Головна Листи АРМІЯ, ПІДТРИМАНА НАРОДОМ, – НЕПЕРЕМОЖНА…

АРМІЯ, ПІДТРИМАНА НАРОДОМ, – НЕПЕРЕМОЖНА…

Декілька днів тому повернувся зі сходу та півдня України, куди вчергове з волонтерами достав­ляли нашим воїнам допомогу. А це: автомобілі, продукти харчуван­ня, засоби гігієни та медикаменти.

«Коли живеш серед звичних і улюблених речей, спілкуєшся з рід­ними і друзями, коли мандруєш, відпочиваєш, ходиш на роботу, в розважальні центри, ресторани – війна далеко і ніби не справжня. Коли потрапляєш на схід України і їдеш по розбитих і скалічених до­ро­гах зони бойових дій тоді лише це стає справжнім і наявним» – так говорив один український воїн, учас­ник бойових дій.

Той жах і кров повністю стирають відчуття захищеності і спокою з на­шого життя. Але ми знаємо, що на цих дорогах війни є ті, хто цей спо­кій має повернути на нашу зем­лю, ті, хто захищає твоє життя та життя твоїх дітей ціною влас­ного. І впев­неність у правильності своїх дій і віра в перемогу Добра і Спра­вед­ливості спонукає нас не спосте­рігати з телеекранів, що діється на фронті, а робити те, що можна в цей нелегкий для нашої України час.

Зведення зі зони бойових дій про загиблих, поранених, травмованих воїнів стало для багатьох буден­ним повідомленням і вже не так хви­лює, як на початку війни, коли всім було лячно, коли всіх охопила па­ніка і неспокій. Війна триває, во­на нікуди не пішла. А військові пот­ребують нашої допомоги: і на фро­н­­ті, і у шпиталях. Адже ніякі гро­­ші не компенсують той жах, втра­чені миті життя і здоров’я, три­вогу і сльози рідних. А наша до­помога – це маленька часточка вдяч­ності і шани, яку висловлюємо тим, хто тримає для нас мирне небо. Серед них багато наших краян.

І на цей раз, за дорученням хлоп­ців з передової, вирішив подяку­вати людям, особливо дітям, які до­помагали нам у цьому. В першу чергу, відзначу учнів Сокальської загальноосвітньої школи І-ІІІ сту­пенів №4 (директор Наталія Дра­ган), які своїми силами і власними коштами організували продукти, солодощі, засоби гігієни і меди­ка­менти на два буси. Особливу ра­ді­сть Захисникам принесли їх ма­люнки та обереги, зроблені вла­с­­норуч, і, звичайно, листи. Не знаю, що школярі писали в них (воїни читали, коли ми уже повер­татися додому), але, зателефону­вавши, повідомили, що читаючи листи дітей, навіть загартованим в боях бійцям, на очах з’являлися сльози.

А ми, на жаль, деколи сміємося, що молодь не така, що старше по­ко­ління було колись іншим. Просто бачимо їх зі своєї сторони, і хочемо, щоб вони робили те, що, на наш пог­­ляд, є правильним. Але ж мо­лодь живе в інший час, бачить і думає на свій розсуд.

А те, що випускники шкіл закін­чення навчального року відзначали не помпезно, як колись, не з музи­кою і танцями, а збором необхідних речей і теплим словом для наших Захисників, доводить, що юнаки і дівчата у нас просто чудові. Так, мож­ливо, хтось може заперечити, що бувають окремі випадки, але бу­демо думати що це поодинокі.

Один чоловік, котрий багато ма­теріально допомагає ЗСУ, сказав: «Робимо всі одну роботу і дякува­тимемо після війни». А я думаю навпаки, людям, які не стоять осто­ронь і просто спостерігають за поді­ями, а всіма способами, у міру сил, допомагають хлопцям, наближую­чи нашу Перемогу, треба дякувати.

До прикладу. На території Ва­рязь­кого старостинського округу є село Лешків, де, напевно, тридцять житлових будинків. І живуть в них переважно пенсіонери. Саме вони в перші дня війни зібрали більше тридцяти тисяч гривень і передали на потреби армії. Хіба можна націю з такими чудовими людьми чи з чудовими дітьми перемогти? Ні, і ще раз – ні!

Тому дякую всім про кого знаю, і не знаю:

– Особливо хлопцям і дівчатам з БФ «Карітас»-Сокаль – Мар’яні Ярем­чук, Оленці Матрипулі, Мар’я­ні Климців, Юркові Закорчевному, який за кордоном шукає автомобілі для наших Захисників, бо без них дуже тяжко.

– Компанії “Біоальтернатива” за виділення 25 тисяч гривень на теплові­зор.

– Колективу Сокальської загаль­но­освітньої школи І-ІІІ ступенів №5 (Валентина Михайлевич), який зібрав 30 тис. грн. на мікропроект, але ці кошти віддали на автомобіль.

– п. Ярославі Худик та п. Христині Чапаріній, які кожного разу, коли волонтери їдуть на передову, пе­редають їм для наших Захисників смачні м’ясні вироби, спечені влас­норуч.

– Другу Роману Волосу, який перебуваючи в США, систематично передає фінансову допомогу
для Збройних сил України.

– Себастіану Бартеку Біронту з м. Бартошиці Бартошицького по­віту Вармінсько-Мазурського воє­водства Польщі, коріння якого по­хо­дить з Варяжа, багато передає гуманітарної допомоги для ЗСУ, так і для жителів прифронтових територій.

– Мешканцям Варяжа, Лешкова, Лубнівки, Русина, які також допо­могли дуже фінансово.

– Водіям, котрі по декілька днів сиділи за кермом і доставляли все необхідне на передову.

– п. Василю Лещуку з Варяжа, який пофарбував багато автомо­білів.

– І, звичайно, всій Сокальській територіальній громаді. Бо знаю, що ми купуємо прилади нічного ба­чення, рації, машини і все найне­обхідніше, це тільки ваша заслуга.

Ще раз всім велика подяка, а нашим воїнам земний уклін і по­вертатися додому з Перемогою!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Ігор ПЛЕЧІНЬ,

волонтер, депутат Сокальської міської ради.

Фото надані автором статті.