ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – МУЗИКА
У руках Романа Козярського баян звучить так само лірично, як скрипка, і так само пронизливо, як віолончель…. Музикант часто чує від шанувальників своєї творчості що він віртуоз, але не любить надмірних похвал. Скромно каже: «Я такий як усі, тільки Бог дарував мені хист до музики». п. Роман закоханий у неї з дитинства. Відтак музика стала частиною його життя. Він – талановитий музикант, можна сказати ас своєї справи, якого знають не тільки на Сокальщині, але й далеко за її межами.
– Звідки така любов до музики? – питаю у п. Романа. «Я родом з Свитазева зі звичайної селянської сім’ї, де не було професійних музикантів, але був культ музики. Батько грав на гармошці, сестра співала у церковному хорі. Мені дуже подобалося як тато виконував гарні українські народні мелодії, що захотів теж навчитися так грати. Тож з семи років як пішов у музичну школу, так і граю досі. Вже понад 50 років не розлучаюся з музикою», – каже він.
Першим його вчителем був батько, який, помітивши добрий слух у сина та неабияку цікавість до музики, вирішив віддати вчитися грати на баяні. В музичну школу його записав Зеновій Скибінський. Він вдячний своєму першому вчителю музичної школи Михайлу Міщію, який прищепив йому любов до нот і цього інструмента. Здібного учня помітили й скерували вчитися у Львівське музично-педагогічне училище, де опанував ще трубу. Нині музикант однаково віртуозно грає на обох музичних інструментах. Для хлопця музика була понад усе, він грав на концертах, грав для своїх друзів вдома та гуртожитку.
По закінченні училища пан Роман працював вчителем музики і співів у с. Виноградів Херсонської області. Потім служив в армії, а коли демобілізувався, повернувся на Сокальщину. Працював вчителем музики та співів у Забузькій, Боб’ятинській, Стенятинській, Горбківській шко-лах. Вчительську роботу поєднував з культурною-просвітницькою діяльністю, це вдається йому робити й досі. Пан Роман понад 30 років працює керівником і концертмейстером чотирьох творчих колективів Сокальщини, які, завдячуючи йому, мають почесне звання «народний» – це хор «Надбужжя» та гурт народної пісні й музики «Заспів» Сокальського РНД, а також хори «Хлібодар» НД с. Завишень, «Колос» НД с. Свитазів.
Роман Козярський неупинно вчився, працював над собою, вдосконалюючи професійну майстерність. Закінчив Рівненський державний інститут культури, став викладачем Сокальської школи мистецтв ім. Віктора Матюка, грає на трубі в духовому оркестрі районного народного дому. Крім того активно займається концертною діяльністю як сольний виконавець і учасник дуету акордеоністів. І на радість своїх шанувальників, завжди демонструє неабияку виконавську майстерність й гарний музичний смак. І вже сорок років робить це професійно, натхненно, з великою любов’ю.
У 2007 і 2017 роках відбулися концерти з нагоди ювілеїв музиканта, які успішно пройшли, де його сольні номери перепліталися з виступами дуету акордеоністів та творчих колективів, з якими працює. Він подарував своїм шанувальникам справжнє свято мистецтва та музики. Безумовно талановитий виконавець презентував всю багатобарвну палітру різних музичних жанрів – класика, фольклор, розважальна та популярна музика. Актова зала наповнювалась то ліричними, то жартівливими, то сумними, то бадьорими звуками світових та українських корифеїв музики, а вдячна публіка щедро обдаровувала його щирими оплесками, і довго не відпускала зі сцени.
Роман Козярський не залишив байдужими слухачів не тільки нашої країни, але й Польщі, Італії, Угорщини, Чехії, де неодноразово в складі різних колективів Сокальщини брав участь у різноманітних конкурсах. У квітні 2018 р. разом з волонтерами був у зоні АТО в Попаснянському районі Луганської області, зокрема, в місті Попасна, селах Новотошківка та Золоте, де виступав з концертом перед військовослужбовцями на лінії зіткнення, мирним населенням і хворими мобільного госпіталю, за що разом з колегами був нагороджений подякою голови Попаснянської РДА та командира військової частини. Музикант за вагомий внесок у розвиток музичного мистецтва району, області неодноразово був відзначений грамотами, подяками Національної Всеукраїнської музичної спілки, Сокальських РДА й районної ради. Назагал у виконавця за 40 років трудової діяльності 100 грамот і подяк, що є вагомим результатом діяльності.
– Популяризація гри на баяні, творів визначних світових та українських композиторів – це справа мого життя, – каже він.
Бояніст виконує музикальні твори різних періодів та жанрів, зокрема класичні: Баха, Моцарта, Шопена, Дога і т. д. Обробки народних пісень та українських композиторів: Лисенка, Людкевича та інших. Його колеги-музиканти кажуть, що він гармонійно поєднує в собі простоту, тонку натуру, скромність, працьовитість і великий талант від Бога. Роман Козярський на сцені, наче оживає, а його ювілейні концерти – це посвята її величності музиці, близьким людям та глядачам. Вони завжди проходять наче на одному диханні. Його захоплююча віртуозність бере за душу.
Чоловік настільки любить свою роботу, що може годинами сидіти, грати і відшліфовувати кожен звук, вчить цьому своїх учнів у школі мистецтв ім. Віктора Матюка, де працює вчителем по класу баяна, керівником оркестру народних інструментів, концертмейстером в класі хореографії. Вкладає душу в своїх учнів, і щиро радіє, коли ті досягають великих успіхів. Заохочує їх до участі у різноманітних конкурсах
й допомагає готуватися.
А нещодавно дует акордеоністів у складі Романа Козярського й Валентини Піскляк став лауреатом І Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах ім. А. Онуфрієнка та міжнародного конкурсу «Gold Europe» в м. Прага.
Пан Козярський не збирається зупинятися на досягнутому, хоча літа вже посріблили скроні. Адже музика – це улюблена справа, якій він присвятив своє життя. Відтак не уявляє себе без сцени, баяна та публіки. Тож готує нову концертну програму.
Роман Козярський щасливий, бо дарує хвилини прекрасного своїм землякам, зачаровуючи їх майстерністю. Музикант-віртуоз із непідробним піднесенням перебирає клавіші баяна, вкладає усю душу тільки в музику, не помічаючи нічого довкола, і здається, що його душа – це і є музика.
Любов ПУЗИЧ.
Фото з сімейного альбому Р. Козярського.
