Як живуть села Хоробрівського старос­тинського округу Сокальської міської ради – відповідає староста Володимир Сава

«КОЛИ Є СПІВПРАЦЯ, ТОДІ МАЄМО Й РЕЗУЛЬТАТ…»

Як живуть села Хоробрівського старос­тинського округу Сокальської міської ради? Які перспективи їх розвитку? На ці та інші питання відповідає староста Володимир САВА.

– Пане Володимире, розка­жіть трішки про себе.

– Народився в Червонограді, виріс у селі Ниновичі. Працював у сільському господарстві, служив в армії. Виховав двоє дітей, маю чет­веро внуків, вдівець. З 2006 року і до сьогодні працюю в органах міс­цевого самоврядування.

– У Вас за плечима чималий досвід роботи сільським голо­вою. Яка відмінність у роботі сільського голови і старости?

– Скажу відверто, працювати старостою легше, менше відпові­дальності, але водночас і менше можливостей щось зробити для громади. Нині староста не робить того, що робив сільський голова. Скажімо в 2015 році, щоби здійсни­ти закупівлю через «Портал дер­жавних закупівель» і отримати ре­єстраційну карточку, ми змушені були їхати до Києва. Сільська рада організовувала та проводила тен­дерні процедури, земельні торги, брала участь у міжнародних проєк­тах. Робота над формуванням бюджету та постійний моніторинг його виконання, підготовка та про­ведення сесій, виконкомів, пошук інвесторів, вирішення земельних питань, займалися виготовленням генеральних планів сіл… Зараз це перейшло до повноважень терито­ріальної громади.

У сільської ради повноваження були значно більші, маючи свій бюджет, вирішували всі господар­ські питання життєдіяльності сіл та їхніх мешканців, все що заплану­вали вдавалось зробити, зрозуміло виходячи з своїх можливостей. Разом з депутатським корпусом, членами виконкому, громадою, як єдине ціле, без політики, просто робили роботу.

– А що в пріоритеті в роботі старости?

– Як не дивно, часи змінюються, а пріоритети залишаються. Адже перелік ключових людських потреб є сталим. Робота з людьми і для людей, вирішення щоденних малих і великих проблем, як на мене, це і є основний пріоритет.

Нині акцент на вирішення соці­альних проблем мешканців, надан­ня послуг та покращення благоустрою населених пунктів старостин­ського округу, до якого належать села Хоробрів, Угринів, Ниновичі, Нисмичі. Станом на 1 січня 2023 року у них проживає 1370 осіб. На жаль, зараз демографічна ситуація невтішна: смертність перевищує народжуваність.

– Повномасштабне вторг­нення росії в Україну змінило життя кожного з нас. Як воно відбилося на діяльності ста­ростинського округу та житті селян?

– Початок війни став для нас серйозним викликом: десятки ти­сяч людей, а це, в основному, жінки з дітьми, літні люди цілодобово пе­ретинали кордон через міжнарод­ний автомобільний пункт пропуску Угринів – Долгобичів. Черги дохо­дили до 11 км. Завдяки постійній комунікації з міським головою, во­лонтерами, місцевим населенням, вдалося забезпечити для біженців можливі на той час комфортні умо­ви: зігрітися, перекусити та можли­вості задовільнити свої фізіологічні потреби… Цілодобово працювали чотири пункти обігріву. Ми дбали про їхнє належне функціонування. Забезпечували дровами, водою, продуктами, речами першої необ­хідності. Місцеве населення самоорганізувалося й створило 9 мо­більних груп, що надавали допомогу людям в довжелезній черзі, які втікали з території, де тривали бо­йові дії. Вони їх годували, давали одяг, можливість змінити підгузники немовлятам, помитися чи перено­чувати. Всім за це велика подяка.

Треба віддати належне нашим людям, які постійно допомагають Збройним силам, а також людям на деокупованих територіях – кош­тами, продуктами харчування, да­вали м’ясо і все необхідне для ви­готовлення тушівок для військових. У місцевій школі вчителі та учні готували і готують домашні страви та випічку для захисників.

Під час різдвяних свят молодь Хороброва організувала вертеп, зібрала 25 тисяч гривень, за які купили Старлінк, а решта грошей передали на автомобіль для ЗСУ.

Нещодавно спільними зусилля­ми було придбано два тепловізори для наших хлопців.

– Скільки внутрішньо перемі­щених осіб проживали у населе­них пунктах Хоробрівського старостинського округу? Хтось із них залишився?

– Понад 139 внутрішньо перемі­щених осіб знайшли прихисток в наших селах. Багато з них були з Ірпеня і Бучі. На сьогодні залиши­лися і проживає тільки чотири сім’ї.

– Чи вдалося Вам завершити міжнародні проєкти та міні-проєкти, які розпочали за часів керівництва Хоробрівською сільською радою?

– Так, ми багато з них успішно реалізували. Завдяки чому закупи­ли автомобіль-сміттєвоз, провели капітальний ремонт дороги по вул. Зелена в с. Угринів (620 м асфальт­ного покриття з тротуаром з бруків­ки), капітальний ремонт даху дитячого садочка в Хороброві, капіталь­ний ремонт даху НД в с. Нісмичі та ін.

Зараз хоробрівська громада ре­алізовує новий цікавий мініпроєкт, ініціатором якого була релігійна громада села, про впровадження роздільного збору побутових від­ходів. У рамках його реалізації у Хороброві буде чотири мобільні май­данчики, де розмістять окремі контейнери на пет-пляшки, скло та інші відходи (вже все закуплено). Якщо майданчик на цьому місці не є зручним для людей, його з лег­кістю перевозять на інше. В такий спосіб можемо підібрати місце, яке буде найбільш зручним для нього.

Зрозуміло, що до роз­дільного способу викидання сміття людей треба привчити. І передува­ти цьому має інформаційна кампа­нія, яка має залучити найбільші цільові групи населення – дошкіл­ля, школа, парафіяни. Для цього залучили в робочу групу проєкту керівників цих закладів і священ­ника.

– Чим наразі більш за все переймаєтесь? Які проблемні питання округу потребують негайного вирішення?

– Згідно з генеральним планом села Хоробрів передбачено нове кладовище, так як на старому за­лишилось дуже мало місця для поховань. На жаль, поки що нам не вдається зробити детальне планування території і відведення земельної ділянки під цвинтар, то­му це питання потребує негайного вирішення.

В селах Угринів та Хоробрів зак­ладено два парки, де висаджені різні дерева (ялина, сосна, дуб, береза, сoфора, ялівець та ін.). Зроблена топографічна зйомка, а також потрібно зробити детальне планування, де передбачити зони відпочинку, дитячі та ігрові майдан­чики. Це питання теж потребує ви­рішення.

– На кого опираєтесь у роботі?

– Перш за все – це діловод Надія Мельник, з якою ми вже працюємо разом сімнадцять років. Коли мене призначили старостою, перше, що зробив, у кожному селі зібрав схід і запропонував обрати ініціативні робочі групи. За пропозицією гро­мади, в населених пунктах обрали по 8 активістів, з якими обговорюю наболілі питання і ми спільно прий­маємо рішення.

У кожній громаді звернувся з питанням, щоб хотіли зробити у селі? Хотів почути їхні побажання. І як з’ясувалося, найбільш наболі­лим питанням залишаються доро­ги, як комунальні, так і загального користування місцевого значення, бо більшість важливих питань зня­то: всі народні доми, школи, садо­чок, ФАП, амбулаторія, адмінпримі­щення перекриті, вікна і двері замінені на енергозберігаючі, зроблені внутрішні ремонти, у всіх населе­них пунктах функціонує вуличне освітлення і т. д.

– Який синонім би підібрали до слова староста?

– На мою думку староста – це господар села, людина, якій грома­да довірила свою долю і надію на майбутнє. Він є містком між владою і місцевими жителями.

– Чи сприяють будь-яким чи­ном благоустрою сіл підприєм­ці, фермери, які зареєстровані на території населених пун­ктів старостинського округу?

– Місцеві фермери, ТзОВ «Угри­нів Еко Ферм», ПП «Західний Буг» попри те, що є основними бюдже­тоутворюючими підприємствами, є тим стержнем, який допомагає мені вирішувати соціальні питання. Практично кожен захід, кожне дій­ство, яке відбувається на території громади, не відбувається без їхньої участі або допомоги. Починаючи від «сюрпризів» зими, підтримки спорту, в питаннях благоустрою і багато іншого.

Дякуючи їм, щорічно дошкільня­та та школярі у місцевих школах і садочках на День св. Миколая ма­ють солодощі, а одинокі люди – продуктові набори на Паску. Дещо допомагає і ПП «Західний Буг». В Угринові здійснює свою господар­ську діяльність ТзОВ «Угринів Еко Ферм». Останній у 2018 році відре­монтував міст через річку Варя­жанка, який був в аварійному стані, підлогу в спортзалі школи, долуча­ється до співфінансування про­єктів.

Хоробрівські фермери долучали­ся і знову загарантували долучити­ся до співфінансування ремонту дороги Опільсько – Хоробрів, яка проходить через центр села і зна­ходиться в край жалюгідному стані.

– А яким чином співпрацюєте з міським головою? 

– Ми працюємо на благо грома­ди, рідного краю і України, тому в органах місцевого самоврядування мусить бути співпраця, розуміння й підтримка. Тоді є результат і ефективність роботи.

– За роки роботи у сільській раді, мабуть, уже звикли, що до Вас звертаються жителі зі своїми нагальними проблемами. А як жити?

– Як я вже говорив, часи зміню­ються, а перелік проблем залиша­ється незмінним: у родині трапилась біда чи прийшло горе, посва­рилися подружжя чи сусіди, потріб­на соціальна допомога чи документи в нотаріальну контору або ж на виготовлення документів тощо… Моє завдання і обов’язок, як ста­рости, щоденно вирішувати їхні малі й великі проблеми. Це ж ро­бота з людьми. Практично старос­та через себе «пропускає» усі життєві проблеми жителів сіл, які належать до старостинського ок­ругу.

– Які перспективи на най­ближче майбутнє бачите на території старостинського округу, і чи взагалі вони є?

– Наша територія є інвестиційно привабливою, поруч кордон з Рес­публікою Польща, МААП «Угринів – Долгобичів». Маємо резервні зе­мельні ділянки, на яких можуть бути розміщені об’єкти придорож­нього сервісу, виробничі приміщен­ня, і я вірю, що прийде час, і ці зе-мельні ділянки буде розбудовано, будуть створені нові робочі місця. Села наші розцвітуть і будуть таки­ми ж сучасними та розвиненими як у Європі.

Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.