«ДІМ» – ОСТРІВОК ЛЮБОВІ Й НАДІЇ…
Такий девіз працівників соціального підприємства «Дім» (Діла милосердя), яке 17 квітня у Сокалі з благословення єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїла Колтуна, відчинило двері для відвідувачів. Нині тут знаходиться магазин напівфабрикатів, сучасна відкрита кухня, міні-пекарня та затишна кав’ярня, у якій можуть посмакувати кавою з тістечком, сокальці та гості міста.
У кав’ярні приємний, затишний і ненав’язливий інтер’єр, який задовольняє смаки як консервативних людей шанобливого віку, так і креативну молодь. На стінах цитати – крилаті вислови патріарха Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького…
Варто зазначити, що «Дім» – це не просто заклад, де можна випити каву та поласувати смаколиками, це ще й простір, де молодь проводить свій вільний час. На другому поверсі є кімната для дітей, тенісний стіл, конференц-зал, клас, де проводять катехизацію для дітей.
– Ідея створення соціального підприємництва виникла в мене дуже давно, – розповідає керівник закладу, священник катедрального собору св. ап. Петра і Павла о. Ярослав Валюх. – Багато корисного почерпнув із навчального курсу про молодіжний апостолят парафії (МАПа) для священників УГКЦ. З допомогою однодумців вдалося перетворити мій задум у проєкт – «Створення міні-цеху напівфабрикатів. Однак для його реалізації потрібні були кошти. Тож вирішили брати участь у різноманітних всеукраїнських та міжнародних програмах та конкурсах проєктів. Зокрема, взяли участь у проєкті «Будуємо Україну Разом» (burlab), де його представили. Під час навчання, яке через пандемію коронавірусу відбувалося онлайн, виникла ідея до цеху напівфабрикатів додати кухню, міні-пекарню та кафетерій. Для реалізації нашого задуму потрібно було на той час 800 тисяч гривень. Це було надзвичайно багато, перемога у конкурсі могла нам обіцяти лише до ста тисяч. Захист проєкту відбувався ofline, комісія конкурсу наш проєкт підтримала і скерувала до своїх партнерів – Фонд Джинджер, що нас підтримав і надав грант – 250 тисяч гривень. Цього було недостатньо, щоб реалізувати задум у повному обсязі. Однак це нас не зупинило, і власними силами розпочали реконструкцію будинку. Близько двох років тривали ремонтні роботи та облаштування інтер’єру приміщення. Дякую Богу, що він посилав нам добрих людей: фахівців, благодійників, небайдужих мешканців міста. Важко було б реалізувати цей проєкт без команди однодумців: Марія Валюх, Оксана Поліщук, Оксана Коваль, Ольга Сольвар, які практично жили цим проєктом, доклали багато знань, сили аби його реалізувати. Велике спасибі й молоді з організації «Українська молодь – Христові», що своїм волонтерством допомогла прибирати всередині приміщення, зруйнувати та переробити стіни згідно з проєктом. Спільноті «Матері в молитві», яка під час коляди змогла зібрати 90 тисяч гривень, які пожертвували на ремонт приміщення. Хотів би подякувати Олександру Скакуну, який зробив проєктування кухні, яка при такому наповненні усім необхідним обладнанням, є дуже мобільною. Дарині Юзіковій, що спроєктувала дизайн закладу. Завдяки Оксані Коваль вдалося розпочати співпрацю з данійцем Пребен Ванг Нільсеном, який є засновником PVN холдингу, до складу якого входить підприємство «Датськиий текстиль». Він вже не вперше підтримує вагомими фінансовими внесками соціальні проєкти в нашому місті. І цього разу вони подали руку допомоги, придбавши для закладу сучасне кухонне обладнання, оригінальні столики та дивани для відвідувачів кав’ярні, барну стійку, системи відеоспостереження та сигналізації, витяжку та інтер’єрне оздоблення на суму більше двох мільйонів гривень. Приміщення разом з кімнатами, де проводяться катехитичні зустрічі, отримали кондиціонери з функцією опалення. Попередньо «Датськиий текстиль» виділив кошти на ремонт фасаду будинку. В такий спосіб PVN холдинг і «Датськиий текстиль» долучилися до важливої у воєнний час соціальної місії.
Заклад надає продуктові набори сім’ям, які знаходяться у складних життєвих обставинах. Окрім цього, на кухні готують їжу та випікають кекси, булочки та солодощі для українських військових. Їх готують працівники під керівництвом шеф-кухаря Павла Дорошенка, який до війни працював в одному з ресторанів Києва. Крім нього, тут знайшли роботи ще декілька осіб, які через війну були вимушені виїхати із зони бойових дій.
Шеф-кухар Павло розповів свою історію: «Мій дід був коком на флоті. Я ще дитиною дивився, як він майстерно й смачно готував страви, і собі хотів так навчитися. З 11 років готував борщ. Я за спеціальністю інженер-технолог молочної продукції, працював у Києві в ресторані. Коли рашисти стали бомбити столицю, вирішив вивезти свою родину у безпечне місце і повернутися. Доля привела мене на Червоноградщину, де познайомився з отцем Ярославом Валюхом. Він дізнавшись, що я – шеф-кухар, попросив допомогти йому організувати роботу кухні. Радий, що нині займаюся тим, що вмію. Повірте, тут краще обладнання, ніж у київському ресторані, де працював. У нас дружня команда. Сподіваємось, що нашим відвідувачам тут подобається. Стараємося і робимо все для цього».
І це йому вдається. Український борщ, піца та смачна випічка уже знайшли своїх поціновувачів, які приходять сюди посмакувати. Меню включає різні овочеві, м’ясні, рибні страви, закуски, приготовані в відвареному, смаженому, тушкованому й запеченому виді. Є і «Страва дня». Ціни тут не більші, ніж в інших закладах, продукти якісні та свіжі.
У соціальному підприємстві можна придбати вареники, пельмені, сирники, млинці, які є в широкому асортименті. Людина, яка купила тут продукцію, випила горнятко кави чи посмакувала страву, вона не просто втамувала свою потребу, але й доєдналася до доброї справи. Кошти від реалізації напівфабрикатів та кафетерію будуть скеровуватися на соціальні проєкти для тих людей, які потребують допомоги. Адже ціллю є те, що церква може не лише функціонувати за рахунок пожертв, але і власними силами допомагати усім, хто потребує.
– Модель соціального бізнесу найбільше пасувала для цього закладу. Соціальне підприємництво – це бізнес із соціальною метою, – пояснив о. Ярослав Валюх. – Він має служити для того, щоб підтримати людей, які тут працюють, розвивати підприємництво, а з доходу служити людям, які є у складних життєвих обставинах. Частину прибутку від діяльності підприємства віддаємо на благодійні цілі. Соціальне служіння прописане в статуті громадської організації «Дім». Протягом реалізації проєкту старалися соціально послужити, виходячи з наших можливостей. Ми вдячні всім, хто у нас повірив і допоміг. Андрей Шептицький казав: «У чому полягає мудрість життя? Мудрість життя полягає в одному – щоб любити те, що направду є добром. І хто зумів би так любити лише справжнє добро, той був би наймудрішим і святим чоловіком. А тим справжнім добром є те все, що веде до Бога! А найбільшим, найдосконалішим і безоглядним добром є сам Господь Бог. Така людина, що шукала би тільки справжнього добра, любила би Бога над усе. Бо Бог є добром понад усе».
Запитую в керівника проєкту, чому назвали соціальне підприємство «Дім». Отець Ярослав пояснив: «Це приміщення завжди слугувало домом для дітей і молоді, де кожен себе відчуває як у себе вдома. Тут збиралися наші спільноти, проходила катехизації молоді й дітей, готували їх до першої Сповіді та урочистого Причастя, були уроки англійської мови, готували дошкільнят до школи… Функціонували різні гуртки для дітей. Дошкільнята також мали змогу підготуватися до вступу в перший клас, а всі охочі пройти курси англійської мови. І хочемо, роботи це й надалі».
Ще планують тут проводити майстер-класи для дітей різного віку, під час яких вони навчатимуться виготовляти вироби з тіста. В цей час батьки у залі через веб-камеру зможуть спостерігати за процесом, побачити готовий кулінарний виріб, а також майстер-клас з випікання просфори – (хліба, що використовується для служіння в Літургі). І таких цікавих задумів багато…
– На днях разом з молоддю «УМХ» переглядали фільм «Чужа молитва», – розповідає о. Ярослав. – Він, на мою думку, перегукується з нашим сьогоденням. Пережити страхіття, що відбувалися навколо, їм допомогло те, що в їхньому домі, де вони виховувалися, був острівок любові й надії, де вони відчували себе безпечно й захищено, хоч навколо панувала війна. Ми зараз теж переживаємо схожі обставини. Хотілося б, щоб наше підприємство стало таким острівцем милосердя для дорослих і дітей, допомогло їм знайти віру, любов, надію, милосердя та надійний безпечний прихисток.
Дай Боже, щоб «Дім» збирав в своєму колі безліч доброзичливих і життєрадісних дорослих і дітей, став оазисом для тих, хто потребує помочі чи попав у скрутні життєві обставини та сприяв втіленню якнайбільшої кількості важливих соціальних проєктів. Нехай він стане особливим місцем не лише для сокальчан, але й для кожного, хто хоча б раз відвідає Сокаль.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.