8 травня у Сокальській громаді попрощалися із загиблим захисником України, капітаном Миколою Соломенюком, котрий загинув 30 квітня на Сході України.
У катедральному соборі св. ап. Петра і Павла в м. Сокаль, чин похорону провели настоятель храму Ярослав Кащук, декан Сокальського деканату Ярослав Валюх, декан Тартаківського деканату Володимир Августовський, священники Андрій Дутчак, Михайло Ментух, Олександр Кащук, Петро Звір, Роман Синицький, Степан Ділай, Іван Квітковський.
Сокальчани віддали останню пошану захиснику України. Присутні схилили голови у скорботі – скільки ще життів забере ця клята москальська орда?
о. Ярослав Кащук, зокрема, наголосив, що «як грім серед ясного неба, як для родини, так і для всіх нас, надійшла сумна звістка про загибель на фронті Миколи Соломенюка. Блаженної пам’яті Миколи народився 19 лютого 1975 році у Сокалі. Як добра дитина, виростав у ласці Божій. Закінчив СШ №1 м. Сокаль, а у 1992-ому поступив на історичний факультету Львівського університету імені Івана Франка, який успішно закінчив. Через шість років почав працювати у «Львівобленерго». У 2000 р. одружився, через рік народилася донечка.
Коли насунулася біда на нашу землю, у 2014-ому був призваний до Збройних сил України. Це перший фронт, і він пішов. Добре знав історію України, бо за фахом історик. На факультеті його вважають одним з найкращих студентів. Він любив Україну, знав як любити звичаї, традиції, мову, культуру. І як треба захищатись. І пішов захищати Україну. І слава Богу повернувся, і далі трудився у «Львівобленерго».
А коли знову на нашу землю насунувся російський агресор, і почав нищити нашу націю, наші міста і села, вбивати мирних людей, в тому числі і дітей, грабувати, Микола, не вагаючись, 25 лютого пішов захищати Україну. Він безстрашно виконував свої обов’язки, був в оперативному резерві першої черги на фронті. Як капітан, як офіцер. Жаль серцю, що так несподівано, передчасно куля ворога перервала його життя. Загинув за Україну, за її волю. Жаль серцю, що його єдиною провиною було те, що любив Україну, оберігав свою дитину, дружину, маму, оберігав усіх нас. І тому серце плаче і ридає, коли дізналися про смерть воїна. Але пам’ятатимемо його завжди – нашого Героя-захисника.
Ми в жалобі з мамою, дружиною Ольгою, дочкою Андріаною, хресною Галиною, всією родиною, друзями, колегами, побратимами. Важкий біль, страшний біль…»
Попрощатися із загиблим Героєм прийшли також бойові побратими, керівники міста, депутати і численні мешканці Сокаля, Жвирки, Завишня, навколишніх сіл.
Поховали Миколу Соломенюка на цвинтарі в смт. Жвирка. Домовину у могилу опустили під мелодію Славня та залпи військовиків.
Начальник першого відділу Червоноградського РТЦК та СП, підполковник Любомир Бродюк разом працював з бл. п. Миколою, добре його знав, наголосив, що той був товариським і завжди міг підставити плече допомоги. Вручив дружині Героя Державний прапор.
Сокальський міський голова Сергій Касян сказав, що «для сім’ї, його друзів, колег по роботі, зрештою для нашої громади – це важка втрата. Дуже часто ми не зауважуємо, що біля нас є справжні герої. У 2014 році Микола Соломенюк не сховався, а пішов захищати Батьківщину. І цього року, на другий день вторгнення рашистів, став на захист України. Загинув за нас, за те, щоб могли мирно працювати, за те, щоб могли ходити в нашу рідну церкву, говорити рідною українською мовою. Пам’ятатиме про нього. Микола є таким Героєм як Віктор Сивак, Роман Лагно, та всі інші наші земляки та українці, які загинули за волю та незалежність держави. Вічна пам’ять про нього житиме в наших серцях».
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
