Свій 65-річний ювілей відзначив Угнівський аграрно-будівельний ліцей. Шлях закладу був довгим та тернистим. Змінювалися часи, покоління, але завжди залишались потрібними спеціалісти робітничих спеціальностей.
Ювілейні святкування відбулися 6 листопада. Вони стали незабутньою зустріччю, адже на урочистості прибули сивочолі ветерани, працівники, учні та почесні гості.
Розпочали захід з благословення та вітання отця Богдана Паращака, котрий відзначив, що за не такий вже й тривалий в історії проміжок часу, вдалось виховати не одне покоління ліцеїстів: докторів наук, професорів, полковників, різних науковців, вчителів та чудових людей.
Відтак, привітала гостей господиня закладу – директор Любов Осміловська, котра розповіла про сьогоднішні здобутки, висловила вдячність колегам за хорошу командну роботу, сумлінність, постійний творчий пошук та педагогічну майстерність:
«Цей рік подарував нам велике свято – 65річчя Угнівського аграрно-будівельного ліцею. Сокальський район є аграрний, і ми пишаємося, що маємо таку високу місію – готувати фахівців для сільського господарства, юнь, залюблену у свою професію, яка починається з любові до рідної землі, щоб завжди був хліб на нашому столі. Усі ми сьогодні – творці історії нашого закладу: хтось віддав йому більше половини свого життя, а хтось – тільки починає працювати. І вдячна долі, що сьогодні тут. Велика подяка гостям, що завітали до нас на свято», – сказала А. Осміловська.
Поздоровлення перепліталися з чудовою концертною програмою. Настрою додали мистецькі колективи міста, особливо вітання від дошкільнят. Свої номери подарували й вихованці ліцею, які разом з наставниками довго готувалися, аби ювілей вдався на славу.
До учасників заходу зі словами вітання звернувся голова Сокальської районної ради Микола Пасько. Він подякував колективу навчального закладу за сумлінність, самовіддану працю, глибоке розуміння важливості підготовки кваліфікованих робітників і виховання молодого покоління, плідно працювати на благо Батьківщини.
«На сьогоднішній день брак робітничих професій, який є в Україні та Європі, повинен стимулювати такі навчальні заклади. Переконаний, що так колись і станеться. Бо якщо ми не навчатимемо наших дітей робітничим професіям, то Україну не буде кому будувати». Очільник районної ради відзначив грамотами колектив та директора ліцею, а також подарував для бібліотеки закладу унікальні книги з історії нашого регіону: «Книга пам’яті Сокальщини» та «Футбол Прибузького краю».
Багато хороших зичень звучало від колег із інших училищ, ветеранів праці та випускників. Не стримувала емоцій педагогветеран Надія Канюка:
– Пригадую, прийшла сюди працювати, коли ліцею було лише двадцять. З хвилюванням та теплом згадую своїх перших наставників, котрі охоче ділилися секретами педагогічної майстерності. У той час Угнівське професійнотехнічне училище №5 було для нас справжньою школою. Звідси ми виходили на оту сторінку, яка називається для нас зростанням. Були різні часи. Заклад і піднімався, і падав. Але завдяки мудрому керівництву директорів він вистояв. І сьогодні Любов Осміловська докладає чимало зусиль аби ліцей процвітав і йшов у ногу з часом.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять педагогів, які відійшли у вічність.
З вітаннями до присутніх звернувся начальник відділу професійнотехнічної освіти Департаменту освіти і науки Львівської ОДА Михайло Мураль: «Щиро вітаємо вас із таким значним для навчального закладу ювілеєм. Не дивлячись на те, що зараз досить складні часи, ви продовжуєте діяльність, є очевидні зміни. З вашої, напевно пані директорко, наполегливості, з вашої непоступливості до Угнівського АБЛ повернувся новий виток життя. Ми вас вітаємо та бажаємо малими кроками, але твердо, йти вперед, здобувати нові досягнення та записувати їх в свою історію. Не за горами той момент, що частина професійної освіти перейде в старшу профільну школу і це буде новим поштовхом. До слова скажу, що професійну освіту чекає реально яскраве і добре майбутнє. А тому, всі ми сподіваємось, що заклад буде процвітати та випустить зі своїх стін ще не одне покоління гарних фахівців». За багаторічну сумлінну працю та з нагоди ювілею закладу були відзначені та нагороджені грамотами Департаменту освіту працівники ліцею.
В Угнівському аграрнобудівельному ліцеї та його Белзькій філії є люди, які разом працюють на одну велику справу – забезпечують підготовку висококваліфікованих спеціалістів. Майстри виробничого навчання, викладачі спецпредметів, загальних дисциплін стараються, щоб учні перейняли все найкраще, найголовніше, добре вчилися і в майбутньому приносили користь державі. В основному, тут працюють люди, в яких за плечима багато років педагогічної праці. Чимало колишніх учнів продовжують навчання у вищих навчальних закладах, а згодом повертаються сюди працювати.
Також на свято були запрошені колишні працівники та випускники різних років, які своїми виступами і особистим прикладом закликали учнів ліцею навчатися улюбленої справи. Серед них: випускник 1978 р. Юрій Губені – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри Львівського НАУ та Андрій Домінік – кандидат технічних наук, доцент, майор служби цивільного захисту, заступник завідувача кафедри Львівського УБЖ.
Привітати ліцей та його працівників з ювілеєм приїхали і колеги з сусідніх закладів професійної освіти. Одним із них був директор РаваРуського ліцею Андрій Лень: «Колись казали, що ми конкуренти, а зараз ми – друзі, один одному допомагаємо. Вітаю колектив з ювілеєм, бажаю творчих злетів як на районному рівні, так і на обласному».
По завершенні урочистостей колишні викладачі та випускники закладу мали змогу знову пройтися рідними коридорами, заглянути у свої кабінети, пригадати за якою партою сиділи, поспілкуватися з друзями та колегами.
Своїми спогадами про навчання тоді ще в училищі поділився Юрій Губені:
– На цей час все було дуже дисципліновано. Навчання починалося з лінійки. Були різнопланові групи: після 10 класу школи, після 8 класу і так звана «еліта» навчального процесу – це хлопці, які вчилися після армії. Перші учні ходили на заняття у військовій формі. Багато було практичних занять, оскільки був полігон. Я закінчив заклад з відзнакою. Хоч отримав фах екскаваторника, ним так і не став, став професором. Та з вдячністю згадую роки навчання в цьому училищі. Отримані знання мені пригодилися при службі в армії та й в подальшому при виборі професії. Сьогодні ліцей – це інше, бо ж інша епоха, інші люди, інша матеріальнотехнічне забезпечення. Тоді я отримував стипендію, яка майже дорівнювала заробітній платі мого батька. Але дивлюся в майбутнє закладу з таким оптимізмом, тому що бачу керівництво, яке прийшло і в школу, і в ліцей. Вони активні і це помітно. Сподіваюсь, що ця потреба в робітничих професіях, про яку сьогодні говорилось, повернеться у гідне фінансування та підтримку.
Свято закінчилось, стихли коридори, а ліцей вже чекає нового дня, щоб знову передавати свої знання, досвід та традиції новому поколінню вихованців. Але цей ювілей надовго залишиться у пам’яті всіх, хто мав можливість бути присутнім на ньому. Це був не просто день народження, це було свято, наповнене спогадами, радістю, теплотою, любов’ю.
Юлія СОРОЧУК.
Фото автора.
