. Тематика – патріотична, прагнемо донести до читачів наші роздуми про сьогодення, спільні надії і сподівання, підтримати дух і спонукати замислитись… Адже нині для кожного з нас – Україна понад усе!
Віримо, що знайдуться патріоти рідного слова, які підтримають це видання фінансово.
Дякуємо за популяризацію нашої творчості районній бібліотеці ім. Василя Бобинського (особливо завідувачці читальної зали Світлані Халупник), кабінетумузею «Літературна Сокальщина» (Оксана Процюк), відділу освіти (Роман Монастирський), районному товариству «Просвіта» (Ігор Дацюк), часопису «Голос знад Бугу» (Василь Сорочук). І сподіваємось на подальшу плідну співпрацю.
Адже попереду ще багато засівів…
Любов БЕНЕДИШИН,
голова Сокальського літературномистецького об’єднання «Колос».
