Уже майже два місяці більшість українців перебуває вдома через епідемію коронавірусу, оголошено надзвичайну ситуацію. Люди змушені змінити звичний ритм життя, чимало працює дистанційно, діти не відвідують школи, також навчаються дистанційно. З 6 квітня було посилено карантинні заходи – не можна відвідувати парки, дитячі та спортивні майданчики, ходити разом більше двох осіб. Чимало сокальчан, які були за кордоном, в перші дні карантину повернулись додому. Проте є й ті, хто нині проживає там. Через інтернет вела мову з сокальчанами, які нині далеко від рідних домівок, вони розповіли про ситуацію з карантином в інших державах.
УРОКИ – ВДОМА, А КОНТРОЛЬНІ – У ШКОЛІ
Ірина шість років тому розлучилась з чоловіком і з дитиною змушена була повернутись до мами. В невеличкій сільській хаті жили батьки, сестра з чоловіком, троє їхніх дітей, тож ще і їй з дитиною зовсім не було там місця. Залишила жінка донечку своїй мамі, а сама поїхала у Голландію, щоб заробити на житло. Рік працювала на різних роботах, там і зустріла своє кохання. Разом вони співали у церковному хорі в Голландії, а коли випадково дізналась, що Ігор теж з нашого району – була здивована, що жили в Україні близько і ніколи не бачились. Згодом одружились, взяли у кредит будинок і забрали до себе у Голландію донечку Даринку. Ірина розповідає, що карантин в цій країні триває з 16 березня. Даринка ходила у школу, нині щодня 4 години тривають онлайн-уроки. Це – лекції і практичні завдання, а скоро будуть контрольні роботи з кожного предмета, їх організовано так, що вчитель викликає у школу 4-5 дітей, розсаджує з дотриманням дистанції і в класі вони пишуть контрольну роботу, бо вдома через інтернет дитина може підглянути відповідь на питання, можуть й батьки допомагати розв’язувати завдання і оцінювання буде не об’єктивним. Таким чином триває навчання, щодня контрольні роботи пишуть інші учні.
Ірина працює на прибираннях, на час карантину не ходить на роботу, але господарі домівок, в яких на роботі, платять їй половину заробітної плати. Ігор – продавець в будівельному центрі, магазини там відкриті. Більшість голландців працюють дистанційно вдома і відповідно отримують щомісячну зарплату. За словами молодої пари, у Голландії немає такого жорсткого карантину, як в Україні: магазини відчинені, люди гуляють в парках, скверах, катаються містом на велосипедах, єдина вимога – дотримання дистанції 1,5 м один від одного. Перші тижні карантину були в паніці: люди скуповували все, що попадало під руки, у крамницях не можна було купити хліба чи крупів, але зараз усе стабілізувалось, паніки немає. Сім’я надіється на те, що всі будуть здорові і влітку обов’язково приїдуть у відпустку в Україну, адже як би добре не було за кордоном, вдома все-таки найкраще.
ПРО ЛЮДЕЙ ДБАЄ ДЕРЖАВА…
Сокальчанка Олена живе і працює в Туреччині вже два роки. Поїхала на заробітки у Ізраїль, там на морі зустріла турка, згодом вийшла за нього заміж і нині сім’я мешкає в Анталії. Жінка разом з чоловіком працюють у туристичному бізнесі. Нині, в час карантину, обоє сидять вдома, але, за словами Олени – тут держава створила всі умови аби цей карантин перечекати в домашніх умовах.
«Кожна людина має девлет – це своєрідний електронний паспорт, в ньому видно всю інформацію про себе, скільки податків сплатила, де працює, де проживає. І от у цьому девлеті зареєструвались, що ми на час карантину без роботи. Пізно ввечері я подала заявку, а вже вранці мені передзвонили і протягом двох годин доставили великий ящик продуктів. Там все найнеобхідніше для сім’ї, думаю нам цього вистачить десь на три тижні, а може і місяць. У наборі були макарони, 3 літри олії, 3 кг цукру, 3 кг рису, сочевиця, квасоля, морква, картопля та інше. Також у соцмережі «Фейсбук» є група «Українці в Туреччині» – там наше консульство дало оголошення, щоб українці, які перебувають на законних підставах у цій країні, зголошувались, якщо потребують допомоги. Там теж залишили заявку і нам привезли продукти додому овочі і фрукти (помідори, перець, огірки, картоплю, моркву, банани, ківі, муку, цукор, олію, крупи). Одним словом тут нікому не дадуть померти з голоду, підтримка є зі всіх сторін», – зазначила Олена.
Карантин у Туреччині дуже строгий і всі його дотримуються, триває від 17 березня і досі. Люди до 20 і після 60 років на вулицю взагалі не мають права виходити, ні в аптеку, ні за продуктами, якщо хтось самотній – телефонує і все приносять соціальні працівники. Якщо ці люди вийдуть з дому, їм загрожує штраф 3150 лір (це приблизно 16 тис. грн.). Захисних масок у продажу взагалі немає – тут їх видають безкоштовно, по п’ять штук на тиждень на одну особу від 20 до 60-річного віку. Для того, щоб отримати маски потрібно зареєструватись в девлеті, тоді на телефон приходить СМС з кодом, йдете в аптеку і отримуєте. Люди можуть вийти в аптеку і по продукти лише в найближчий магазин поблизу дому. На вихідних оголосили комендантську годину – ніхто не мав права виходити з дому, всі магазини були зачинені, працювали лише хлібопекарні, лікарні, поліція і пожежна служба.
Особи, які приїжджають в Туреччину з інших країн, мусять пройти обов’язкову
14-денну обсервацію за кошт держави. Під час неї щоденно вимірюють температуру тіла, спостерігають за станом здоров’я, роблять на 5-6 день обсервації тест на коронавірус, тоді на чотирнадцятий – повторний, лише після цього виписують. Вдома особа мусить відсидіти ще 14 днів в самоізоляції, і тільки після цього має право виходити в магазин чи аптеку. Якщо особа відмовляється від обсервації чи самоізоляції, то це загрожує позбавленням волі на строк від 2 місяців до 1 року. Карантин строгий, покарання великі, держава забезпечує найнеобхіднішим, тому майже всі жителі країни сидять вдома.
ПОСИЛЕНИЙ КОНТРОЛЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ
У сусідній Польщі п’ять років будівельником працює Євген. Чоловік на час епідемії коронавірусу додому не приїхав, бо тут старенькі батьки, тож найбільше переживав за них, щоб їх не заразити. У Польщі зараз не працює, сидить на карантині. Розповідає, що за кожним, хто приїхав з іншої країни, посилений контроль, поліцейські перевіряють, чи людина знаходиться два тижні на самоізоляції. Одного разу чоловік ішов по продукти, його зупинили поліцейські, перевірили документи, запитали, куди йде і наголосили, щоб зайвий раз не виходити, залишатись вдома.
Громадський транспорт у Варшаві працює, але їздить майже пустий, бо поляки більшість працюють дистанційно, а ті, кому треба продуктів – ходять в найближчі магазини. Пенсіонери можуть виходити за продуктами лише з 10 до 12 години дня. Всі повинні бути в масках та одноразових рукавичках. Роботодавці в Польщі виплачують заробітну плату працівникам на час карантину, хто – повну суму, а дехто – часткову. Крім того, полякам заборонено відвідувати парки, майданчики, як і в Україні – закриті розважальні та торгові заклади.
КОЛИ ТИ ВДОМА, ЯК НА ПОРОХОВІЙ БОЧЦІ…
Саме так сьогодні можна сказати про багатьох наших співвітчизників, які в Італії. Більшість українок доглядають в цій країні за старенькими, немічними людьми. В Італії коронавірусна інфекція забрала життя понад 20 тисяч людей, більшість з них старшого віку. Мешканка Сокальського району Ірина в Італії вже 14 років, нині вона доглядає 92-річну жінку. Живе разом з нею в Неаполі, щодня молиться, щоб не заразитись інфекцією самій і не заразити свою літню пані, бо у разі хвороби і смерті її господині – опиниться на вулиці.
«Італійці добрі до нас, поки ми їм потрібні. Перед тим я доглядала літнього дідуся, він помер і на наступний день його дочка виставила мене за двері, не дала навіть часу, щоб я поїхала купити квиток додому. Телефонувала знайомим, щоб прихистили мене на тиждень, поки поїду в Україну. Кожен боїться, бо сидить в чужій хаті на «пташиних» правах, і якщо помре італійка чи італієць – ми лишимось на вулиці. Кордони закриті, роботи нема – тому кожен дорожить і своїм здоров’ям, і здоров’ям тих, кого доглядає. Я живу вдвох з літньою пані, вона – лежача. Дочка її живе теж у Неаполі, півгодини їзди від нас. За спокійної ситуації вона навідувала маму і привозила продукти, які були потрібні. В час карантину вже не приїжджає, залишила гроші мені і я раз у тиждень виходжу в магазин по продукти, роблю закупи, щоб більше не виходити. На вихідних в Італії не можна виходити з помешкання, навіть виносити сміття, якщо побачать на вулиці пенсіонера – штраф 180 євро, а кошти знімають з пенсії», – розповіла Ірина.
ПОРУШИВ КАРАНТИН – ШТРАФ 600-30000 ЄВРО
Мешканка села Перетоки Марія кілька років працює в Іспанії. Дівчина розповідає, що карантин у цій країні продовжували вже два рази, наразі планують продовжувати до 11 травня. На початку епідемії в магазинах іспанці в паніці розкуповували всі продукти, в магазинах у Мадриді не було м’яса, туалетного паперу, крупів. Зараз ситуація стабільна, є все у достатній кількості. На закупи іспанцям можна виходити лише одному з сім’ї й купувати треба багато продуктів, на більший термін, щоб не виходити з дому. В машині має право їхати лише одна особа і мати з собою дозвіл на роботу, інших варіантів не існує, їздити без причини будь-куди не дозволено. Нині вулиці Мадриду пусті, всі сидять вдома. Штрафи за порушення карантину великі, від 600 євро до 30000 тис. євро. Якщо людина просто вирішила вийти надвір без причини і зупинила поліція, то штраф за це 600 євро, якщо зупиняють не вперше – у 10 разів більший. Марія розповідає, що сидять вдома не тому, що бояться штрафів, які дуже великі, а тому, що знають про цю інфекцію з перших уст. Її знайома працює в лікарні, розповідає, наскільки страшно там, людей привозять дуже багато, немає стільки обладнання і місць, аби всіх прийняти. А ще – дуже важко для медичних працівників, які через те, що працюють з інфекційними хворими тижнями не бачать рідних, дітей – вони давали клятву Гіппократа і мусять лікувати. Люди в час карантину стараються допомагати один одному, благодійні організації, волонтери доставляють малозабезпеченим сім’ям продукти, побутову хімію.
Дай Боже, щоб всім спільно вдалось здолати цю страшну епідемію і всі повернулись здоровими до звичного життя.
Ольга ДЕНИСЮК.
