Ірина Уланюк : Не біймося висловлювати свою думку

Відбувся всеукраїнський конкурс Міністерства охорони здоров’я серед медичних сестер та медичних братів «Лідери змінюють світ». Його організувала Державна установа «Центр розвитку медсестринства Міністерства охорони здоров’я України» за підтримки фахового журналу «Довідник головної медичної сестри». У цей тяжкий рік він проходив в онлайн-форматі у формі коротких історій-есе. Організатори хотіли почути медичних сестер і братів, зберегти для майбутнього ті емоції, враження, прояви лідерства та відданості професії, які зараз демонструють фахівці з медсестринства щодня на своєму робочому місці. І це їм вдалося.

Серед учасників конкурсу була й медсестра травматологічного відділення Сокальської центральної районної лікарні Ірина Уланюк, яка своєю безпосередністю, щирістю та відданістю сестринській справі, привернула увагу журі. Її нагороджено дипломом з відзнакою та подарунком і двома сертифікатами.

Ірина Уланюк на особистій сторінці у Facebook написала: «Я мала бути присутня на фіналі конкурсу в Києві, але захворіла на сovid-19. У Києві представили моє відеозвернення. Велике спасибі організаторам за можливість взяти участь в такому важливому проєкті, який дає поштовх до розвитку й популяризації медичної справи».

Сокальчанка Ірина Уланюк ще з дитин­ства мріяла бути медсестрою, допомагати іншим, як могла старалася полегшити їхній біль. Тож, коли перед дівчиною постав вибір професії, не вагаючись вирішила стати медсестрою. І жодного дня не пошкодувала про це. Вона розповіла, що про цей конкурс дізналася випадково: на її ім’я прийшов лист з МОЗу про проведення конкурсу. Про­читала про нього в Інтернеті, і вирішила взяти участь.

Не знати де взялися сміливість та нат­хнення до написання есе, яке писалося, здавалося, на одному диханні. Мабуть через те, що чесно розповідала що болить, що довелося пережити.

Ось деякі нотатки з роботи, яку Уляна подала на конкурс:

«Дуже люблю твердження, що треба використовувати свій мозок наповну в будь-якій роботі. Тобто, якщо ти зараз щось ро­биш круто, – наступного разу буде ще краще, ну так вже закладено природою.

Я медсестра травматологічного відділен­ня. Працюю з 2012 року. Працюю з чистою ду­шею і совістю на державу і для людей. Дуже тішуся обраною професією, бо вважаю її своїм покликанням.

Коли дізналася, що відділення, у якому працюю, прийматиме хворих на сovid-19, почула свій внутрішній голос: «Потрібно задіяти всі сили і ресурси». Й почала діяти, бо відчувала відповідальність за своє життя й здоров’я.

…Маю визнати, зараз настав нелегкий час для медиків. Усвідомлюючи ситуацію, яка склалася у світі, зрозуміла, що як медик, не в змозі захистити себе, а отже й пацієнтів.

З цього моменту почала активно діяти, писати у всі благодійні фонди, громадські організації, наводити аргументи і просити про допомогу. Просити й переконувати, щоб вдумались, вслухались і зрозуміли, що, перш за все, потрібен захист нам, медикам. Тому що, коли його не буде, ми захворіємо, і хто ж тоді лікуватиме пацієнтів?

Першим, хто відгукнувся на моє прохання, був благодійний фонд «Із янголом на плечі», який скерував мене у компанію «Regno», де познайомилась з Наталією Щелестяк. Наступні були Українська Галицька Партія, яку на Сокальщині представляє Андрій Гнідець. І тут безмежно йому вдячна. Дуже приємно вражена і здивована тим, як швид­ко і якісно зреагували на моє прохання. Ми­нуло менше доби, як було надіслано у Со­кальську лікарню допомогу. Дуже вдячна фонду, бо зараз не лише відчуваю себе безпечніше, а й тому, що знаю про силу люд­ської небайдужості…

…Дуже рада і дякую за рекомендацію, підтримку групі «БудьЯкНіна», разом з командою ми створили відеозвернення і приві­тали з днем медсестри…

…Я дуже хочу, і вірю: те що, відбувається, – все на краще. Просто довірилась Богові, який мене веде. Він моїми руками, як я бачу, творить дуже великі діла. Вірю в те, що це тільки початок, не в плані сovib-19, а в плані моєї дороги. І бачу свою силу, що чесністю і добротою приношу багато користі. Не знаю, що може бути цінніше. Душе собою пишаю­ся. Рада і захоплююся своєю сміливістю», – пише медсестра травматологічного відді­лення у своїй роботі.

– Завдяки таким конкурсам, – каже Ірина Уланюк, – кожна медична сестра і медбрат мають можливість взяти участь у ньому та розкрити свої лідерські якості. Я досягнула успіху сама, власними силами. І дуже вдяч­на, що мою роботу високо оцінили організатори цього конкурсу. Своїм прикладом хочу показати, що не треба боятися висловлюва­ти власну думку і боротися за свої права. Будьте активними, і світ вас оцінить. Будьте рушіями змін, а не ресурсом у чиїхось руках.

У колективі травматологічного відділення дівчина користується авторитетом, до її думки прислухаються, активна в громад­ському житті, живе турботами і планами на майбутнє лікарні. Вона – сумлінний праців­ник та добрий друг, завжди готова прийти на допомогу: ніколи і нікому не відмовляє, може підмінити будь-яку медсестру, якщо її попросять, хоч би це було на шкоду осо­бистим справам.

Небезпечна пандемія коронавірусу заста­вила її пересилити свій страх, невпевне­ність, та взяти участь у конкурсі, звернутись до благодійних організацій з закликом про допомогу медичним працівникам засобами захисту. Вона зуміла знайти ті слова, які привернули увагу і заставили замислитись, а згодом допомогти медикам.

Лікуючи хворих на сovid-19, багато мед­працівників й самі перехворіли на цю недугу. Не минуло це й дівчину, яка після одужання швидко повернулась на роботу, бо знає, що тут вона потрібна. На жаль, прогнози меди­ків справдились: у жовтні кількість хворих значно зросла. Бригаді медиків, яка є на чергуванні, майже щодень доводиться всту­пати в двобій зі смертю за життя пацієнтів.

– Лікарі, медсестри, санітарочки – висна­жені, – розповідає медсестра про роботу у відділенні. – Хворих багато. Ми ризикуємо своїм життям, рятуючи інших. Ми – медсес­три і санітарки, дуже сильно змучуємося, коли знаходимося у засобах індивідуального захисту, навіть не зважаючи на нашу малу зарплату разом з премією. (З вересня нас перевели на 299%. Невідомо, чи в наступні місяці отримаємо обіцяну доплату за роботу з ковідними хворими).

«Санітарочки і медсестри виконують не­легку та кропітку роботу. Тож якщо можете, підтримайте нас, будь-чим: добрим словом, квітами, солодощами. Щоб ми відчути себе потрібними людьми, які боремося з панде­мією», – каже Ірина Уланюк.

Вона впевнена, що «прийде час і держава оцінить працю медиків, і не тільки дипломами і грамотами, але й відповідною заробіт­ною платою. Прийде час, коли ми гордо будемо носити звання медик, як це є в країнах Європи і США».

І це буде справедлива винагорода всім ме­дичним працівникам за працелюбність, жертовність і подвиг, який вони щоденно здій­снюють у час пандемії коронавірусу, заради найдорожчого на землі – життя лю­дини.

Любов ПУЗИЧ.

Фото з альбому Ірини Уланюк.