Нині, ні у кого не викликає здивування жінка-підприємець, депутат чи керівник. Вони давно довели свою фаховість у веденні бізнесу. Прикладом цього є десятки жінок-підприємців Сокальщини, які є успішними у цій сфері. Серед них Зоряна Балко з Сокаля. Для цієї життєрадісної жінки власна справа стала способом самовираження та хобі. Її дорога до успіху – це шлях, який торується наполегливістю і важкою працею.
Правду в житті кажуть, що шляхи Господні незвідані, бо пані Зоряна ніколи б не повірила, що буде підприємцем. Дівчиною хотіла стати медиком, і все робила, щоб здійснити свою мрію. Закінчила середнє спеціальне училище у м. Луцьк за спеціальністю акушерка, вдосконалювалася у лікарській справі. Однак економічна криза 90-их років минулого століття в Україні кардинально змінила життя не однієї людини. Підприємства закривались, в державних установах довго не виплачували зарплати. Не отримували її й медики у Великомостівській районній лікарні, де п. Зоряна працювала акушеркою. Аби прогодувати сім’ю, чоловік поїхав на заробітки в Польщу, а згодом до нього долучилася й вона. Після кількох років заробітків, повернулися додому, й одразу вирішили зайнятися підприємництвом. Розпочали з торгівлі речами першої необхідності, які реалізовували на ринку спершу в Сокалі, а потім ще й в Червонограді та на Волині. На той час для більшості людей поліетиленові кульочки-«майки» та одноразовий посуд були дивиною, проте сьогодні це необхідна річ у кожній домівці. Нині нам важко без них обійтися, бо це зручно й комфортно. Згодом відкрили крамницю в Сокалі. Значно розширили свій асортимент: тепер є білизна для дорослих і дітей, різноманітні сувеніри, галантерея, посуд та інше…
«Я творча людина, мене надихає все, що пов’язане з новими ідеями, нестандартним підходом. Креативно підходжу до всього, чим займаюсь, а, отже, не беруся за рутинні процеси, де самі лише стандартні та послідовні дії. Не сприймаю залежність, мені важливо слідувати власним цінностям і мати свободу обирати власні шляхи», – розповідає підприємець.
Секретом успіху, на її думку, є пристрасть до того, що робить, бо для неї власна справа – це частинка життя. А її формула успіху досить проста і складається з трьох констант: бізнес, творчість і родина. І хоч сімейний бізнес та депутатська робота забирають багато часу, проте вільні години п. Зоряна присвячує своїй сім’ї та внуку Захарію. Жінка встигає скрізь, друзі та рідні диву даються, як їй все вдається. При цьому залишається енергійною, принциповою й чарівною. Допомагають і підтримують її у всьому чоловік Ігор та доньки Софійка та Мартуся, старша працює з нею. Крім того, жінка успішно поєднує обов’язки берегині родини й громадську роботу, є депутатом Червоноградської районної ради, займається благодійністю, підтримує різноманітні акції.
У крамниці п. Зоряни «Флірт» – затишно і красиво, кожен покупець може придбати собі щось до смаку. Адже тут є гарні та вишукані речі. Підприємниця дотримується принципу: «Ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі», й старається торгувати якісним товаром. Звісно коштує він дещо дорожче. Вона вважає, що купуючи дешеві речі, люди втрачають, бо незадовго знову мусять придбати нове.
«Сьогодні значно важче вести бізнес, ніж п’ять-сім років тому, бо в місті з’явились багато супермаркетів, крамниць, які теж торгують подібним асортиментом», – констатує вона. І продовжує: «Заборона в Україні продажу в роздрібній торгівлі надлегких і легких пластикових пакетів, які не вважаються такими, що біологічно руйнуються, теж відіб’ється на бізнесі». п. Зоряна зазначає, що раніше б дуже переживала, а тепер знає, що на зміну одному товару виробники вже придумали інший, який швидко замінить поліетиленові кульки. В асортименті вже є паперові екологічні торбинки.
Під час нашої розмови ми мимоволі торкнулися й депутатських справ. Вона каже, що депутатство для неї – цікавий досвід для особистого й професійного розвитку, розуміння багатьох бюджетних, земельних, громадських та інших проблем. Запитую, яка подія попереднього року їй, як депутату, запам’яталася найбільше?
– Щось значимого, на мою думку, не відбувалось, бо всі ми пережили коронавірусну пандемію, перебували у локдауні. Не скажу, що зменшилась кількість проблем, які переходять з року в рік у житті міста і району. Насамперед, вони пов’язані з комунальною сферою. Однак серед найболючіших звернень, це прохання людей про допомогу. Адже вони, на жаль, бідніють, а життя дорожчає. І не привиди Господи захворіти, тоді людина впадає у відчай, бо не може знайти кошти на ліки чи лікування рідних. І це боляче… Я думала, що політика існує для людей, насправді це не зовсім так, – каже вона.
…А 24 лютого у життя українців увірвалася війна, яка перекроїла їх життя на «до» і «після». Змінила вона й життя родини Балків…
– Тепер почала більше цінувати час, проведений з рідними, – каже п. Зоряна. – Наше місто стало прихистком для багатьох переселенців. Тепер ми кожного дня прокидаємося з надією та переживаннями за тих людей, котрі лишилися в містах, де триває війна. Переживаємо… Тут, у мирному Сокалі стараємося допомогти їм, чим можемо. Працюємо, стараємося якось допомогти армії, передаємо необхідні речі та продукти військовим на фронт.
Зоряна Балко вважає себе щасливою, бо має міцну, дружну родину, власну справу, і за це щиро вдячна Господу. Вважає, що творити добро й робити добрі справи та вчинки простіше простого. Адже це не вимагає великих зусиль. Необхідно лише слідувати за велінням свого серця і, роблячи щось хороше, думати про те, як приємно це буде іншій людини.
Зоряна з сумом говорить, що ніколи не думала, що для українців свято Христового Воскресіння, як і День Матері, буде омитий сльозами та болем. Пережите за ці дні лягло у римовані рядки вірша «Летять у небі журавлі», де є строфи «Та знаю, я, і вірю, в проведіння…// Переживемо всі біди ми,// Бо ми є сильне покоління!!! //Синів ми маєм, Богом даних. Найкращих в світі:// самих, самих!»
– Ми не маємо можливості повернути загиблих оборонців України до життя, – продовжує пані Зоряна. – Але нам під силу висловити шану матерям наших захисників за те, що виховали справжніх Героїв, готових віддати своє життя задля мирного неба над вільною Україною. Низький їм уклін! І нехай Господь Бог почує благання усіх матерів України і принесе довгождану Перемогу, аби їхні сини і дочки, які стали для нас рідними, якнайшвидше повернулись додому живими!
Любов ПУЗИЧ.
Фото з сімейного альбому
Зоряни Балко.
