Головна Життя У руках Романа Ко­зярського баян зву­чить так само лірич­но, як скрипка

У руках Романа Ко­зярського баян зву­чить так само лірич­но, як скрипка

ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – МУЗИКА

У руках Романа Ко­зярського баян зву­чить так само лірич­но, як скрипка, і так само пронизливо, як віолон­чель…. Музикант часто чує від шанувальників своєї творчості що він віртуоз, але не любить надмірних пох­вал. Скромно каже: «Я такий як усі, тільки Бог дарував ме­ні хист до музики». п. Роман закоханий у неї з дитинства. Відтак музика стала части­ною його життя. Він – тала­новитий музикант, можна сказати ас своєї справи, якого знають не тільки на Сокальщині, але й далеко за її межами.

– Звідки така любов до музики? – питаю у п. Романа. «Я родом з Свитазева зі зви­чайної селянської сім’ї, де не було професійних музи­кантів, але був культ музики. Батько грав на гармошці, сестра співала у церковному хорі. Мені дуже подобалося як тато виконував гарні укра­їнські народні мелодії, що за­хотів теж навчитися так грати. Тож з семи років як пішов у музичну школу, так і граю досі. Вже понад 50 років не розлучаюся з музикою», – каже він.

Першим його вчителем був батько, який, помітивши добрий слух у сина та неаби­яку цікавість до музики, вирі­шив віддати вчитися грати на баяні. В музичну школу його записав Зеновій Скибін­ський. Він вдячний своєму першому вчителю музичної школи Михайлу Міщію, який прищепив йому любов до нот і цього інструмента. Здіб­ного учня помітили й ске­рували вчитися у Львівське музично-педагогічне учили­ще, де опанував ще трубу. Нині музикант однаково вір­туозно грає на обох музич­них інструментах. Для хлоп­ця музика була понад усе, він грав на концертах, грав для своїх друзів вдома та гуртожитку.

По закінченні училища пан Роман працював вчителем музики і співів у с. Виноградів Херсонської області. Потім служив в армії, а коли демо­білізувався, повернувся на Сокальщину. Працював вчи­телем музики та співів у За­бузькій, Боб’ятинській, Стенятинській, Горбківській шко-лах. Вчительську роботу по­єднував з культурною-просвітницькою діяльністю, це вдається йому робити й досі. Пан Роман понад 30 років працює керівником і концерт­мейстером чотирьох творчих колективів Сокальщини, які, завдячуючи йому, мають по­чесне звання «народний» – це хор «Надбужжя» та гурт народної пісні й музики «Зас­пів» Сокальського РНД, а також хори «Хлібодар» НД с. Завишень, «Колос» НД с. Свитазів.

Роман Козярський неупин­но вчився, працював над со­бою, вдосконалюючи профе­сійну майстерність. Закінчив Рівненський державний ін­ститут культури, став викла­дачем Сокальської школи мистецтв ім. Віктора Матюка, грає на трубі в духовому орк­естрі районного народного дому. Крім того активно зай­мається концертною діяль­ністю як сольний виконавець і учасник дуету акордеоніс­тів. І на радість своїх шану­вальників, завжди демон­струє неабияку виконавську майстерність й гарний му­зичний смак. І вже сорок років робить це професійно, натхненно, з великою лю­бов’ю.

У 2007 і 2017 роках відбу­лися концерти з нагоди юві­леїв музиканта, які успішно пройшли, де його сольні но­мери перепліталися з висту­пами дуету акордеоністів та творчих колективів, з якими працює. Він подарував своїм шанувальникам справжнє свято мистецтва та музики. Безумовно талановитий ви­конавець презентував всю багатобарвну палітру різних музичних жанрів – класика, фольклор, розважальна та популярна музика. Актова зала наповнювалась то лі­ричними, то жартівливими, то сумними, то бадьорими звуками світових та україн­ських корифеїв музики, а вдячна публіка щедро обда­ровувала його щирими оплесками, і довго не відпуска­ла зі сцени.

Роман Козярський не за­лишив байдужими слухачів не тільки нашої країни, але й Польщі, Італії, Угорщини, Чехії, де неодноразово в складі різних колективів Со­кальщини брав участь у різ­номанітних конкурсах. У квіт­ні 2018 р. разом з волонтерами був у зоні АТО в Попас­нянському районі Луганської області, зокрема, в місті По­пасна, селах Новотошківка та Золоте, де виступав з кон­цертом перед військово­службовцями на лінії зіткнен­ня, мирним населенням і хворими мобільного госпіта­лю, за що разом з колегами був нагороджений подякою голови Попаснянської РДА та командира військової час­тини. Музикант за вагомий внесок у розвиток музичного мистецтва району, області неодноразово був відзначе­ний грамотами, подяками Національної Всеукраїнської музичної спілки, Сокальсь­ких РДА й районної ради. Назагал у виконавця за 40 років трудової діяльності 100 грамот і подяк, що є вагомим результатом діяльності.

– Популяризація гри на баяні, творів визначних сві­тових та українських компо­зиторів – це справа мого життя, – каже він.

Бояніст виконує музикаль­ні твори різних періодів та жанрів, зокрема класичні: Баха, Моцарта, Шопена, Дога і т. д. Обробки народних пісень та українських компо­зиторів: Лисенка, Людкевича та інших. Його колеги-музи­канти кажуть, що він гармо­нійно поєднує в собі простоту, тонку натуру, скромність, працьовитість і великий та­лант від Бога. Роман Козяр­ський на сцені, наче оживає, а його ювілейні концерти – це посвята її величності му­зиці, близьким людям та гля­дачам. Вони завжди прохо­дять наче на одному диханні. Його захоплююча віртуоз­ність бере за душу.

Чоловік настільки любить свою роботу, що може годи­нами сидіти, грати і відшлі­фовувати кожен звук, вчить цьому своїх учнів у школі мистецтв ім. Віктора Матюка, де працює вчителем по кла­су баяна, керівником оркес­тру народних інструментів, концертмейстером в класі хореографії. Вкладає душу в своїх учнів, і щиро радіє, коли ті досягають великих успіхів. Заохочує їх до участі у різноманітних конкурсах
й допомагає готуватися.

А нещодавно дует акорде­оністів у складі Романа Ко­зярського й Валентини Піс­кляк став лауреатом І Всеукраїнського конкурсу виконав­ців на народних інструмен­тах ім. А. Онуфрієнка та міжнародного конкурсу «Gold Europe» в м. Прага.

Пан Козярський не збира­ється зупинятися на досягну­тому, хоча літа вже посріб­лили скроні. Адже музика – це улюблена справа, якій він присвятив своє життя. Відтак не уявляє себе без сцени, баяна та публіки. Тож готує нову концертну програму.

Роман Козярський щасли­вий, бо дарує хвилини пре­красного своїм землякам, зачаровуючи їх майстерністю. Музикант-віртуоз із непідроб­ним піднесенням перебирає клавіші баяна, вкладає усю душу тільки в музику, не по­мічаючи нічого довкола, і здається, що його душа – це і є музика.

Любов ПУЗИЧ.

Фото з сімейного альбому Р. Козярського.