Травень – чи не найкращий місяць весни. Буйноцвіття барв і зелені. Місяць надій і сподівань, передчуттів чогось нового, хвилюючого, радісного… А ще травень – це бентежний час проводів – адже школи проводжають своїх випускників у доросле життя. А Благодійний фонд «Майбутнє України. Сокальщина» кожного травня проводжає учасників конкурсу «Ким я хочу бути? Як я цього досягну?» у їхні майбутні професії. А перед тим, як і належить – нагороди, напутні слова…
18 травня в актовій залі Сокальської школи №5 відбулось урочисте дійство з нагоди підбиття підсумків 13го Міжнародного конкурсу «Ким я хочу бути? Як я цього досягну?» та нагородження переможців. На початку ведуча, заступник директора СЗШ №5 Любов Уманська, привітавши конкурсантів і гостей свята, представила членів благодійного фонду: Анжелу Кулик (методист відділу освіти), Любов Бенедишин (поетеса, член Національної спілки письменників України), Ірину Мандрик (голова районного осередку Союзу українок). І надала слово голові БФ «Майбутнє України. Сокальщина» Юлію Лукомському, який не лише грунтовно проаналізував твори цьогорічних конкурсантів, а й зробив порівняльний огляд стосовно минулих років, означив і плюси, і негативні тенденції, які, на жаль, теж є – зокрема, у багатьох учнів відсутні будьякі напрацювання щодо обраної професії. А також він нагадав про основні віхи і засади цього канадськоукраїнського проекту: «Напевно, вам відомо про велику українську діаспору в Канаді, яка причетна до освоєння і розбудови цієї держави. Українців там поважають за їх вклад, за працьовитість. Важливо, що ця діаспора не забуває і дуже переживає за свою батьківщину, за її долю, за її авторитет у світі. На цій основі і визріла думка в союзянок Едмонтону, як би найефективніше надати посильну допомогу в Україну. За ініціативи членкині Союзу українок Едмонтону Христини Лукомської (Чейз) було вирішено кожен рік надавати фінансову допомогу талановитим випускникам шкіл з малозабезпечених сімей.
Відділом освіти було організовано конкурс з написання твору на тему «Ким я хочу бути? Як я цього досягну?». Підтримала цю акцію і місцева влада». Присутні з цікавістю послухали історію міжнародного проекту, а далі п. Юлій поділився враженнями і міркуваннями щодо цьогорічного конкурсу: «Вчасно і організовано відбувся перший і другий тури. Особливо цікаво пройшло спілкування з другою групою, це, в основному, були діти з сокальських шкіл: активно, невимушено, в доброзичливій атмосфері. Запитання були не тільки від журі, а й від учасників конкурсу. Появились нові професії, такі як програміст кібербезпеки, кераміст, археолог, ландшафтний дизайнер, навіть банкір. Вперше організували мінівиставку для того, щоб показати реальні напрацювання переможців конкурсу. Наші жертводавці вчасно і щедро, як на їхні можливості, надіслали кошти, які є основою проекту. Зароблені учасниками конкурсу суми суттєво збільшились».
Похваливши сумлінних учасників конкурсу і заслужено покритикувавши тих, чиї зусилля були недостатніми, Юлій Лукомський акцентував на дуже важливому аспекті: «Багато залежить від батьків, але гадаю, що школа повинна подбати про вчасний вибір професії вже в 89 класах, дитина повинна не тільки задуматись ким вона хоче бути, а випробувати свої природні можливості з різних професій, це може бути на практиці і теоретично, для цього є Інтернет і книги. Всіляко треба підтримувати ініціативи дітей з творчими практичними намірами. Слово «вміти» повинно набути вагомішого значення, тому що можна багато знати і мало вміти. Напрошується висновок – дуже велике виховне значення мають позашкільні заклади. Близько знайомий з проблемами цих закладів і чим можу їм допомагаю… Впевнений, сьогодні, враховуючи шкільну реформу і можливості фінансування на місцевому рівні, ситуацію можна суттєво покращити. А результати не забаряться».
Наостанок Ю. Лукомський побажав випускникам вдалого вибору професії, улюбленої серцю справи.
Любов Бенедишин доповнила виступ голови БФ власними враженнями від конкурсу, а також озвучила цікаві цитати з творів, які замислюють і хвилюють душу:
«Я людина багатогранна, тому не маю чітко визначених, однобічних інтересів. Я ненавиджу сірі будні та одноманітні події, тому все нове, яскраве є для мене цікавим, бо дозволяє поновому приймати ті чи інші ситуації, та й саме життя у цілому» (Богдан Бурка, ЗШ №4, ІТ технолог).
«Юність – це дивовижна пора. Можна багато чого шукати, багато чого перепробувати і не боятися при цьому помилок. Наша Батьківщина дуже велика, кожному в ній знайдеться справа до душі, яку треба тільки знайти… Немає в житті рівних доріг, що ведуть прямісінько до високих здобутків, до слави. Шлях до неї тернистий. І тільки той може його здолати, у кого в серці живе незрадлива любов до праці, хто трудиться не заради слави, а бачить у праці своє покликання, свою необхідність, своє щастя, свою втіху» (Богдан Козакевич, ЗШ №4, юрист).
«Археологія – практична наука, яка змінює світ, відкриваючи його давно забуті таємниці. Ось чому я хочу бути – саме археологом, людиною, яка змінює світ на краще, допомагає йому осягнути самого себе… Шлях людини у житті – тернистий, та саме це робить плоди нашої праці такими солодкими. І саме це змушує рухатись нас уперед, боротись із труднощами, досягати своєї мети, а моя мета – це моя мрія, тому мій шлях визначено…» (Олег Вакула, с. Лучиці, археолог).
«…незаперечним є той факт, що церковні діячі беруть активну участь у витворенні України, її морального і культурного обличчя. Тому я також у майбутньому хочу пристати до цієї церковної спільноти священиків, щоб морально піднести стан суспільства і помістити Божу науку в серця людей» (Назарій Мартинюк, с. Лучиці, священик).
«…тепер моя дитяча мрія переросла в мету створювати красу навколо себе – спочатку у своїй садибі, сусідів і друзів, а потім – де це лише можливо. Адже дарувати красу світу, підіймати настрій, дарувати щасливі миті – це найкраще, що може створювати людина… А ще, можливо, моя праця чи ж краса кольорів і дизайну, змусить людей замислитися над життям. Та відродить бажання в інших створювати красу та дбати про природу» (Прокопчук Анна, с. Княже, ландшафтний дизайнер).
«Так, я не стану комп’ютерним генієм чи хірургом, про якого напишуть в газеті «видатний американський вчений родом з України винайшов щось надзвичайне». Я хочу працювати там, де народився, виріс і піднімати з колін свою державу, хоч і маленькими, але впевненими кроками іти вперед і тільки вперед» (Юрій Звадюк, СШ №5, приватний підприємець).
Побажавши дітям самореалізації в обраній професії, Любов Бенедишин резюмувала свій виступ так: «Перед нами, організаторами конкурсу – робота над упущеннями, помилками, недопрацюваннями. А перед вами – попереду ціле життя. Довгий шлях до мети, до обраного фаху. Будьте уважні, цілеспрямовані. Не будьте байдужі. Викладайтеся на повну з першого разу! Адже навіть цей твір ви уже не матимете змоги переписати наново. А життя – тим паче не має чорнових варіантів. Пам’ятайте про це».
На святі були присутні поважні гості, які теж змогли поділитись із присутніми життєвим досвідом і роздумами стосовно важливого вибору – вибору професії.
Виступ голови районної ради Миколи Паська був змістовним і цікавим, пересипаним повчальними історіями і запитаннями до конкурсантів. Діалог вдався. Бо справді перед випускниками «відкритий світ, унікальні можливості», але не треба забувати, що «будьякий геній знає, що зі ста відсотків, геніальності у нього – лише десять відсотків, решта дев’яносто – праця». Очільник побажав конкурсантам – майбутньому Сокальщини – життєвого успіху, щоб юнаки і дівчата виросли професійно і поновому дивились на світ, розвивали наш край.
Головний спеціаліст відділу освіти Леся Ковалишин зазначила: «Дуже добре, що є діти, які з дитинства впевнені ким хочуть бути. Але більшість не знає. Дехто прислухається до себе, до оточуючих». Пані Леся порадила випускникам прислухатися до свого серця. Адже успіх – це марафон, його треба досягати все життя. А також побажала учням радості від тих сходинок, які вони долатимуть. Хай кожен реалізує свої здібності, бо молодь у нас талановита.
Перед випускниками також виступила відома майстринявишивальниця, член Громадської організації «Всеукраїнська академія автентики» Оксана Рушінець, яка народилась на Бойківщині. Вона поділилась спогадами про своє дитинство, роки навчання, розповіла як прийшла до улюбленої справи у своєму житті – вишивання. Свого часу закінчила педагогічне училище, згодом ІваноФранківський університет ім. Стефаника (факультет графіки). Нині мешкає в Червонограді, віддалено працює в київській Академії автентики та відродження. Мисткиня нещодавно приїхала зі столиці, де на етнопоказі в Мистецькому арсеналі представляла славетну сокальську вишивку. «Труднощі даються тільки сильним», – зауважила О. Рушінець.
Варто зазначити, що у проміжках між виступами промовців лунали пісні, усміхали гуморески у виконанні талановитих вихованців школи №5. Це додало дійству ще більшої урочистості, святковості. А ще цікаво те, що користуючись нагодою своє обдарування продемонструвала одна з конкурсантокпереможниць Тетяна Рибка (майбутній хореограф), яка у складі танцювального ансамблю «Бужани» запалила серця присутніх неповторним українським танцем.
І ось настала довгождана мить нагородження переможців конкурсу «Ким я хочу бути? Як я цього досягну?». Гранпрі і найвищу винагороду отримав учень Сокальської гімназії Богдан Бараннік (обрана професія – програміст кібербезпеки). Як своїм твором, так і усним спілкуванням (на 2 етапі конкурсу) Богдан довів, що вже доволі грунтовно вивчив обрану справу. Має знання не лише комп’ютера, а й по психології. А також він «підкупив» журі, а згодом і присутніх у залі, щирістю, неординарністю, неабиякою ерудованістю: «Вірю, що мої слова не залишаться лишень пустою балаканиною, а перейдуть у великі діла, які принесуть користь народу і державі, неньці Україні. Хоча… хто його знає, як складеться життя».
Перше місце вибороли дев’ятеро конкурсантів: Орися Обушко, Уляна Обушко, Максим Чулянчик (гімназія), Христина Шуляк (Стенятинська ЗШ), Тетяна Сенишин (Ільковицький НВК), Руслана Гаган (Сілецька ЗШ), Назарій Мартинюк (Лучицький НВК), Павло Бечкало, Тетяна Рибка (ЗШ №5 м. Сокаль);
друге – п’ятнадцять: Наталія Левшун (Перетіцький НВК), Оксана Бондаренко (Ільковицький НВК), Зоряна Полянчук (Забузька ЗШ), Наталія Ярмола (Сілецька ЗШ), Володимир Муж, Олег Вакула (Лучицький НВК), Анна Прокопчук (Княжівська ЗШ), Софія Лещук (Острівський НВК), Наталія Возняк (Белзька ЗШ), Богдан Бурка (ЗШ №4), Анастася Біль, Лілія Волкова, Андріана Остапчук, Юрій Звадюк (ЗШ №5), АннаМарія Баралус (ЗШ №3);
а третє – дев’ятнадцять: Олександра Мачуга, Олександра Мовчан (Стенятинська ЗШ), Христина Новосад (Ільковицький НВК), Софія Трачук (Лучицький НВК), Таїсія Прокопчук, Іванна Шташкевич, Наталія Семенюк, Світлана Чорній, Яна Глушко (Тартаківська ЗШ), Ірина Джур (Хлівчанська ЗШ), Михайло Данилов, Яна Сачко, Богдан Козакевич (ЗШ №2), Василина Іваниса (ЗШ №4), Андріана Грабова, Надія Яценко, Анастасія Татаровська, Діана Ковальчук (школаінтернат), Анжела Спеціа (ЗШ №4).
Всі вибороні учасниками місця – переможні, підкріплені відповідними фінансовими винагородами.
Можливо, не всі випускникиконкурсанти задоволені результатами своєї праці над твором. Хоча, судячи з письмового опитування, організованим цьогоріч журі паралельно з твором, майже всі учасники були впевнені, що виклались у творі достатньо для того, щоб отримати якнайвищі бали. Лише кілька осіб гадали, що могли б іще краще. Що ж… розчарування – це теж досвід, який випускникам тільки на користь. Отже заслужені винагороди отримано, кошти випускники планують витратити на саморозвиток, навчання, вдосконалення професійних навичок, придбання художньої літератури. І це, безумовно, радує.
А організатори проекту мають попереду ще трохи часу, щоб подумати над тим, як у майбутньому зробити цей конкурс ще більш конструктивним, результативним і доленосним. І щоб, як висловився голова БФ Юлій Лукомський, не доводилось постійно оминати «ті підводні камені, які разпораз виникають на шляху реалізації вже добре відпрацьованого алгоритму першого і основного проекту благодійного фонду «Майбутнє України. Сокальщина». Тож вдалого плавання і нашим випускникам – в безмежному океані Життя. Адже їхній курс зорієнтований на зірку своєї найбільшої мрії – до підкорення вершин обраної професії.
Любов БЕНЕДИШИН,
Василь СОРОЧУК.
