Протягом літа-осені у Тартаківському палаці тривали культурно-просвітницькі заходи, концерти, тематичні вечори. Нещодавно було закрито туристичний сезон. Вже традиційно, другий рік поспіль, остання туристична неділя проходила в етностилі.
Цього дня Тартаківський палац зібрав навколо себе талановитих, обдарованих митців, людей з великою душею і щирим серцем.
Галина Хохонь – поетеса, іконописець, художник і архітектор. Вона привезла у Тартаківський палац живописну колекцію «Пензлем і пером від мене до вас». Її етнічні вбрання, рушники, предмети побуту з особистої колекції заповнили всі зали і кімнати палацу. Відвідувачі милувалися живописом, від цих робіт кожен отримував насолоду, адже пані Галина вкладає всю свою любов у твори. Її живописом наповнені церкви, музеї, оселі. Вона має життєве кредо: «Я думкою пишу, очима малюю, співай моя Земля, тебе я почую». Це справді жінка-легенда. Хто з нею познайомився у Тартакові, був захоплений цією особистістю.
Серед почесних гостей цього дня була і Дарія Туманова – художник, дизайнер, майстер вишивки, моделювання, ткацтва, віражного розпису. Вона презентувала свою колекцію еко-сумок. Ми щоденно ходимо в супермаркети і купуємо пакети, потім їх викидаємо і забруднюємо довкілля. А ось можна придбати еко-сумку і щодня ходити з нею за покупками, таким чином кожен внесе свою лепту в охорону довкілля.
Ще одною особливою гостею і співорганізатором цієї неділі у Тартакові була Віра Чипурко – дизайнер, художник, майстер народної української вишивки. А ще вона має унікальну колекцію одягу. Біля замку відбувся показ колекції її автентичних вбрань, писанок, ляльок-мотанок, еко-виробів, цінних предметів побуту. Чудові експозиції п. Віри були представлені в залах палацу, на стінах висіли її рушники, а на столах – скатертини. Віра Чипурко розповідала про техніку писанкарства, якою займається вже багато років. Кожна її писанка – це справжнє диво, вони вражають своєю витонченістю, унікальністю.
Та найбільшою подією цьогорічного дня закриття туристичного сезону в Тартакові був показ етнічної колекції відомої львівської дизайнерки, модельєрки Оксани Лобас-Заєць. Вона продемонструвала ексклюзивні вбрання з унікальними орнаментами Сокальщини, досконало поєднаними з сучасним дизайном крою. Пані Оксана гармонійно поєднала коралові та сірі кольори з традиційною чорною сокальською вишивкою. Колекція налічує 28 комплектів одягу, поділена на групи: «Ой чорна я, си чорна», «Мойоран», «Пісня мого серця». Елегантність, стиль, краса – всі ці риси присутні в кожному вишитому вбранні Оксани Лобас-Заєць. Тартаківські дівчата, а також молодь із сусідніх сіл були моделями для показу цієї неймовірної колекції, а гості та відвідувачі з неймовірним захопленням та щирими аплодисментами їх зустрічали. Кожен охочий міг придбати той виріб, який припав найбільше до душі, а частину виручених коштів пані Оксана спрямувала на благодійність.
Вже всім відомий гончарний майстер Сергій Івашків цього дня тішив присутніх виставкою-продажем виробів з чорнодимленої кераміки. Екскурсоводи палацу щогодини проводили екскурсії для бажаючих. Кожен охочий міг за символічну оплату приміряти на себе та сфотографуватися в костюмах, які відображають епоху Урбанських.
Протягом дня тартаківські господині частували всіх гарячим глінтвейном, смачним пловом, юшкою, кавою, перекладницями, пампушками. А пізно ввечері, коли сутінки вкрили палац, відбувся вечір клубної музики. Гурт «REMIX» зробив вечір для молоді села та гостів атмосферним і драйвовим.
І хоч туристичний сезон офіційно закритий, до настання тепла і весни, щоб зберегти історичну пам’ять та привернути увагу людей до культурних надбань Сокальщини, благодійний фонд «Спадщина. Ua» спільно з небайдужими людьми вирішили вперше в історії Тартаківського палацу провести літературний конкурс імені Марії Урбанської – останньою власниці цього палацу. Вона мала важку хворобу і ще дитиною вирішила присвятити себе служінню людям та Богові. Марія, її мама та бабуся підтримували за власні кошти школи, дітей, які не могли оплачувати за навчання. Марія не створила своєї сім’ї, а опікувалася все життя племінниками та місцевими тартаківськими дітьми. Палац у Тартакові вона заповіла дітям Сокальщини. Її благодійність, доброта залишили по собі добру пам’ять в серцях тартаківців. Цим літературним конкурсом організатори хочуть вшанувати пам’ять жінки-легенди, яка поставила вище всього служіння людям.
Для бажаючих взяти участь в літературному конкурсі, є наступна тематика: нариси з історії Тартакова або пов’язаних з ним родин; історії мешканців Сокальщини; спогади та розвідки про історичне минуле Сокальщини; враження від відвідин Тартаківського замку, легенди чи інші оригінальні твори, які мають відношення до цього населеного пункту. Усі твори мають бути оригінальними, раніше непублікованими. Оцінюватиме роботи Ганна Гаврилів – засновниця благодійного фонду «Спадщина. UA», Дара Корній – українська письменниця, Оксана Лобко – дослідниця Тартаківського палацу, Олена Замойська – перекладачка, Василина Бойко – волонтерка. Переможці стануть відомі 22 грудня, у 605-річчя від дня першої історичної згадки про Тартаків. Вони отримають призи, а за мотивом найкращого твору буде знятий відеоролик.
Карантин вніс свою лепту в культурне життя біля Тартаківського палацу. Попри те, що цьогоріч туристичний сезон розпочався значно пізніше, вдалось зробити чимало. Чого вартує лише нічна підсвітка палацу, яка стала окрасою села. Також не можна залишити поза увагою відреставровану браму Яна Станкевича при в’їзді до парку та дві хвіртки. Ці роботи вдалося провести завдяки меценатам, благодійникам та небайдужим тартаківцям, які долучалися коштами. На черзі – перекриття купола над палацом, кошти на це (2,5 млн. грн.) були виділені Львівською обласною радою, але, на жаль, досі не профінансовані і не розпочато роботи.
Тішуся, що Тартаківський палац отримав друге дихання. Все завдяки небайдужій засновниці благодійного фонду «Спадщина. UA» Ганні Гаврилів, яка згуртувала навколо себе однодумців, тартаківців, спільно вдалося зробити чимало. Вірю, що завдяки великому потенціалу та спільній праці Тартаківський замок стане тою перлиною, де розвиватиметься туризм, куди люди їхатимуть з усіх усюд.
Ольга ДЕНИСЮК.
Фото Катерини Дулиш.
