Дванадцять років тому на Сокальщині почало роботу сільгосппідприємство ПП «Західний Буг». Нині воно є прикладом для всієї України, як можна успішно господарювати. Підприємство не лише дає людям роботу, виплачує високу зарплату, вирощує якісний хліб, але й підтримує соціальну сферу в селах, де орендує землю, а, головне, гарантує своїм працівникам соціальний пакет… «Західний Буг» помітно вирізняється серед інших агропідприємств Сокальщини, бо працює, використовуючи сучасні технології в обробітку землі та отримує високі врожаї.
На території району функціонує Жвирківський, Гійчевський, Скоморохівський підрозділи, які обробляють 12 тисяч орендованих земель пайовиків Сокальщини. А також Сокальський елеватор, здатний щорічно приймати, доробляти, зберігати і відвантажувати до 120 тисяч тонн зерна.
Коли ПП «Західний Буг» прийшов господарити на терени Сокальщини, постало питання про створення бази, адже до Радехова дорога не близька, навіщо нищити техніку. Невдовзі викупило територію тракторної бригади колишнього колгоспу «Нове життя» у смт. Жвирка. Повністю модернізували стару ремонтну майстерню, склади, два вузли, де готують робочі розчини для змішування карбоміду для обприскування. Його аналогів немає в Україні. Працює їдальня, душова,
гуртожиток для працівників…
Здається, ніби ти й не в Україні.
Жвирківський підрозділ
Перше знайомство з підприємством починається з прохідної. Тут ввічливий охоронець пояснив, що без яскравого оранжевого жилета мене на територію не впустить. Тож довелося його одягти. Охоронець так само видав жилети ще декільком жіночкам, які приїхали, щоб отримати гроші за оренду земельного паю вже за 2018й рік. Вони тут не вперше, тож провели мене до офісу. Дорогою завела мову про недоброчесних орендарів, які вчасно не виплачують орендодавцям орендної плати. На що почула у відповідь, що їм пощастило, бо «Західний Буг» уже багато років орендує в них паї, виплачує орендну плату за їхнім бажанням: зерном, цукром або грошима. До того ж з кожним роком збільшують орендну плату.
Керівника Жвирківського підрозділу ПП «Західний Буг» Євгена Жмура застала в кабінеті, планував роботу підлеглих вже на наступні дні. Як з’ясувалося, вони давно відмовились від нарядів на тракторній бригаді, які були за радянських часів. Тут заведено програмування робочого часу: механізатору приходить на телефон СМСповідомлення, що має робити, і в яку зміну виходити, а тут працюють у три зміни – з 24.00 до 8.00 год. – перша, з 8.00 до 16.00 год. – друга, 16.0024.00 год. – третя.
Жвирківський підрозділ має в обробітку майже сім тисяч гектарів, які орендує в 2600 пайовиків, котрі проживають на території населених пунктів вісьми сільських рад. Це землі Жвирківської, Опільської, Савчинської, Мурованської, Острівської, Жужелянської, Варязької сільрад. Вся техніка, яка обслуговує підрозділ, коли немає виробництва, зберігається на цій базі. Орендодавці отримують за оренду паю 3000 гривень за один умовний гектар, що складає сім відсотків його вартості. А це – найбільше у районі.
Запитую в керівника підрозділу Євгена Жмура, чому вони ще піднімають орендну плату, яка і так є високою? «З року в рік підвищуємо врожайність зернових та цукрових буряків, що дозволяє нам заплатити пайовикам більше, бо розуміємо, що це людська земля, яка годує їхні родини. Адже багата фірма – багаті й пайовики. З іншого боку – це наше самоствердження. Це дає можливість людям зрозуміти, що фірма не занепадає, а розвивається».
Цікавлюсь, чи в цьому році «Західний Буг» добрав ще землі. «Ні. Хоча до нас часто телефонують власники земельних паїв, які хочуть дати нам землю в оренду, однак вони уклали договори оренди з іншими пайовиками на 45 років. І не можуть розірвати договори з ними. Думаємо, що згодом вони перейдуть до нас. Кожен власник земельного паю сам вирішує, що йому робити зі землею, кому її довірити, зважує, що буде корисніше для нього», – каже співрозмовник.
Підприємство щорічно виплачує по Сокальському району понад 20 мільйонів гривень орендної плати пайовикам, з них понад 2 мільйони гривень – це прибутковий податок з орендної плати. Ці гроші йдуть в місцевий бюджет. Крім того, підприємство щорічно виділяє 75 гривень спонсорської допомоги за один гектар на розвиток сіл, що належать до Варязької, Жужелянської, Карівської, Княжівської, Мурованської, Опільської, Острівської, Савчинської, Хоробрівської сільських та Жвирківської селищної рад.
Місцеві громади використали ці кошти на реконструкцію вуличного освітлення, ремонт доріг, закладів соціальної сфери та інше. Задоволені співпрацею з орендарем органи місцевого самоврядування, зокрема, Савчинський сільський голова Василь Калька. Він каже, що підприємство допомагає громадам сіл Шмитків та Савчин підтримувати у належному стані заклади соціальної сфери, а також надали благодійну допомогу савчинській громаді на ремонт церкви – це 50 тис. грн. Таку ж допомогу «Західний Буг» надав церковним громадам сіл Лешків (25 тис. грн.) та Себечів•(90 тис. грн.).
Елеватор європейського зразка
Ще донедавна це підприємство переживало запустіння. Його територія заросла бур’янами, а склади були занедбаними та запустілими. Однак п’ять років тому сюди прийшов інвестор – ПП «Західний Буг», який його реанімував та дав другий шанс на життя. Нині його не впізнати: перекрили старі склади, відремонтували адмінбудинок, зробили водовідведення, провели каналізацію, збудували нову лінію відвантаження зерна на вагони та площадку для зберігання зерна, а згодом ще й два склади силосного зберігання зерна, загальною місткістю 20 тисяч тонн, а колись таку
кількість зерна приймали за цілий рік.
Під час минулорічних жнив щодоби тут приймали до трьох тисяч тонн зерна. Робота всіх ліній на елеваторі добре налагоджена. І це завдяки директору Андрію Сагайдаку, який зумів належно організувати роботу. Молодий керівник розповів, що не раз їздив на навчання за кордон, бачив як виглядають тамтешні елеватори, вирішив, що й Сокальський має бути таким. Його підтримали власники. Заступник директора з організації виробництва ПП «Західний Буг» Юрій Одноріг каже, «що модернізувати Сокальський елеватор стало нагальною потребою, бо за останні роки, завдяки впровадженню нових технологій, зросла врожайність з 50 до 80 центнерів з гектара. Кількість зерна збільшилася на одну четверту і постало питання, де його зберігати. І були змушені побудувати два склади силосного зберігання зерна, бо інакше б не змогли б господарити далі. Силосне зберігання стовідсотково автоматизоване. Оператор керує процесом заготівлі зерна від вивантаження автомобіля з поля і подачі зерна в склади, транспортування на лінію очистки, доочистки і завантаження силосних банок, ємністю по 10 тисяч тонн кожна, і, відповідно, відвантаження зерна у залізничні вагони. Весь процес може відбуватися одночасно».
На елеваторі постійно ведеться реконструкція, кінцевою метою якої буде повна автоматизація всього підприємства. Нині воно приймає та зберігає 120 тисяч тонн, це в п’ять разів більше, ніж було раніше, сільськогосподарської продукції: озиму пшеницю, сою, ріпак, кукурудзу й горох з підвищеними показниками вологості, засміченості та доводить її до товарних кондицій…
Робота на елеваторі є протягом року, навіть взимку. В цей період тут відвантажують зерно, а вже на початку наступного сезону, перед жнивами, працівники ремонтують технологічні лінії, обладнання, наводять лад на складах, готуються до жнив. Постійно є обіг зерна, бо його завантажують у мірі дозрівання врожаю. Спочатку збирають озимий ячмінь, ріпак, потім його продають, далі збирають озиму пшеницю, відвантажують її, потім збирають і завозять на склади сою, кукурудзу… Таким чином добились трикратного завантаження. Тут працює 24 осіб, які стабільно отримують заробітну плату, а це 15000 гривень. Послугами елеватора також користуються місцеві фермери та агрофірми, які не мають де зберігати вирощений врожай.
Безплуговий обробіток грунту
У 2016 році підприємство повністю перейшло на технологію безвідвального обробітку ґрунту (ресурсозберігаюча технологія передбачає обробку ґрунту без перевороту пласта зі збереженням на поверхні поля значної частини пожнивних залишків попередньої культури). «Технологія себе виправдала, і сьогодні вважається однією з найкращих у світі. Вона дозволяє мінімалізувати затрати на обробіток землі, бо ми не використовуємо плуг, а лише глибоко розпушуємо грунт, тобто рихлим землю, та готуємо її під посів. Це дозволило під час обробітку виключити двітри операції, які важливі при традиційному обробітку грунту, що зменшило навантаження на амортизацію тракторів й механізаторів, дозволило заощадити на паливномастильних матеріалах. Для цього господарство придбало потужні трактори іноземних виробників. І це дало позитивні результати: замість 4550 центнерів кожен гектар видав по 7080 ц зернових. Торік виростили і зібрали по 640 центнерів з гектара цукрових буряків, 72 т озимого ячменю, 75 т озимої пшениці, 94 ц з га кукурудзи на зерно. Однак прогрес не стоїть на місці, тож ми плануємо збільшити врожайність до 9095 центнерів з гектара зернових.
Велику увагу ми приділяємо й сортооновленню, закуповуємо продуктивні сорти імпортної селекції, які дають високі врожаї. У цьому році добре себе зарекомендували сорти озимої пшениці «Кубус», «Памір», «Скаген». Вирощують різні гібриди цукрових буряків. Високу врожайність – понад 80 центнерів з гектара, дають сорти селекції «Штрубе» і КВС, які займають найбільшу нішу в структурі посіву солодких коренів. Щоб здешевити насіння, декілька років тому в с. Суходоли Бродівського району створили насіннєве господарство, яке районує його до наших погодних умов. Це підвищує врожайність сільськогосподарських культур і дозволяє правильно використовувати потенціал насіння. Його також реалізовують для населення, фермерських господарств нашої та інших областей. Якість насіння перевіряється в лабораторії, яка є в с. Павлів Радехівського району», – сказав керівник Жвирківського підрозділу Євген Жмур.
Заробітна плата механізатора 15 тисяч і більше…
І це – не міф. Таку зарплату отримують працівники цього підприємства, яке успішно господарює на наших теренах, розвивається і створює нові робочі місця. Зараз у Жвирківському підрозділі трудиться 36 механізаторів та 6 спеціалістів вищої ланки…
– Нам вдалося повернути престиж професії механізатора, – каже пан Євген. – Адже саме від його роботи залежить яким буде врожай. У нас високі вимоги до механізаторів, бо нам потрібні висококваліфіковані працівники. Сьогодні практично немає спеціальних закладів, які б готували механізаторів. Тому «Західний Буг» чотири роки тому створив навчальну школу в с. Бишів Радехівського району, де готують механізаторів. Тут також працівники проходять щорічну перекваліфікацію. Пройшовши курс, вони здають іспит, за результатом якого їм присвоюється категорія, відповідно до якої встановлена погодинна тарифна ставка. І категорія – це 125 грн., друга – 105 грн. і третя – 85 грн. за годину. Середня зарплата механізаторів складає майже 1218 тисяч гривень, яку отримують вчасно. А в кінці року ще й тринадцяту зарплату. Щороку мають гарантовану відпустку.
У ПП «Західний Буг» цінують добрих фахівців та заохочують вдосконалювати свою фаховість. Проте не всі витримують навантаження, бо праця – не з легких, доводиться бути в полі по вісім годин. Крім того, у кожного є сімейні обставини. Прикладом для молодих працівників є механізатор Володимир Дмитрів з с. Бояничі, який тут працює вісім років. Замолоду він трудився у ПАФ «Опілля». Чоловік, згадуючи ті часи, каже, що тоді трактори були негерметичні, у кабіну попадала пилюка, а ввечері механізатор нагадував сажотруса. Тепер працює на «Челленджері», в якого кабіна простора та герметична, в яку не потрапляє ні пил, ні запах. На сучасній техніці значно легше працювати, бо все комп’ютеризоване. Механізатору доводиться, як оператору, програмувати роботу, а техніка сама їде та виконує запрограмоване: обприскує, підживляє, сіє… Він же контролює, щоб все йшло добре і на шляху не було перешкод. За зміну сіє до 60 гектарів, а колись на МТЗ лише б десять устиг за весь день. В. Дмитрів розповів, що зарплата механізатора за цей час зросла в чотири рази. Тут створені комфортні умови для працівників: можна прийняти душ після роботи, вивозять у поле обіди. Що саме, попередньо замовляють через електронну адресу. Механізаторам видають на півтора року два костюми, ватну куртку, взуття. Для приїжджих працівників є гуртожитки, а тут половина мешканці з інших областей, зокрема, Черкаської, Дніпропетровської, ІваноФранківської.
Сучасна техніка – рушій прогресу
Машиннотракторному парку Жвирківського підрозділу подоброму може позаздрити не один сільгоспвиробник. Щороку вибраковується найстарша техніка і докупляється нова. Тут є два потужних американських трактори «Челленджер» та шість «Джон Дірів», які легко обробляють 7000 гектарі землі в підрозділі. Є ще два навантажувачі та два обприскувачі.
Підрозділи «Західного Бугу» між собою взаємопов’язані й взаємозамінні, вирощують аналогічні культури. Тож при потребі необхідну техніку одразу перекидають туди, де вона найпотрібніша. Сучасна сільськогосподарська техніка надійна, ламається рідко. Якщо все ж таки щось вийшло з ладу, а тракторист не може відремонтувати на місці, викликають представників сервісних центрів фірми виробника.
Керівник підрозділу Є. Жмур вважає, що сільгосппідприємство не може зупинятись на досягнутому, щоб гідно конкурувати з сільгосппідприємствами Європи. Для цього потрібно вдосконалювати організацію праці, впроваджувати нові технології, адже прогрес йде вперед і ми маємо за ним встигати.
Скоморохівський підрозділ
Окремим структурним підрозділом є Скоромохівський, який базується в селі Скоморохи на базі тракторної бригади колишньої ПАФ «Селекціонер». На його території панує порядок. Керує ним досвідчений керівник Богдан Ратинчук, за плечима якого багатолітній досвід роботи. Він був і головним спеціалістом в колгоспі, а потім і головою. Запитую, чим важче керувати: колгоспом чи підрозділом сучасного сільгосппідприємства? І чую у відповідь, що працювати в колгоспі було важче. Хоч обробляли у декілька разів менше землі, було до двохсот працівників, а кожну запчастину, кожен літр пального ти сам повинен десь якось добути. Зараз часи інші й без використання сучасних технологій, новітньої техніки, систем супутникової навігації, сучасних інформаційних систем обліку і контролю за технологічними процесами, маркетингу ринків, без кваліфікованого персоналу, який пройшов спеціальну підготовку, займатися сільським господарством збитково.
А це під силу потужним сільськогосподарським підприємствам, яким і є «Західний Буг». За 12 років підприємство довело, що й на українській землі можна успішно господарити, і українським селянам не потрібно їхати деінде, щоб заробляти гроші. Жителі Скоморох мають наглядний приклад: старі, занедбані колгоспні приміщення після реконструкції стали сучасними. Торік тут зробили реконструкцію ремонтної майстерні та добудували житлове приміщення, де тепер є їдальня та гуртожиток для механізаторів і спеціалістів, які живуть поза межами Сокальського району. Не один рік тут працюють жителі Дніпропетровської, Чернівецької, Волинської областей, натомість місцеві мешканці їдуть на заробітки в Польщу чи Іспанію. Ось такий нонсенс. Недарма кажуть, що риба шукає, де глибше, а людина де краще. Для приїжджих працівників створенні комфортні умови проживання, у кімнаті є двоєтроє осіб, кухня, душова, тепла вода. Торік утеплили будинок, щоб було тепло в офісі та гуртожитку, зробили піднавіси для техніки та мінеральних добрив. Встановили карбамідний вузол, який готуватиме робочий розчин для обприскування, що значно спростить роботу механізаторів, а головне – мінімалізує контакт людини зі пестицидами. Такого аналога немає на Україні.
Якщо раніше у колгоспі працювало дві сотні працівників, то зараз лише 34, з них 19 механізаторів, два агрономи, інженер по експлуатації і бригадирзаправник, два бухгалтери. Кожен освоїв комп’ютер, бо тут давно перейшли на електронну форму звітності та обліку роботи, технологічні карти посівів, планування роботи, що дозволяє оперативно вирішувати нагальні проблеми. Кожен має свою ділянку роботи і несе за неї відповідальність. Тут охоче беруть на роботу молодих спеціалістів, яких заохочують до навчання.
У Скоморохах є ціла плеяда молодих працівників. Це агроном Володимир Білецький, бухгалтери Надія Мочульська й Ірина Мончак, механізатори Ігор Цімко, Юрій Последнік, Андрій Степанюк, Степан Чорний, Сергій Крищук, Іван Палавський, Василь Радюк. У молодих фахівців на підприємстві є можливість кар’єрного росту, головне самому до цього прагнути і постійно працювати над собою. Так вважає головний агроном підрозділу Роман Шкраба, який працює тут з 2012 року. Він часто їздить на семінаринавчання за кордон, вдосконалюється як фахівець. Там довідується про нові технології у вирощуванні рослин, які сприяють підвищенню врожайності. У «Західного Бугу» з року в рік зростає врожайність. Раніше ніхто б не повірив, що на цих землях можна збирати по 80 центнерів пшениці з гектара та 700 центнерів цукрових буряків.
Нині це стало реальністю, завдяки сучасній техніці та якісному насінню.
Провідними культурами для підрозділу є пшениця, ячмінь, цукрові буряки, кукурудза, ріпак і соя. Богдан Ратинчук наголошує, що підрозділ, який очолює, працює стабільно і вже не перший рік займає не нижче третього місця за підсумками роботи восьми підрозділів ПП «Західного Бугу». А їм є чим похвалитись, бо зібрали високі врожаї – це 65,5 тонн цукрових буряків у заліковій вазі, 9,85 т кукурудзи, 8,1 т озимої пшениці, 3,2 т сої, 4,5 т озимого ріпаку, 8,9 т ячменю. Торік зібрали 40 тисяч тонн зерна, а це вагомий ужинок.
Скоморохівський підрозділ має до обробітку 3520 гектарів землі, які орендує в селян, які мешкають у селах Стенятинської, Поторицької, Тартаківської, Телязької та Луковичівської сільської ради й Литовижської ОТГ Волинської області. Обробляють землю сучасною потужною технікою провідних виробників Німеччини та США.
– Про таку техніку, раніше ми могли тільки мріяти, – додає інженермеханік Володимир Брик, який раніше працював у ТзОВ «Городиловичі» та ПАФ «Селекціонер». – ПП «Західний Буг» дає стимул для розвитку і підвищення професійного рівня. Інженери та агрономи підприємства щороку їздять на семінаринавчання за кордон, де переймаємо досвід і підвищуємо свою кваліфікацію.
На всіх підрозділах ПП «Західний Буг» велику увагу приділяють охороні праці та дисципліні. Скоморохівський не виняток. «Ми дотримуємося принципу: там де є дисципліна там є порядок. Тож, якщо хтось з механізаторів прийшов на роботу напідпитку, його одразу звільняють. Людське життя дуже дороге і нехтувати правилами охорони праці – це не поважати самого себе», – каже пан Богдан.
У ремонтній майстерні кипить робота. Механізатори перевіряють техніку, щоб була готова до виходу в поле. Адже на них чекає напружена робота на весні.
Скоморохівський підрозділ бере посильну участь у вирішенні соціальних проблем громад, де орендує землю. Зокрема, надає спонсорську допомогу, а це 75 гривень за один гектар землі. Допомагає дошкільним та освітнім закладам, а також своїм пайовикам оформляти паї померлих родичів, сім’ї яких 35 років і більше не змогли їх переоформити за відсутності коштів. Ці витрати ПП «Західний Буг» бере на себе. Задоволені й власники земельних паїв, а це 1568 осіб, бо отримують орендну плату. Назагал це 3000 гривень, що складає сім відсотків вартості паю.
За бажанням хтось бере плату за пай зерном, хтось цукром, або в грошовому еквіваленті. Механізатор Андрій Кіх не шкодує, що довірив свій пай – це 2,16 га «Західному Бугу», бо щороку справно отримує орендну плату. У підрозділі працює ще з 2005 року, спершу був сторожем, потім пішов вчитися в школу механізаторів у Бишеві. Щороку проходить перенавчання, щоб підтвердити свою кваліфікацію, адже з’являється нова техніка, яка обладнана навігаційною системою, що значно полегшує роботу механізатора. Колись він обприскував у день лише 50 га, а зараз за зміну 120 га і більше гектарів. Найголовніше, за його словами, що тут є сільгосппідприємство, люди мають роботу, земля не заростає бур’янами як у деяких селах… Недавно він дивився програму, в якій розповідали про фермера з Німеччини, який займається безплуговим обробітком ґрунту. І був гордий, що з колегамимеханізаторами ще декілька років тому освоїв цей метод. Авось і до них зза кордону приїжджатимуть переймати досвід.
Працівники упевнено дивляться в майбутнє, освоюючи абсолютно нові для них види діяльності та сучасні технології для подальшого розвитку свого господарства, бо тільки так можна гідно конкурувати на сільськогосподарському ринку. Адже сьогодні сільське господарство розвивається досить швидкими темпами і, важливо, тримати руку на пульсі життя. ПП «Західний Буг» це вдається, бо тут трудяться працьовиті люди, які люблять землю, хочуть бачити своє сільгосппідприємство сучасним і працювати посучасному: якомога ефективніше і краще. І роблять для цього все можливе.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
