ПРО БЮДЖЕТ ТА УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ І ЇХ СУТЬ

Шановні краяни! Поштовхом для цих роздумів послужив так «званий звіт про роботу за 100 днів» керів­ництва нашої Сокальської міської територіальної громади. Для того, щоб більш детально з ним ознайо­митись і зрозуміти систему та стра­тегію роботи, відкрив сайт міської ради. Погортавши сторінки та наяв­ну інформацію на них, був дуже здивований і ще раз переконався в недостатній роботі керівництва міської ради та її виконавчого комі­тету. Хто хоче переконатись, – від­крийте сайт Сокальської міської ради і спробуйте мені заперечити. Більшість інформації від поперед­нього старого-нового керівництва. Оперативності висвітлення прий­нятих рішень міської ради, засідань комісій, рішень виконавчого коміте­ту, інших документів, які мають бу­ти оприлюднені для ознайомлення громадян, не знайдеш. А сам звіт про діяльність за 100 днів виглядає як «роздуми на вільну тему».

А тепер про найбільш наболіле. Цитую: «БЮДЖЕТ-2021: За пер­ший квартал 2021 року виконання місцевого бюджету склало 101,6%. Будемо працювати над тим, щоб перше півріччя ми закінчили ще краще, адже тоді вільні залишки зможемо скеровувати на розвиток громади». Оце і все у звіті про бюджет.

Але бюджет – це головний фі­нансовий план життя і розвитку нашої громади. Жити по бюджету. Не раз чуємо ці фрази і розуміємо, що витрачати ми можемо не біль­ше, ніж маємо доходів. Це вже ро­зуміють діти в школі. Маємо розу­міти і в громадському управлінні. Бюджет громади – це не тільки про розподіл коштів. Це, насамперед, про те, як наповнити бюджет, як заробити гроші. Ми завжди орієнто­вані на дохід. Він спочатку форму­ється, щоб потім було що і на що тратити. Якщо гроші лише витра­чати, якщо нічого не змінювати у плануванні, не збільшувати дохідну складову, ми про ніякий розвиток громади думати не зможемо.

Останні 5 років то було не зав­жди ефективно та справедливо. Ну, бо, скажімо, певна громада приносила до бюджету багато кош­тів, але отримувала звідси мало. І навпаки. І проблема не лише в цьому. Місцева влада має викону­вати повноваження місцевого рівня – так записано в «Законі про місце­ве самоврядування Україні». А тих повноважень, не підтверджених фінансово, досить багато. А пра­цювати над дохідною частиною бюджету, ми, на жаль ще не навчи­лись, або працювали на «власний дохід».

Якщо виходити з того, що бюджет громади (ми говоримо про місце­вий бюджет) стосується добробуту кожного мешканця і громади, де він формується, то ми чомусь не звикли, що це є розподіл грошей для забезпечення життєдіяльності і розвитку всієї територіальної гро­мади. Бо звідки ці гроші взялися? Спочатку громади їх заробляють і передають в бюджет, а потім в міс­цевій раді їх спрямовують на програми і розвиток. І це мають бути програми територіального, а не локального масштабу, – простіше говорячи для всіх, а не вибраних… (як це зараз відбувається).

Що відбувалось в попередні ро­ки? Замість представлення спіль­них інтересів територіальних гро­мад, депутати районної ради часто займалися лобіюванням інтересів свого виборчого округу, допомага­ли «затягнути» кошти на свої тери­торії. Депутат своїм голосуванням добивався, щоб затягнути на округ якихось 50-100 тисяч гривень, а потім на цьому піарився. Натомість всі громади мають право розрахо­вувати на комплексну підтримку територій і справедливий прозорий розподіл коштів. Якщо ділити, то справедливо, якщо витрачати, то ефективно. А цього в нас не було і не передбачається в майбутньому при цьому складі міської ради та її керівництва.

Сьогоднішні керівники-управлінці Сокальської територіальної грома­ди не мають боятися, не мають чекати вказівок, а мусять брати на себе відповідальність і швидко ру­хатися вперед. Саме тому одним з важливих завдань є донести це розуміння колегам, які вперше в реальному місцевому самовряду­ванні. Комунікувати та пояснювати громадянам свої рішення і дії, вес­ти постійний діалог з громадою – це те, що необхідно, щоб досягати взаєморозуміння і підтвердити до­віру громадян. А ще в управлінні забагато неефективних працівни­ків, великі невиправдані зарплати та витрати різного роду на забаган­ки «начальства». Люди мають від­чувати зміни в реальному житті, а не політичні процеси. Бо головне – це результат в роботі. Новітні технології нам сприяють у цьому. Але до змін здатні більше люди принципові, професійні, відпові­дальні, – це доведено на практиці. І прикладів таких вже достатньо.

Те, що сьогодні відбувається в Сокальській міській територіальній громаді можна назвати управлін­ською деградацією і поверненням до старих ручних підкилимних методів управління.

Питання: для чого створюється управління у громаді? Для забез­печення надання різносторонніх послуг всім громадянам чи для за­безпечення роботою наближених? Подивився і проаналізував бюджет і штат Сокальської територіальної громади на 2021 рік. Громада більше 50 тисяч населення, більше 100 управлінців, у голови 3 заступ­ники і 1 радник, виконавча структу­ра «роздута», зарплати втричі більші середнього показника по облас­ті. Яка тут мотивація для ефектив­ної роботи управлінців?

Чому люди, які не можуть отри­мати на місцях нормальних послуг, ставлять вимоги. Бо бюджет фор­мується з їх податків! Бюджетні кошти мають бути публічними і зба­лансованими. Якщо взяти власні повноваження територіальної гро­мади, то яка частина у видатках там має складати зарплата управ­лінців: голови, заступників, секре­таря, і т. п., а які зарплати двірників, вихователів, вчителів, комунальні послуги, їжа для дітей і т. д.? Нера­диві керівники беруть собі великі, не заслужені зарплати, а діти без якісної їжі, двірники без зарплат, вчителі без надбавок і т. д.,– і це нормально?

З досвіду європейських країн є певні підходи до встановлення за­робітних плат в системі місцевого самоврядування. Вони дещо різні, але всюди є. В одних країнах – це компетенція мінфіну, в інших – уря­ду, в третіх – це погоджувальний механізм між представниками міс­цевого самоврядування. На жаль, «жирні роки» місцевого самовря­дування в Україні, які були в 2016-2020 рр. завершились. Коштів є менше і буде менше через ковідну кризу та кризу управління. Тому публічні фінанси треба балансува­ти. Бажання окремих керівників громад «накачати себе любимих» не виправданими зарплатами за­кінчиться колись встановленням державних обмежень. Так буває завжди і всюди. Зараз в нас повне розбалансування, що в державі, що на місцях. Подивіться деклара­ції наших управлінців: 30-50 тисяч у них і 10 у вчителя, чи 6 тисяч мі­німальної зарплати працівника без кваліфікації. Так не може бути.

Якщо треба платити більше за­ради залучення фахівців до управ­ління (адже мова не тільки про голову громади) – це зрозуміло і позитивно. Для цього варто було б на початку визначитися з опти­мальним відсотком від загального бюджету громади на адміністру­вання в межах 10-20%. Можна бу­ло б встановити і максимальну межу, наприклад, в 15 чи 25% при забезпеченні росту доходів до бюд­жету – і це був би стимул працюва­ти на зростання бюджету, та, від­повідно, і фонду оплати праці, преміювання в залежності до темпу росту бюджету.

А ситуація, коли майже 30% бюд­жету йде на адміністрування (мої розрахунки можливо не точні, бо структура до кінця не зрозуміла, тому виходжу з аналізу даних за 2020 рік з бази open budget по зведеному бюджету Сокальського району і м. Сокаль) – це неадек­ватно багато. Управлінців багато – фахових людей мало. По простому – це управлінське дилетанство!

Чому в мовчазній згоді депутат­ський корпус?

Новообрані депутати міської ради мали б більше брати на себе, ініціювати, виносити на порядок денний важливі питання життя і діяльності всієї Сокальської тери­торіальної громади. А то сьогодні виглядає, що є лише Сокаль, а на­селені пункти, віддалені від нього, залишені напризволяще. Вже нас­тав час розробити Статут Сокаль­ської територіальної громади, як цього вимагає закон, Стратегію розвитку громади на перспективу, напрацювати Інвестиційний пас­порт громади з охопленням всіх територій, що «опинились» в скла­ді громади, щоб дії не виглядали спонтанними, щоб люди на місцях розуміли, як працює система і як громадянам міста та селища, в селах, ГО, ініціативним групам знайти себе в цій системі. Поки що живемо день за днем, – ні Стратегії розвитку, ні реальних інвестиційних пропозицій, ні Статуту громади. Комусь добре і так, але так не має бути. Чи може має?

 Володимир ЧУБ,
директор Савчинської ЗШ І-ІІІ ступенів, депутат Сокальської районної
ради VII скликання.