Головна Листи Добровольці – люди, яким Україна дорожча за життя

Добровольці – люди, яким Україна дорожча за життя

14 березня відзначили День українського добро­вольця. Саме шість років то­му перші 500 добровольців Самооборони Майдану при­були на полігон у Нових Пет­рівцях для формування пер­шого добровольчого батальйону.

Феномен добровольства здавна притаманний україн­цям. Одним із перших таких прикладів можна назвати Запорозьку Січ. Інший яскра­вий приклад, але вже з нової історії України – легіон Укра­їнських Січових стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Так і в 2014-ому саме добро­вольчі батальйони прийняли на себе перший удар і дали владі можливість провести мобілізацію. Добровольців ставало все більше, до їхніх лав щодня приєднувалися ті, що й досі віддано захища­ють Україну, які не чекали наказу, а пішли захищати Батьківщину не заради гро­шей, а заради миру. Вони не мали потрібної військової техніки, зброї та амуніції, але мали віру у пе­ремогу. Ці молоді хлопці та досвідчені чоловіки були го­тові відда­вати життя задля миру на своїй землі та спо­кою у ро­динах.

Загалом у воєнному кон­флікті на сході нашої країни брали участь майже сорок добровольчих батальйонів. Переважна більшість з них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Пам’ятають цю дату і со­кальчани, які зібралися біля стели Героям Небесної Сотні, що біля сокальського катед­рального храму св. ап. Петра і Павла, аби віддати шану тим, хто добровільно став на захист Вітчизни.

Розпочався захід із пана­хиди за загиблими, яку від­служили священники Ярос­лав Кащук та Ярослав Валюх.

о. Ярослав Кащук подяку­вав присутнім за те, що вони прийшли помолитися за за­гиблих бійців, вшанувати їх подвиг:

– Ми завжди схиляємо го­лову перед їх жертвою, бо вони добровільно пішли захищати нашу землю. Я бажаю, щоб ми, пам’ятаючи тих, хто помер, шанували живих. Вічна пам’ять і Цар­ство небесне загиблим і мно­гая літа захисникам, котрі й надалі захищають свою землю.

Олександр Новацький на­гадав присутнім події саме у цей день шестирічної дав­ності та поділився власними спогадами про свого побра­тима Романа Лагна, котрий після Майдану пішов добро­вольцем воювати, а через рік його не стало.

Сьогодні, споглядаючи на ті події, можна з впевненістю відзначити одну з вирішаль­них ролей саме доброволь­чих батальйонів у відстою­ванні територіальної цілісності та суверенітету Укра­їни.

Голова Сокальської рай­держадміністрації Ігор Да­цюк:

– Відразу після Майдану не очікувано почалася війна. Наші патріоти, не повертаю­чись додому, пішли воювати без достойного озброєння. Пам’ятаємо ті часи, коли гро­мадою фінансували наших хлопців, давали гроші на форму, бронежилети. Ця наша історична пам’ять з століть в століття перехо­дить і не дає нам, українцям, забути славні часи, і не дає нам, як нації, здатися. Нади­хає боронити нашу землю, аби вона була вільною, незалежною і процвітаючою.

Серед тих, хто був на фронті, як воїн і медик, наш земляк, депутат Львів­ської обласної ради Сергій Касян:

– У 2015 році наш госпі­таль був розгорнутий у Крас­ноармійську, де служили добровольці. Вони так три­мали позиції, що збройним силам потрібно було б ще брати з них приклад. Це була «Карпатська Січ» та «Пра­вий сектор». Не можу не згадати госпітальєрів – це добровольці-медики, які з-під куль витягували пора­нених і привозили у госпі­таль. Львівська обласна ра­да три роки тому першою в Україні прирівняла статус добровольців до тих, хто во­ював. Бійці-добровольці АТО, яким надано статус: Роман Панькевич, Богдан Федун, Тарас Личко, Андрій Мориконь, Ірина Лимешко та Василь Пилипонюк. Сокаль­ська районна рада також долучилася і надає пільги по комунальних послугах. Хочу, щоб наша сокальська грома­да пам’ятала і шанувала добровольців, адже це люди, які в 2014-тому врятували Україну.

Поміж перших доброволь­ців були і сокальчани – пред­ставники 10 сотні Самообо­рони Майдану. Скромні хлопці, котрим довелось чимало пережити, ніколи не вважали себе героями. Жодного сум­ніву чи страху в них не було, лише бажання захистити свою землю, своїх рідних. Виступаючи перед учасника­ми віче, Юрій Ковалик тепли­ми словами згадував двох побратимів, двох Романів – Романа Лагна і Романа Га­ласа, яким не судилося по­вернутися додому.

Військовий комісар району Любомир Бродюк відзначив мужність та героїзм звичай­них українців, і не тільки ук­раїнців:

– В більшості ці люди ніко­ли не тримали в своїх руках зброї, але за покликом серця пішли воювати. Зараз в ос­новному воюють хлопці, кот­рі підписали контракт, вони свідомо добровільно ідуть захищати Україну. Показо­вим є й той факт, що серед добровольців різних баталь­йонів були і є не тільки укра­їнці, а й наші побратими з інших країн, які впевнені, як і ми, що наш північний сусід – це агресор, який будь-якою ціною хоче залишити Україну під своїм впливом.

Спогадами про початок війни, про волонтерські збо­ри усього найнеобхіднішого для добровольців поділився депутат міської ради Юрій Товарянський – волонтер, учасник «Карпатської Січі»:

– Свою волонтерську ро­бо­ту розпочав з поїздки до нашого земляка Сергія Шти­кала. Ми тоді спільно грома­дою збирали продукти хар­чування та речі першої необхідності. По дорозі заїхали в Попасну, де служила наша землячка-медик Марійка Дихтяр. Хочу щиро подякува­ти всім, хто зголошувався і допомагав, в першу чергу, церквам, бо без них не вда­лося б зібрати стільки допо­моги і підтримати наших земляків. Важко згадувати ті дні, коли приходилось хова­ти молодих хлопців. Най­молодшому добровольцеві «Карпатської Січі» було всього 17 років – ще зовсім дитина, але дуже швидко подорослішав. Цей дух, який мали добровольці тоді і ма­ють зараз, ніхто не зла­має. Там немає випадкових лю­дей, вони всі боронять свою землю, свою Батьків­щину. Ми продовжили бо­ротьбу на­ших прадідів і по­винні побу­дувати гідну державу для своїх дітей. Зараз закликаю всіх не бути бай­дужими. Бай­дужість – най­більший ворог України. Ми повинні згурту­ватись. Але згуртуватись не по партіях чи своїх інтересах, а спільно виборювати Укра­їну кожен на своїй роботі.

Про необхідність об’єдну­ватись і продовжувати від­стоювати інтереси України говорив депутат Сокальської районної ради Олег Кожушко:

– Найцінніше, що у нас є, це земля. Саме за свою зем­лю пішли воювати тисячі ук­раїнських синів і дочок. У ці дні по всій Україні проходять акції «Ні капітуляції! Ні здачі української землі!» Акцію по збору підписів по референ­думу ми проводитимемо піс­ля карантину. Швидше за все 5 квітня. Прохання до всіх підписатись, об’єднатися і сказати владі: «Ні продажу землі!»

Завершилася урочистість виконанням Славня.

Ми дякуємо вам, добро­вольці нашого краю, за те, що ви, не задумуючись ні на хвилину, стали на захист Ук­раїни. Дякуємо всім, хто вою­вав у перші дні, і воює зараз, й хочемо сказати вам «дяку­ємо» за мирне небо над Со­кальщиною та вшанувати ваших загиблих побратимів.

Юлія СОРОЧУК.

Фото автора.