КОЛИ Є ДОБРІ ВОЛЯ І СЕРЦЕ…
1 червня, в Міжнародний день захисту дітей, голова районної ради Микола Пасько разом з начальником центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Олександром Міщуком побували в с. Карів у багатодітної родини Олени Білавчук. Від себе особисто і від голови РДА Андрія Дяченка вони привезли їм продукти харчування, солодощі, фрукти.
Сім’я п. Олени потребує особливої уваги. Адже мати, після смерті чоловіка, залишилася з шістьма дітьми (найстаршому – дванадцять, наймолодшій – рік) без підтримки рідних і без даху над головою. Але доброта і підтримка небайдужих людей налагодили їхній побут. Сусідка Ольга Козак за власні кошти придбала хату.
І на дитяче свято у дворі зібралося чимало молоді. За програмою «Будуємо Україну разом» від благодійної організації «Львівська освітня фундація» організатор Тетяна Багрій, координатор зі Львова, родини зі Сокальщини та Золочева, разом зі своїми дітками проклали в хату водопровід, встановили пральну машинку, мийку, в садку – стіл і лавки для обідів, для дітей – пісочницю, нову вбиральню на подвір’ї, заготовили дрова на зиму, прибирали.
Тетяна Багрій розповіла «Голосу з-над Бугу»:
– Попри те, що ми купили різні необхідні речі – двокамфорну електроплиту й інше, нашою основною метою було покращити їхні умови – підвести воду – зробити не те, що можна просто піти і купити, а те, що вимагає залучення волонтерів, об’єднання різних людей, бо основна ціль БУРу – будувати будівлі, ламати стіни між людьми, зробити рух і ми його максимально робимо. Ви це побачили, але телевізор – це супер.
Справа в тому, що це така разова акція, тому що БУР – це взагалі двотижневий табір, а БУРчик – це дводенний табір, де більше з’їжджаються всі свої люди зі Сокаля, району. Я, як організатор, намагалась заангажувати всіх друзів і вони погодились, чому я дуже рада. Доєдналось кілька людей із Золочева, зі Львова приїхав наш координатор. Словом, всі сюди приїхали ціленаправлено працювати, допомагати. Всі знали, яка тут ситуація, бо ми попередньо зустрічалися кілька разів, обговорювали, що тут сім’я, де мативдова сама виховує дітей. Потрібно не тільки допомагати фізично, просто розмовляти – це теж допомога. Можливо, ламати якісь стереотипи, бар’єри. Коли ми взагалі вперше приїхали до Олени, вона була налякана, якщо чесно, не розуміла, хто це має приїхати і чого ми все питаємо і що взагалі збираємося «рити». Вона, ніби раділа, з одного боку, але з іншого – в неї був такий острах. Але коли ми приїхали вдруге, там була вже зовсім інша комунікація – вона до нас звикла, відкрилася і сама почала допомагати та й діти максимально ввімкнулися, тому що спочатку мені здавалося, що був великий бар’єр. Розумію – приїхало 19 людей на подвір’я і починають вивантажувати дошки, копати траншею, а вони ж звикли на своєму цьому клаптику землі, їм було комфортно, а тут раптом така кількість людей. Але зараз здається ми дуже гарно спілкуємося, співпрацюємо і, напевно, важко буде їхати звідси, бо воно, насправді, чіпляє, коли ті діти обнімуть, поцілують. Думаю, що ми сюди ще будемо повертатись. Звичайно, допомагають й діти. Наші волонтери, то взагалі окрема історія. Половина приїхали на своїх машинах, повністю завантаженими необхідними речами: будівельними матеріалами, різними інструментами – болгарками, перфораторами, молотками, тощо, привезли навіть електричний дровокол. Тобто люди дуже націлені. Нам взагалі в організації сказали, що ви стільки запланували, що за два дні це не можна зробити, але ми цей виклик прийняли і дуже велику частину роботи зробили.
Зі мною є мій чоловік Андрій Багрій, його молодший брат Олег Багрій також сім’я Якушиків з племінницею Лізою, сім’я Чесаків (чоловік, дружина і двоє діток, які, до речі, віддали свої найулюбленіші іграшки тутешнім дітям, тому що в них був поклик душі приїхати, допомогти і віддати їм частинку себе) – це все сокальці. Зі Золочева приїхали Степан Гутор і Володимир Костюк. Також подруга моя з другом – Уляна Шутовська і Василь Сорока. Ще один волонтер Юрій Родічев. Можливо, когось забула – даруйте.
Голова Сокальської районної ради Микола Пасько зазначив, що знає про діяльність волонтерів за програмою «Будуємо Україну разом» від благодійної організації «Львівська освітня фундація». Вони допомагають на Сході постраждалим внаслідок військових дій, загалом, роблять велику справу:
– Дуже вдячний пані Тетяні за те, що вона задіяла цей проект на Сокальщину. Коли почали обговорювати об’єкти, які можна запропонувати до розгляду для реалізації проекту (було подано кілька варіантів), вона подивилась, об’їздила кожен об’єкт і, напевно, так зірки склались і Господь Бог скерував саме сюди, в Карів, хоч це фактично найвіддаленіший населений пункт в нашому районі від Сокаля. Але попри всі ті перешкоди фізичні, кліматичні, дорожні ми подолали їх, і я вдячний взагалі всім, хто долучився, тому що, насправді, як тільки дізналися про цю ініціативу, відразу допомогла і школа, звернула на це увагу – потрібно було створити елементарні побутові умови. Передзвонили до певних підприємців з приводу транспорту, в тому числі і районна рада долучилася своїм транспортом – організаційні моменти вирішили. Ви знаєте, це основний меседж, принцип таких організацій, на мою думку. Це не тільки матеріальна частина, це, в першу чергу, зближення, здруження людей, громади, тому що коли об’єднуються люди навколо доброї справи – у всіх «крилах виростають просто»! Тому, коли ми сьогодні побували у цій багатодітній родині, ми побачили там, як мурашник, ці всі люди з дітками малими, які живуть там, власники загорілися, тому, насправді, думаю, що основна мета цієї акції – запалити серця людей. «Будуємо Україну разом» зробили і показали приклад, як можна і навіть як треба працювати, що для цього не треба чекати великих фінансів чи докладати суперзусиль, а просто мати добру волю і добре серце. Відповідно, думаю, що громада навколо цієї доброї ідеї повинна об’єднатися, тим більше, що карівська громада дружна, патріотична і вони один за іншого стоять горою, тому їм всім бажаємо успіху і дякуємо нашим волонтерам!
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
