Щорічно 23 травня українці відзначають свято – День Героїв. Цього дня Україна вшановує пам’ять всіх героїв, які відстоювали її суверенітет і незалежність у всі віки, і просто зараз ведуть боротьбу проти російської армії за нашу свободу. Це горде і одночасно сумне свято – багато українських героїв віддали своє життя заради своєї країни.
Низький уклін, шана та вдячність безстрашним Героям, для яких Україна була понад усе!
Війна забирає найкращих, але наша пам’ять про них буде жити вічно! Їхні імена завжди будуть для нас взірцем патріотизму, мужності та незламності! Історії їхнього життя, їхніх подвигів, видатної мужності, незламності, патріотизму, навіки вписано в історію Сокальської територіальної громади! Серед них – Ігор ДЕМІДОНТ, якому назавжди залишиться 38…
10 травня жителі Сокаля та села Гути попрощалися з воїном-Героєм, який був тяжко поранений на Авдіївському напрямку, а на Великдень, 5 травня, серце Захисника України зупинилося.
Ігор народився 20 березня 1986 року в місті Сокалі, де і проживав до 2008 року з батьком Ігорем, матір’ю Ярославою та сестрою Мар’яною. За цей період був вихованцем дитячого садочку №8, опісля навчався в Сокальській загальноосвітній школі №2 до 2003 року. Відвідував різні спортивні гуртки, секції плавання. Був хорошим учнем, якого любили та поважали всі вчителі, однокласники, друзі, адже за своєю світлою і доброю вдачею мав їх чимало. Ігор був Божою дитиною, адже з малих літ був привчений до молитви і Божого слова. Кожної неділі спішив до Божого храму, де щиро слухав настанови священників.
В 2003 році закінчивши школу, вступив у Львівський національний політехнічний університет на кафедру економіки і менеджменту. Під час навчання в університеті також навчався на курсах військової кафедри, яку закінчив з званням молодшого лейтенанта. Був хорошим, відповідальним студентом.
10 травня 2022 року був мобілізований у прикордонні війська Великомостівської воєнної частини. На початках службу проходив у складі зведеного загону відділу прикордонної служби «Львів-2» у протитанкових військах. Був залучений до бойових дій на Бахмутському напрямку в районі населеного пункту Кліщіївка, де стійко і мужньо тримав оборону рідної землі. Незважаючи на власне життя, врятував не одного свого побратима, був вірним другом і найкращим командиром для своїх хлопців.
У 2023 році його перевели до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого
м. Чернігова, де був призначений на посаду начальника першого вогневого відділення прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування. Незважаючи на свою посаду, був другом, братом для своїх хлопців, завжди був поряд з ними на всіх вогневих позиціях, пережи
вав за життя кожного з них.
Два рази перебував на авдіївському напрямку. По приїзду на ротацію восени 2023 року за бойові заслуги був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних cил України «Срібний Хрест» та почесною відзнакою начальника 105 прикордонного загону ім. князя Володимира Великого за особисту мужність, героїзм, ініціативу та стійкість, проявлені під час оборони дорученого рубежу, вірність військовій присязі та сумлінне служіння українському народові.
1 травня 2024 року внаслідок застосування противником вогневого ураження зі ствольної артилерії по місцю розосередження особового складу в районі населеного пункту Гірник Донецької області Ігор отримав важке поранення. Три доби за його життя боролися лікарі міста Дніпра, але важкі травми були несумісні з життям. І 5 травня в 01:00 годині на світле свято Воскресіння Господнього Господь Бог Забрав його душу до себе.
Непоправна втрата та біль для всіх, хто знав Ігоря, бо не стало надзвичайно Світлої та доброї людини.
Наталія СУЛИМА,
вчитель англійської мови, класний керівник.
