У Тарта­ківському палаці феєерично завершили туристичний сезон

Протягом літа-осені у Тарта­ківському палаці тривали культурно-просвітницькі за­ходи, концерти, тематичні вечори. Нещодавно було закрито турис­тичний сезон. Вже традицій­но, другий рік поспіль, остання ту­ристична неділя проходила в етностилі.

Цього дня Тартаківський палац зібрав навколо себе талановитих, обдарованих митців, людей з великою душею і щирим серцем.

Галина Хохонь – поетеса, іконо­писець, художник і архітектор. Вона привезла у Тартаківський палац живописну колекцію «Пензлем і пером від мене до вас». Її етнічні вбрання, рушники, предмети побу­ту з особистої колекції заповнили всі зали і кімнати палацу. Відвіду­вачі милувалися живописом, від цих робіт кожен отримував насоло­ду, адже пані Галина вкладає всю свою любов у твори. Її живописом наповнені церкви, музеї, оселі. Во­на має життєве кредо: «Я думкою пишу, очима малюю, співай моя Земля, тебе я почую». Це справді жінка-легенда. Хто з нею познайо­мився у Тартакові, був захоплений цією особистістю.

Серед почесних гостей цього дня була і Дарія Туманова – художник, дизайнер, майстер вишивки, моде­лювання, ткацтва, віражного розпи­су. Вона презентувала свою колекцію еко-сумок. Ми щоденно ходимо в супермаркети і купуємо пакети, потім їх викидаємо і забруднюємо довкілля. А ось можна придбати еко-сумку і щодня ходити з нею за по­купками, таким чином кожен внесе свою лепту в охорону довкілля.

Ще одною особливою гостею і співорганізатором цієї неділі у Тар­такові була Віра Чипурко – дизай­нер, художник, майстер народної української вишивки. А ще вона має унікальну колекцію одягу. Біля замку відбувся показ колекції її ав­тентичних вбрань, писанок, ля­льок-мотанок, еко-виробів, цінних предметів побуту. Чудові експозиції п. Віри були представлені в залах палацу, на стінах висіли її рушники, а на столах – скатертини. Віра Чи­пурко розповідала про техніку пи­санкарства, якою займається вже багато років. Кожна її писанка – це справжнє диво, вони вражають своєю витонченістю, унікальністю.

Та найбільшою подією цьогоріч­ного дня закриття туристичного се­зону в Тартакові був показ етнічної колекції відомої львівської дизай­нерки, модельєрки Оксани Лобас-Заєць. Вона продемонструвала ек­склюзивні вбрання з унікальними орнаментами Сокальщини, доско­нало поєднаними з сучасним ди­зайном крою. Пані Оксана гармо­нійно поєднала коралові та сірі кольори з традиційною чорною сокальською вишивкою. Колекція налічує 28 комплектів одягу, поді­лена на групи: «Ой чорна я, си чор­на», «Мойоран», «Пісня мого серця». Елегантність, стиль, краса – всі ці риси присутні в кожному ви­шитому вбранні Оксани Лобас-Заєць. Тартаківські дівчата, а також молодь із сусідніх сіл були моделя­ми для показу цієї неймовірної колекції, а гості та відвідувачі з неймовірним захопленням та щи­рими аплодисментами їх зустріча­ли. Кожен охочий міг придбати той виріб, який припав найбільше до душі, а частину виручених коштів пані Оксана спрямувала на благо­дійність.

Вже всім відомий гончарний май­стер Сергій Івашків цього дня тішив присутніх виставкою-продажем ви­робів з чорнодимленої кераміки. Екскурсоводи палацу щогодини проводили екскурсії для бажаючих. Кожен охочий міг за символічну оплату приміряти на себе та сфо­тографуватися в костюмах, які відображають епоху Урбанських.

Протягом дня тартаківські госпо­дині частували всіх гарячим глінт­вейном, смачним пловом, юшкою, кавою, перекладницями, пампуш­ками. А пізно ввечері, коли сутінки вкрили палац, відбувся вечір клуб­ної музики. Гурт «REMIX» зробив вечір для молоді села та гостів ат­мосферним і драйвовим.

І хоч туристичний сезон офіційно закритий, до настання тепла і вес­ни, щоб зберегти історичну пам’ять та привернути увагу людей до культурних надбань Сокальщини, благодійний фонд «Спадщина. Ua» спільно з небайдужими людьми вирішили вперше в історії Тартаків­ського палацу провести літератур­ний конкурс імені Марії Урбанської – останньою власниці цього пала­цу. Вона мала важку хворобу і ще дитиною вирішила присвятити себе служінню людям та Богові. Марія, її мама та бабуся підтриму­вали за власні кошти школи, дітей, які не могли оплачувати за навчан­ня. Марія не створила своєї сім’ї, а опікувалася все життя племінни­ками та місцевими тартаківськими дітьми. Палац у Тартакові вона за­повіла дітям Сокальщини. Її благо­дійність, доброта залишили по собі добру пам’ять в серцях тартаківців. Цим літературним конкурсом орга­нізатори хочуть вшанувати пам’ять жінки-легенди, яка поставила вище всього служіння людям.

Для бажаючих взяти участь в літературному конкурсі, є наступна тематика: нариси з історії Тартако­ва або пов’язаних з ним родин; іс­торії мешканців Сокальщини; спо­гади та розвідки про історичне минуле Сокальщини; враження від відвідин Тартаківського замку, ле­генди чи інші оригінальні твори, які мають відношення до цього насе­леного пункту. Усі твори мають бу­ти оригінальними, раніше непублі­кованими. Оцінюватиме роботи Ганна Гаврилів – засновниця бла­годійного фонду «Спадщина. UA», Дара Корній – українська письмен­ниця, Оксана Лобко – дослідниця Тартаківського палацу, Олена За­мойська – перекладачка, Василина Бойко – волонтерка. Переможці стануть відомі 22 грудня, у 605-річ­чя від дня першої історичної згадки про Тартаків. Вони отримають при­зи, а за мотивом найкращого твору буде знятий відеоролик.

Карантин вніс свою лепту в куль­турне життя біля Тартаківського палацу. Попри те, що цьогоріч ту­ристичний сезон розпочався знач­но пізніше, вдалось зробити чимало. Чого вартує лише нічна підсвіт­ка палацу, яка стала окрасою села. Також не можна залишити поза увагою відреставровану браму Яна Станкевича при в’їзді до парку та дві хвіртки. Ці роботи вдалося про­вести завдяки меценатам, благо­дійникам та небайдужим тартаків­цям, які долучалися коштами. На черзі – перекриття купола над па­лацом, кошти на це (2,5 млн. грн.) були виділені Львівською облас­ною радою, але, на жаль, досі не про­фінансовані і не розпочато роботи.

Тішуся, що Тартаківський палац отримав друге дихання. Все завдя­ки небайдужій засновниці благодій­ного фонду «Спадщина. UA» Ганні Гаврилів, яка згуртувала навколо себе однодумців, тартаківців, спіль­но вдалося зробити чимало. Вірю, що завдяки великому потенціалу та спільній праці Тартаківський за­мок стане тою перлиною, де розви­ватиметься туризм, куди люди їхатимуть з усіх усюд.

Ольга ДЕНИСЮК.

Фото Катерини Дулиш.