У Червоноградській РВА відбулася робоча зустріч з місцевими аграріями

ЗБЕРЕГТИ І ВІДРОДИТИ ГАЛУЗЬ

У Червоноградській РВА відбулася робоча зустріч представників департаменту агропромислового розвитку Львівської ОВА з місцевими аграріями. Її мета – донесен­ня ін­формації про залу­чення до­даткових фінансо­вих ре­сур­сів за рахунок програм підтримки сільськогосподар­ських товаровиробників з бюд­жетів всіх рівнів, проек­тів міжнародної технічної до-помоги та створення но­вих робочих місць в умовах во­єнного стану.

Перша заступниця началь­ника Червоноградської РВА Ірина Наливайко подякувала аграріям за їх надважливу працю для України, і, зок­рема, для Червоноградщини.

Директор департаменту агропромислового розвитку Львівської ОВА Тетяна Геть­ман розповіла про державні, обласну, грантові програми залучення фінансового ре­сурсу для розвитку аграр­ного сектору економіки.

З програмами кредитуван­ня для cільськогосподар­ських ви­робників від АТ «Ощадбанк» ознайомила началь­ник відділу ТВБВ 10013/0138 Львівського уп­равління АТ «Ощадбанк» Наталя Пасєка.

Начальник відділу рекру­тингу та взаємодії з робото­давцями Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості Тетяна Ри­галь інформувала присутніх про можливості залучення грантових коштів в межах програми «Власна справа», а також фінансового стиму­лювання суб’єктів підприєм­ництва за працевлаштуван­ня певних категорій населення.

Про умови кредитування та критерії відбору учасників програми «Власний дім» розповіла в. о. голови Облас­ного фонду підтримки індиві­дуального житлового будів­ництва на селі Наталія Цимбаліста, а представниця кре­дитної спілки «Анісія» Леся Глечак – про можливості й пе­реваги кредитування для аграріїв у КС.

Учасники робочої зустрічі, а це по­над 80 фер­мерів Червоноградщи­ни, отрима­ли вичерп­ну інформа­цію що­до залучення додаткових фінансо­вих ре­сурсів за рахунок програм під­тримки сільськогосподар­сь­ких това­ровиробників з бюджетів всіх рів­нів, проeктів міжна­родної технічної допо­моги та ство­рення нових ро­бо­чих місць в умовах воєнного стану.

* * *

Опісля наш кореспон­дент попросив фермерів розповісти, з якими проб­лемами нині вони стикаю­ться. Ось що розповіли:

Віра ІВАНЮК,
член фермерського господарства «Іванюк В. П.» з с. Опільського:

– Минулий рік для сіль­госпвиробників був нелег­ким: ціни на зерно невисокі, а пальне, мінеральні добри­ва, пестициди та гербіциди здорожчали у десятки разів. Це відразу відчули сільгосп­виробники як дрібні, так і се­редні та великі. Але розумі­ємо, що у країні війна. Головне нині – вижити, вистояти і зберегти те, що маємо.

Наше фермерське госпо­дарство – невелике, спеціа­лізується на вирощуванні озимої пшениці й сої. Торік засіяли озимину, щоб був хліб. Нині вкрай важливо, щоб воїни були ситі, щоб не було продовольчої кризи. Ві­рю, що ук­раїнці працьовитий і мужній народ, який все переборить, вистоїть і пере­може.

Василь ІВАНЧИНА,
фермер з с. Комарів:

– В умовах повномасштаб­ної війни фермерам складно фінансово, на складах зали­шилось багато минулорічно­го зерна пшениці, кукурудзи та інших культур, які не змог­ли реалізувати через низькі ціни на них. Всі бачать, що робиться на кордонах з Рес­публікою Польща. Все сто­їть, українське зерно поль­ські фермери блокують, і, боячись конкуренції, не впус­кають на ринок країн ЄС. Тож нині за кілограм пшениці по­середники за готівку дають 3,60 грн. Це смішно. Така ці­на не перекриває її собівар­тості. На сьогодні більш ви­гідні і прибуткові культури: ріпак і соя, на яких ще можна заробити. Багато переробни­ків сої у нашому районі да­ють хорошу ціну. Минулого року рентабельною культу­рою була гречка, держава заохочувала до її вирощу­вання, компенсовувала по­ловину вартості насіння. В той час ціна на паливо-мас­тильні матеріали, засоби за­хисту та мінеральні добрива виросла у рази… Від цього господарство економічно слабіє. Однак попри все «крутимось», стараємось виростити хороший урожай.

Попри всі складнощі, го­ловним завданням зараз є наша перемога у війні. Бро­нювання в господарствах можливе тільки на 50% пра­цівників, тому частина працівників захищають нас на фронті, а голови фермерсь­ких господарств сідають і за штурвал комбайна, трактора, і працюють самі, тому що не вистачає спеціалістів.

Андрій ШУХОВСЬКИЙ,
фермер з с. Ульвівок:

– На сьогодні біль­шість фер­мерських госпо­дарств пере­буває в над­складних умовах: є труднощі з реалі­зацією зер­нових культур та браку пра­цівників. Озимі зер­нові куль­тури засіяли вчасно і перезимували вони добре. Це не може не тішити. Для покра­щення врожайності потрібно робити сівозміну. Тож будемо сіяти сою, греч­ку. Хотіли б ще посіяти цук­рові буряки, на сьогодні вони рентабель­ні, але буде проб­лема їх зібрати та вивезти з поля. Обробляю землю тра­дицій­ним способом, бо вва­жаю, що нині не час експериментувати. Добре було б, щоб хоч зібрати врожай, який от­римував ще до 2022 р. Війна вдарила по економіч­ному стану кожного ферме­ра, бо ціни зросли у два рази на паливо, мінеральні доб­рива, засоби захисту рослин, зап­частини, тому потрібно ще кредитуватися для посіву ярих культур. Мені пощасти­ло, що торік мав багато сої: 70 відсотків площ було засі­яно нею. Соя вродила. На той час, дякувати Богу, скла­лася добра ціна на неї. Ще й було де її реалізувати. На території нашого району є чотири переробних заводи, тому з її реалізацією не було проблем.

Оксана САЛО,
фермер з с. Борятин:

– Виживаємо як можемо. Сіємо, як сіяли, обробляємо землю, як обробляли. Це на­ше призначення у житті, яке ми самі обрали. А нині у часі війни, це наш фронт, наш вклад в перемогу України. Основна біда для сільгосп­виробників Галичини – ціно­ва політика. Вже третій рік війни, ціни на сільськогоспо­дарську продукцію низькі, внаслідок цього є брак обі­гових коштів. Через це доводиться вносити зміни у тех­нології вирощування сільсь­когосподарських культур, зменшувати кількість вико­ристання добрив, менше вносити засобів захисту, бо на них ціни «виросли» в де­сятки раз. А що говорити про пальне?! Воно теж подорож­чало. Відчуваємо й брак ро­бочих рук. Добре, що вда­лося забронювати одного тракториста. Це для нас теж болюче питання. Вважаю, що не добре, що можемо за­бронювати працівника лише на пів року. У роботі час збі­гає швидко. Перебуваєш весь час у напрузі, щоб не упустити це питання, бо без досвідченого механізатора ніяк. Щоб навчити нову лю­дину потрібні роки…

Михайло ВЕКЛИН,
фермер з с. Хоробрів:

– Уже третій рік йде війна. На щастя, на нашій території не тривають бойові дії. І нам не доводиться рятувати ви­рощений врожай від пожеж, чи збирати його під кулями. Нашим колегам на сході і півдні в стократ важче, бо доводиться ризикувати влас­ним життям аби виорати чи зібрати врожай. Російський агресор зумисне б’є по еле­ваторах та складах для збе­рігання продукції, мінує поля. Фермери півдня і сходу не опускають рук, а йдуть у поле: орають, сіють, збира­ють врожай. І ми маємо з них брати приклад. Тільки глянь­те, яку розбиту та знищену сільськогосподарську техніку привезли звідти на пункт пропуску в Угринів, аби поль­ські фермери наочно поба­чили, що роблять на нашій землі рашисти. І якою ціною українські виробники виро­щують хліб. Прикро, що по­ляки у такий важкий для нас час, хочуть підірвати нашу економіку. Кожен фермер уже відчув труднощі еконо­мічного характеру через низькі ціни на сільгосппро­дукцію, які не відповідають собівартості. Рідко яка куль­тура є рентабельною. Цього року посівна в Україні про­ходить в доволі складних умовах. У фермерів багато труднощів: де взяти насіння, пальне чи елементарно пра­цівників. Загалом робочих рук на час посівної бракува­ло завжди, а в умовах мобі­лізації цей дефіцит збіль­шився. Проте найскладнішою є дилема – що ж сіяти? Хотілося, щоб економіка гос­подарства не впала ще біль­ше. Добре, що восени засі­яли озиму пшеницю та ячмінь, зараз уже підготували площі під посів сої. Чекаю коли земля прогріється, щоб її засіяти. Вважаю, що в часі війни всі мусимо допома­гати і підтримувати українсь­ке військо.

Михайло БАТЮХ,
фермер з с. Добрячин:

– На землі господарюю уже третій десяток років. З діда-прадіда хлібороб. Знаю ціну шматка хліба, а у часі війни вона ще вища. Попри те, що нині пшениця прино­сить збитки, буду її сіяти, бо маю мобілізаційне завдання від держави. Війна – це ви­пробування для усіх. Зараз для кожного українця, як і агра­ріїв, головне вистояти і вижи­ти… Перший рік це вдалося зробити за рахунок запасів минулих років. Торік держава дала нульовий кре­дит на весняно-польові ро­боти. І цього року думаю теж нас підтримає, будемо пра­цюва­ти, бо розуміємо, що від нас залежить продоволь­ча без­пека країни. Ми в бор­гу перед українськими захис­ни­ками, завдяки яким можемо бути з родинами, займа­тися звичними для нас спра­вами. Розуміючи це, аграрії не опускають рук, продовжу­ють працювати. Ми маємо підтримати Збройні сили та українське село.

Любов ПУЗИЧ.