4 березня виповнилося 202 роки від дня народження славного сина України, автора музики до Українського Славня, композитора о. Михайла Вербицького. Його місце вічного спочинку – с. Млини, Ярославський повіт, Підкарпатське воєводство (Польща), в каплиціпантеоні, що була відкрита і освячена 12 квітня 2005 року.
Поруч знаходиться дерев’яна церква Покрови Пречистої Богородиці, в якій до останнього дня служив отець Михайло. У складі делегації – представники виконавчої влади, депутатського корпусу, місцевого самоврядування, духовенства, творчої інтелігенції. Всіх присутніх зачарував чудовий спів львівських академічної чоловічої хорової капели «Дударик», муніципального хору «Гомін» та вокального ансамблю «Калофонія». Музичний супровід у виконанні оркестру Національної Академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного. Були виголошені патріотичні промови представників української та польської делегацій, а також духовенства. Хочеться також наголосити, що на цьому святому для кожного українця місці було як ніколи велелюдно.
Делегації зі всіх куточків Галичини, навіть зустрів людей зі стольного Києва… До могили Великого Українця
простяглося синьожовте море з вінків та квітів…
Дійсно – це всенародна шана і любов… Пісня – це душа народу, а національний гімн – найвищий вияв його волелюбних прагнень і духовнопатріотичних устремлінь. Втративши свою державність, Україна кілька століть не мала свого національного гімну. Його заступали патріотичні пісні, часто регіонального характеру, що не охоплювали долі всього народу, розмежованого кордонами австроугорської та російської монархій. Але волелюбний дух нашого народу, його прагнення до незалежності ніколи не зникали. Яскравим виявом патріотичнонаціональних почуттів українців Соборної нашої ненькиУкраїни стала поява у 1863 році вірша поета і етнографа, наддніпрянця Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна…», а трохи згодом і музики до нього талановитого композитора, західноукраїнця о. Михайла Вербицького. Вперше Український Славень був виконаний у Львові українським хором у 1865 році. Злившись воєдино, слова і музика пісніславня одухотворювали і досі одухотворюють нові покоління борців за волю та незалежність України. Тисячі і тисячі вірних синів і дочок України зі Славнем на устах боролися за волю України, страждали в царських, більшовицьких, гітлерівських та сталінськоберіївських тюрмах, ішли на заслання, гинули героїчною смертю у підпіллі та в рядах УГАУССУПА… Наша БатьківщинаУкраїна завжди повинна пам’ятати патріотичнонаціональний мученицькострадницький хорал «Ще не вмерла Україна…», створений вихідцями з Наддніпрянщини і Галичини, – який вже понад півтора століття одухотворює національнодуховні поривання українського народу до своєї незалежності.
Вічна слава творцям Українського Славня!
Олег КОЖУШКО, голова депутатської фракції «Батьківщина» в Сокальській районній раді, учасник делегації.
P. S. На зворотньому шляху ми зробили невелику зупинку біля українського храму (обабіч дороги) та помолилися за світлі душі наших вісьмох земляківшахтарів з шахти «Степова», які в цей день пройшли свою останню земну дорогу… Список загиблих зачитав депутат районної ради, голова фракції політичної партії «Українське об’єднання патріотів – Укроп»
Олег Солодяк. Вічна їм пам’ять…
