Кажуть, що не можна двічі увійти в ту саму річку. А от і можна, маю цьому сумний приклад: 1 березня Сокальський міський голова Вадим Кондратюк представив працівникам КП «Сокальжитлокомунсервіс» нового директора підприємства Валерія Демідюка. А вже 10 березня була введена нова штатна одиниця – заступник керівника КП. На цю посаду призначили… Богдана Лесківа. Отакої?! Розумію ваше здивування, і це мені не примарилось уві сні, а відбулося насправді. Видно, у нас нема молодих фахівців у сфері житловокомунального підприємства, що доводиться звертатися за допомогою до «компетентних» пенсіонерів. Але хіба вони вже не довели на ділі свою некомпетентність? Чи ба, наше місто можна взяти за взірець по сервісу надання послуг цієї служби, чи може за його керівництва якусь багатоповерхівку належно відремонтували, чи перекрили дахи на інших, або ж відремонтували відтинок дороги?.. Де ті відремонтовані фасади будинків? Навіть будинок міської ради стоїть обдертим, а в багатьох багатоповерхівках течуть дахи…
На це виділялись щороку сотні тисяч гривень, які сплачували в міську казну підприємці міста та громадяни. А може колишній директор Богдан Леськів поновив матеріально-технічну базу чи запровадив нові послуги? Щось про таке не чув.
Хочу пригадати усім й добре знайому історію, коли в будинку по вулиці Тартаківській, 38 обвалився від снігу дах, оскільки ЖЕК ніколи не чистив сніг, хоча брав гроші за цю послугу. На його ремонт з міського бюджету виділили півмільйона гривень. Чотири роки потому перекривали садочки шатровим дахом за 300 тисяч гривень, тож масштаби корупції на видноті. Я знаю, хто відмив ці кошти.
Комунальне підприємство переживало різні часи. В останні роки працівникам місяцями не виплачували заробітної плати, а в той час адміністрація нараховувала собі чималі зарплати. Як депутат не раз звертався до міських очільників, щоб об’єднати три комунальних підприємства в одне, бо вважаю, що мешканцям міста утримувати аж три адміністрації не під силу.
До того ж Сокаль не такий великий, щоб мати три окремі підприємства з великим штатом працівників. Але цього ніхто не чув. Неодноразово звертався й у правоохоронні органи щодо зловживань керівництва КП «Сокальжитлокомунсервіс».
Але годі було сподіватися на їхнє розслідування.
Вважаю, що п. Леськів, якби мав власну гідність, то б не погодився йти на цю роботу, бо ж він добре знає, який за ним є шлейф недобрих вчинків. Хотів би лише пригадати дещо. Зокрема, комунальне майно, яке належало громаді, від продажу якого міська рада не отримала ні гривні, там нині працюють бари та кафе. А ці приміщення могли б служити громаді. З його «легкої руки» за рішенням суду були продані квартири Топорівських, Ваньо, Цинкевич, Пасічник та інші, власниками яких стали люди дуже наближені до «кола друзів» Б. Леськіва. А скільки було зловживань в інших напрямках діяльності?! В якій організації могли б два роки списувати пальномастильні матеріали на автомобіль, який стояв без коліс та мав водія. У казну міста чи в касу підприємства від цих послуг нічого не надходило: а це замовлення синізаторних машин, копання могил, косіння трави, продаж дров зі зрізаних дерев на території підприємств міста та багато інших. Все осідало у чиїхось кишенях. Підприємство практично працювало на «господаря».
Натомість пригадаю, що «Сокальжитлокомунсервіс» за його керівництва ледве зводило кінці з кінцями і мало борги.
Депутати минулого скликання можуть пригадати, що на Х сесії VI скликання (рішення №372 від 21.10. 2011 р.) створили тимчасову комісію для перевірки фінансової та господарської діяльності КП «Сокальжитлокомунсервіс». При проведенні аналізу фінансового та господарського стану підприємства, комісією встановлено, що з часу підписання контракту з цим керівником підприємства (23.03. 2007 р.) податковий борг КП зріс втричі: з 940,8 тис. грн. до 2467 тис. грн. плюс 380,2 тис. грн. штрафні санкції, плюс 554,3 пеня і становив на 1.10. 2011 р. 3401,50 тис. грн. Зокрема, лише за перший рік роботи керівника податковий борг зріс з 940,8 до 1483,6 тис. грн., тобто понад півмільйона гривень. Ось такі наслідки роботи Б. Леськіва. Вище згадана комісія, на підставі матеріалів перевірки, визнала роботу керівника незадовільною й рекомендувала тодішньому міському голові Богдану Зарічному розірвати з ним контракт. Невдовзі депутати на сесії міської ради визнали роботу директора КП «Сокальжитлокомунсервіс» незадовільною і міська рада розірвала з ним контракт. Відтоді минуло п’ять років. Нині В. Демідюк вирішив «реабілітувати» колишнього керівника. Скажіть, хіба це – не сон?! А може хтось знову хоче кинути щуку у воду. Громаді варто задуматись для чого це робиться. Схоже, що хтось хоче переймати досвід у колишнього горекерівника як «хімічити» на свою користь, бо ж це треба вміти після стількох неприємностей вийти сухим з води. Залишилося хіба ще двері у під’їздах познімати чи здати старі металеві смітники на металобрухт. Чи може «запахло» 5 мільйонів, які депутати виділили на благоустрій міста? Навіщо знову наступати на ті ж самі граблі, чи хіба забули як набили гулі від них.
До того ж в усіх організаціях та підприємствах України нині відбувається оптимізація, людей скорочують, а на КП «Сокальжитлокомунсервіс» вводять нові посади у штатний розпис. На початку року це не було передбачено, тож звідки візьмуть кошти на оплату праці? Це ляже скоріше за все на плечі споживачів послуг, бо КП вкотре хоче підняти на них вартість. Хотілося б знати, за якими критеріями обирали заступника директора КП, чому робили це непрозоро та з порушенням чинного законодавства. Сьогодні українціпатріоти блокують на східних кордонах шляхи, по яких йдуть корупційні схеми олігархів. Ми живемо за тисячі кілометрів від воєнних дій, а мешканців обкрадають так само. Люди, не будьте байдужими, просніться, бо все проспите, адже не всі добрі наміри встелені добрими справами. Чомусь не віриться, що людина, яка розвалила комунальне підприємство, може відродити його та працювати на благо громади та міста.
Юрій ТОВАРЯНСЬКИЙ, депутат Сокальської міської ради.
