У Сокалі працює соціальне підприємство «Дім»

«ДІМ» – ОСТРІВОК ЛЮБОВІ Й НАДІЇ…

Такий девіз працівників соціального підприємства «Дім» (Діла милосер­дя), яке 17 квітня у Сокалі з благосло­вення єпископа Сокальсько-Жовків­ської єпархії Михаїла Колтуна, відчинило двері для відвідувачів. Нині тут знаходиться магазин напівфабрикатів, сучасна відкрита кухня, міні-пекарня та затишна кав’ярня, у якій можуть посмакувати кавою з тістечком, сокальці та гості міста.

У кав’ярні приємний, затишний і ненав’язли­вий інтер’єр, який задовольняє смаки як кон­сервативних людей шанобливого віку, так і креативну молодь. На стінах цитати – крилаті вислови патріарха Української греко-католиць­кої церкви Андрея Шептицького…

Варто зазначити, що «Дім» – це не просто заклад, де можна випити каву та поласувати смаколиками, це ще й простір, де молодь проводить свій вільний час. На другому повер­сі є кімната для дітей, тенісний стіл, конференц-зал, клас, де проводять катехизацію для дітей.

– Ідея створення соціального підприємниц­тва виникла в мене дуже давно, – розповідає керівник закладу, священник катедрального собору св. ап. Петра і Павла о. Ярослав Ва­люх. – Багато корисного почерпнув із навчаль­ного курсу про молодіжний апостолят парафії (МАПа) для священників УГКЦ. З допомогою однодумців вдалося перетворити мій задум у проєкт – «Створення міні-цеху напівфабри­катів. Однак для його реалізації потрібні були кошти. Тож вирішили брати участь у різнома­нітних всеукраїнських та міжнародних програ­мах та конкурсах проєктів. Зокрема, взяли участь у проєкті «Будуємо Україну Разом» (burlab), де його представили. Під час навчан­ня, яке через пандемію коронавірусу відбува­лося онлайн, виникла ідея до цеху напівфаб­рикатів додати кухню, міні-пекарню та кафетерій. Для реалізації нашого задуму потрібно було на той час 800 тисяч гривень. Це було надзвичайно багато, перемога у конкурсі могла нам обіцяти лише до ста тисяч. Захист проєкту відбувався ofline, комісія конкурсу наш проєкт підтримала і скерувала до своїх партнерів – Фонд Джинджер, що нас підтри­мав і надав грант – 250 тисяч гривень. Цього було недостатньо, щоб реалізувати задум у повному обсязі. Однак це нас не зупинило, і власними силами розпочали реконструкцію будинку. Близько двох років тривали ремонтні роботи та облаштування інтер’єру приміщен­ня. Дякую Богу, що він посилав нам добрих людей: фахівців, благодійників, небайдужих мешканців міста. Важко було б реалізувати цей проєкт без команди однодумців: Марія Валюх, Оксана Поліщук, Оксана Коваль, Оль­га Сольвар, які практично жили цим проєктом, доклали багато знань, сили аби його реалізу­вати. Велике спасибі й молоді з організації «Українська молодь – Христові», що своїм волонтерством допомогла прибирати всере­дині приміщення, зруйнувати та переробити стіни згідно з проєктом. Спільноті «Матері в молитві», яка під час коляди змогла зібрати 90 тисяч гривень, які пожертвували на ремонт приміщення. Хотів би подякувати Олександру Скакуну, який зробив проєктування кухні, яка при такому наповненні усім необхідним облад­нанням, є дуже мобільною. Дарині Юзіковій, що спроєктувала дизайн закладу. Завдяки Оксані Коваль вдалося розпочати співпрацю з данійцем Пребен Ванг Нільсеном, який є засновником PVN холдингу, до складу якого входить підприємство «Датськиий текстиль». Він вже не вперше підтримує вагомими фінан­совими внесками соціальні проєкти в нашому місті. І цього разу вони подали руку допомоги, придбавши для закладу сучасне кухонне об­ладнання, оригінальні столики та дивани для відвідувачів кав’ярні, барну стійку, системи відеоспостереження та сигналізації, витяжку та інтер’єрне оздоблення на суму більше двох мільйонів гривень. Приміщення разом з кімна­тами, де проводяться катехитичні зустрічі, отримали кондиціонери з функцією опалення. Попередньо «Датськиий текстиль» виділив кошти на ремонт фасаду будинку. В такий спосіб PVN холдинг і «Дат­ськиий текстиль» долучилися до важливої у воєнний час соціальної місії.

Заклад надає продуктові набори сім’ям, які знаходяться у складних життєвих обставинах. Окрім цього, на кухні готують їжу та випікають кекси, булочки та солодощі для ук­раїнських військових. Їх готують працівники під керівництвом шеф-кухаря Павла Дорошенка, який до війни працював в одному з ресто­ранів Києва. Крім нього, тут знайшли роботи ще декілька осіб, які через війну були вимушені виїхати із зони бойових дій.

Шеф-кухар Павло розповів свою історію: «Мій дід був коком на фло­ті. Я ще дитиною дивився, як він майстерно й смачно готував страви, і собі хо­тів так навчитися. З 11 років готував борщ. Я за спеціальністю інженер-технолог молочної продукції, працював у Києві в ресторані. Коли рашисти стали бомбити столицю, вирішив ви­везти свою родину у безпечне місце і поверну­тися. Доля привела мене на Червоноградщи­ну, де познайомився з отцем Ярославом Валюхом. Він дізнавшись, що я – шеф-кухар, попросив допомогти йому організувати роботу кухні. Радий, що нині займаюся тим, що вмію. Повірте, тут краще обладнання, ніж у київсько­му ресторані, де працював. У нас дружня ко­манда. Сподіваємось, що нашим відвідувачам тут подобається. Стараємося і робимо все для цього».

І це йому вдається. Український борщ, піца та смачна випічка уже знайшли своїх поціно­вувачів, які приходять сюди посмакувати. Ме­ню включає різні овочеві, м’ясні, рибні страви, закуски, приготовані в відвареному, смажено­му, тушкованому й запеченому виді. Є і «Стра­ва дня». Ціни тут не більші, ніж в інших закладах, продукти якісні та свіжі.

У соціальному підприємстві можна придбати вареники, пельмені, сирники, млинці, які є в широкому асортименті. Людина, яка купила тут продукцію, випила горнятко кави чи посма­кувала страву, вона не просто втамувала свою потребу, але й доєдналася до доброї справи. Кошти від реалізації напівфабрикатів та кафетерію будуть скеровуватися на соці­альні проєкти для тих людей, які потребують допомоги. Адже ціллю є те, що церква може не лише функціонувати за рахунок пожертв, але і власними силами допомагати усім, хто потребує.

– Модель соціального бізнесу найбільше пасувала для цього закладу. Соціальне під­приємництво – це бізнес із соціальною метою, – пояснив о. Ярослав Валюх. – Він має служи­ти для того, щоб підтримати людей, які тут працюють, розвивати підприємництво, а з до­ходу служити людям, які є у складних життєвих обставинах. Частину прибутку від діяльності підприємства віддаємо на благодійні цілі. Со­ціальне служіння прописане в статуті громад­ської організації «Дім». Протягом реалізації проєкту старалися соціально послужити, вихо­дячи з наших можливостей. Ми вдячні всім, хто у нас повірив і допоміг. Андрей Шептиць­кий казав: «У чому полягає мудрість життя? Мудрість життя полягає в одному – щоб люби­ти те, що направду є добром. І хто зумів би так любити лише справжнє добро, той був би наймудрішим і святим чоловіком. А тим справ­жнім добром є те все, що веде до Бога! А най­більшим, найдосконалішим і безоглядним добром є сам Господь Бог. Така людина, що шукала би тільки справжнього добра, любила би Бога над усе. Бо Бог є добром понад усе».

Запитую в керівника проєкту, чому назвали соціальне підприємство «Дім». Отець Ярослав пояснив: «Це приміщення завжди слугувало домом для дітей і молоді, де кожен себе відчу­ває як у себе вдома. Тут збиралися наші спіль­ноти, проходила катехизації молоді й дітей, готували їх до першої Сповіді та урочистого Причастя, були уроки англійської мови, готува­ли дошкільнят до школи… Функціонували різні гуртки для дітей. Дошкільнята також мали змогу підготуватися до вступу в перший клас, а всі охочі пройти курси англійської мови. І хочемо, роботи це й надалі».

Ще планують тут проводити майстер-класи для дітей різного віку, під час яких вони нав­чатимуться виготовляти вироби з тіста. В цей час батьки у залі через веб-камеру зможуть спостерігати за процесом, побачити готовий кулінарний виріб, а також майстер-клас з ви­пікання просфори – (хліба, що використовуєть­ся для служіння в Літургі). І таких цікавих задумів багато…

– На днях разом з молоддю «УМХ» перегля­дали фільм «Чужа молитва», – розповідає о. Ярослав. – Він, на мою думку, перегукується з нашим сьогоденням. Пережити страхіття, що відбувалися навколо, їм допомогло те, що в їхньому домі, де вони виховувалися, був острівок любові й надії, де вони відчували се­бе безпечно й захищено, хоч навколо панува­ла війна. Ми зараз теж переживаємо схожі обставини. Хотілося б, щоб наше підприєм­ство стало таким острівцем милосердя для дорослих і дітей, допомогло їм знайти віру, любов, надію, милосердя та надійний безпеч­ний прихисток.

Дай Боже, щоб «Дім» збирав в своєму колі безліч доброзичливих і життєрадісних дорос­лих і дітей, став оазисом для тих, хто потребує помочі чи попав у скрутні життєві обставини та сприяв втіленню якнайбільшої кількості важливих соціальних проєктів. Нехай він стане особливим місцем не лише для сокальчан, але й для кожного, хто хоча б раз відвідає Сокаль.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора.