Пошта розширює спектр послуг

Вдділення поштового зв’язку у Вели­ких Мостах уже давно «поселилося» у центрі на перехресті центральних вулиць у невеликому затишному приміщен­ні. Тож тут завжди багато людей, бо сюди у потребі заходять не тільки великомостівча­ни, але й жителі сіл Борове, Куличків, Воли­ця і навіть Боянця й Туринки Жовківського району. Однак нині через карантинні обме­ження у середину приміщення впускають максимум двох осіб, інші, дотримую­чись соціальної дистанції, чекають на кори­дорі та на вулиці. Всередині відвідувачів привітно зустрічають працівники поштового від­ділення, яке очолює не один рік Наталія Домашовець.

– Для мене пошта стала третьою профе­сією, за фахом я вчитель історії й 29 років пропрацювала в школі, потім була Велико­мостівським міським головою. Після закін­чення каденції, попросили очолити поштове відділення у місті і я погодилася, бо з дитин­ства люблю читати газети й журнали. Проте у круговерті справ лише встигаю перегля­нути свіжу пресу.

Роботи на пошті у п. Наталії багато щодня: це і контроль за діяльністю працівників, і за отриманням та за відправкою пошти. А також дуже важливо знайти спільну мову з клієнтами – обійтися без скарг та нарікань. Тож живого спілкування тут вистачає. «Люб­лю бути між людьми, – усміхається п. Ната­лія. – Це для мене своєрідний рух. А рух, кажуть, – це життя».

Великомостівське відділення поштового зв’язку обслуговує майже сім тисяч осіб, які проживають у Великих Мостах та селах Бо­рове та Куличків. Їм розносять пошту листо­ноші Марія Шийка, Марія Яцків, Галина Шур­ма, Іванна Саторська.

Праця листоноші сьогодні не в прес­тижі, адже трудяться на 0,5 ставки. Жінки гідно виконують покладені на них обов’язки. У місяць праців­ниці відділення обробляють та доставляють адресатам три тисячі різних періодичних видань, декілька сотень поштових відправ­лень та переказів, 800 пенсіонерів з їхніх рук отримують пенсії та субсидії.

– Карантин додав листоношам роботи, – продовжує Наталія Домашовець. – Значно зросла кількість посилок, у день маємо таких 110-115 відправлень. Через пошту нині мож­на переслати дуже багато речей: від зовсім маленьких – до величезних, від продуктів харчування – до промислових виробів. І то не тільки по Україні, а й за кордон.

– Усі прогнозували, що з розвитком техніч­ного прогресу – Інтернету, комп’ютерів, смартфонів, – пошта втратить свій сенс,– каже ветеран поштової справи Марія Ярмо­ла, яка нині заміщає заступника начальника відділення Ольгу Пиріг, яка у відпустці. – Але цього не сталося. Карантин лише допо­міг усім усвідомити наскільки вона потрібна для людей, і допомагає їм у вирішенні життєво важливих проблем. Адже вона була й залишається найдоступнішим і найпоши­ренішим засобом зв’язку для різних верст населення України. Про це свідчить велика кількість поштових відправлень. Вона лише розширює спектр послуг, які адаптує до сьо­годення.

Випадкових людей у поштарській справі немає, бо тут не кожен зможе працювати. Робочий графік у працівників відділення: з 8 ранку і до 17 години. Нині у Великомостівському поштовому відділенні не вистачає однієї листоноші. Молодь не хоче йти працювати листоношею, бо тут мала зарплата, а роботи є дуже багато: приймання і відправка пошти, приймання переказів, комунальних платежів, поповнення рахунків, перед­плата періодичних видань та їх доставка. Паралель­но займаються ще й продажем інших товарів. Напрацюватися треба багато, вже не кажучи про велику відповідальність та небезпеку.

«Для молодшого покоління – слово пошта асоціюється з електронною, а для старшого віку означає періодичні видання, бо звикли читати газети. Кажуть, що хочуть знати, що робиться в області та районі. Найбільше великомостівчани читають газети «Експрес», «Високий Замок», «Голос з-над Бугу». Є й волинські видання, дитяча періодика, зокрема, журнали «Малятко», «Колосок», «Смай­лик», «Мамине сонечко», «Вечірня казка» та інші. Спеціалізовані газети та журнали передплачують, в основному, організації.

У нас є такі сім’ї, де з року в рік отримують вісім і більше видань, це Анатолій Ястримбович і Ганна Карачевська з Великих Мостів, Михайло Смолинець з Куличкова. Багато періодики надходить у місцеві бібліотеки», – говорить пані Наталія.

Колись відділення Укрпошти виконували лише поштові функції. Нині на полицях, крім газет, журналів, поштових листівок та конвертів, можна побачити й супутні товари. Тут стоять пляшки з соняшниковою олією, оцтом, є макарони, крупи, борошно, печиво, цукерки, а також пральні порошки та відбі­лювачі, насіння квітів. Завозять для реаліза­ції ще й спеції, маргарин, консерви… Все це добро листоноші зобов’язані пропонувати жителям і реалізовувати. «Така послуга доволі популярна, – ділиться начальниця відділення. – І вона у нас уже давно. Листо­ноші роками працюють на одній і тій же дільниці. Тож знають, що й кому подобаєть­ся. А ціни в нас такі ж, як і в магазинах, є й різні акції та знижки».

Сім кілометрів, поки рознесе кореспонден­цію односельчанам та реалізує супутні това­ри, долає листоноша з с. Борове Марія Яц­ків. У негоду, по розбитих дорогах, це особливо нелегко. Не раз долає цю відстань на старень­кому велосипеді, який багато років тому отри­мала від Укрпошти. У селі по доброму від­кликаються про Марію Богданівну, яка уже чотирнадцять років працює листоношею. Жінка каже, працює, бо любить свою роботу та й «змушена», бо ще декілька років до пенсії. Та поки що її нікому замінити, тож відчуває свою значущість у селі: майже в кожному дворі передплачують якесь періо­дичне видання. «Доводиться йти і в дощ, і в сніг, адже люди чекають на газети, багато хто передплачує «Голос з-над Бугу», «Доб­рий господар», «Експрес», «Месіонер». По­трібно вчасно видати пенсію чи субсидію. Люди старшого віку замовляють продукти, які їм принести», – зазначає п. Марія.

За словами її колеги Марії Шийки, на діль­ниці, яку обслуговує, а це вулиці Базарна 2, 4, Б. Хмель­ницького, Крушельницької, Берего­ва, Купич­вільська, Львівська, більше перед­плачують періодику люди старшого покоління. Вони як не можуть передплатити газету, то про­сять її принести і купують у роздріб. Молодь, на жаль, періо­дикою не цікавиться, кажуть, що все вже знають, бо прочитали у соцмере­жах. Люди похилого віку, яким важко вихо­дити з дому, замовляють, щоб принесла макарони, греч­ку, миючі засоби, солодощі…

Цікавлюся, чи спілкуючись з людьми, не бояться коронавірусної інфекції. Відповіда­ють, що її можна підхопити скрізь: і в тран­спорті, і в аптеці. До того ж стараються до­тримува­тись усіх правил безпеки: носять маски, ру­кавиці, дезінфектор. Якщо бачать, що людина нездужає, близько не підходять. Стара­ються їм допомогти: телефонують сі­мейно­му лікарю, щоб приїхав до одиноких лю­дей. Вони горді, що їхні рідні, знайомі, односельчани усвідомлюють, яка в них важ­лива і потрібна робота.

Продовжила сімейну династію Іванна Саторська. Її бабуся Катерина, дідусь Павло та мама Ганна свого часу були листоношами у Куличкові. Їх добрим словом згадують донині старожили у селі. Жінка наголошує, що у дитинстві ця робота їй не подобалася, бо була змушена мамі допомагати розносити пошту. Працювала на заводі, а коли там її посаду скоротили, неохоче погодилася пра­цювати листоношею. Нині рада, що так сталось. Сміючись каже, що це не вона, а сама доля обрала цю професію. Щодня листоноша проходить десять кіло­метрів з Куличкова до Великих Мостів. Її дільниця дуже розкида­на, крім села ще має вулиці Старомостівську, Крушельницької, Стуса, Мічуріна, частину Львівської в Вели­ких Мостах. Втомлюється, але любить свою роботу. Бо спілкується з людьми, а ще при­носить їм хороші звістки: довгоочікувані лис­ти, пенсію, посилки та настрій.

Листоноші також скаржилися, що за власні кошти купують все необхідне для ро­боти, хоч це повинна забезпечити їм Укр­пошта.

Наталія Домашовець й не помітила, коли поштар­ська справа стала для неї змістом життя, якій віддається сповна. І їй приємно, коли жителі Великих Мостів добрим словом згадують працівників поштового відділення.

Надія Мілян розповіла, що без пош­ти не уявляє свого життя, і вважає, що вона потрібна, бо люди отримують пенсію, платять за комунальні послуги, відправляють листи та посилки. А п. Дана, яка прийшла оплатити комунальні послуги, за­значила, що тут пра­цюють ввічливі та доб­розич­ливі працівниці, які все розтлумачать та підкажуть.

Начальник Сокальського відділення пош­тового зв’язку Зоряна Янюк сказала, що Великомостівське відділення – одне з кра­щих на Сокальщині, яке щомісячно виконує план й одним з перших уже розпочало пе­редплату періодичних видань на наступний рік. Тут працює дружний колектив, сумлінні відповідальні працівниці, які щоденно вкла­дають в свою роботу частинку себе. Вони долають кілометри тільки для того, щоб передплатники вчасно прочитали свіжі га­зети, журнали, тим самим урізноманітнюють будні людей. Адже пошта, наче живий організм, який є у всіх країнах, залишається повсякденним і найдоступнішим засобом спілку­вання й зв’язку.

Любов ПУЗИЧ.

Світлинa автора.