Пройшло два роки, як в лютому 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Відповідно Кабінетом Міністрів було затверджено методику об’єднання та напрацьовані спільно з ОДА проекти перспективних планів на рівні областей. На сьогодні достатньо вагомо розширено законодавчу базу, деталізовано повноваження старост населених пунктів, розпочато певні кроки по реорганізації освітньої та медичної галузей.
Що за цей період змінилось або що зроблено на Сокальщині?
Змінились представницька влада в органах місцевого самоврядування, виконавча в районній державній адміністрації, але, як говорять в народі, а «віз і нині там». До такого висновку прийшов, відслідковуючи заходи влади, повідомлення, публікації та виступи в районних ЗМІ представників влади та органів місцевого самоврядування, науковців та громадських активістів з питань децентралізації та реформування місцевого самоврядування.
Серед активу представників органів місцевого самоврядування Сокальського району, крім дебатів навколо законодавчих актів та методики формування ОТГ, розмов та дискусій щодо перспективного плану та об’єднання 47 громад, тлумачення суті і завдань децентралізації, нічого нового не відбувається. Не створено жодної громади з метою практичного втілення реформи.
Це говорить про те, що ми не розуміємо необхідності реформування (децентралізації) місцевого самоврядування, заснованого на старих традиціях і централізованого в районах, областях та Києві, не використовуємо надані можливості та механізми для реальних змін, маючи позитивні і негативні приклади вже утворених в багатьох регіонах ОТГ.
Що дає децентралізація громадам?
Децентралізація передбачає кардинальне реформування органів місцевого самоврядування. Мета реформи – забезпечити громадам можливість самим, за рахунок, в основному, власних ресурсів, забезпечувати життєдіяльність та розвиток своїх територій, і, передусім, надання якісних адміністративних послуг своїм жителям через створення ЦНАПів (центрів надання адміністративних послуг), підвищення якості освітніх та медичних послуг, якісних змін у сфері культури та спорту.
Досвід децентралізації в Європейських країнах, приклади творення об’єднаних територіальних громад Дніпропетровської, Хмельницької, Тернопільської та й окремих районів Львівської областей підтверджують на практиці, що у виграші є більші об’єднані територіальні громади. І це логічно, оскільки бюджетна децентралізація передбачає залежність находжень ПДФО і розподілу державної субвенції відповідно до кількості населення і отримувачів послуг.
Раніше ці кошти «йшли» не за людиною, а в районні центри управління галуззю і освоювались, в основному, на рівні району чи «добрих» громад, у їх територіальних структурах. Окремі громади по певних галузях не отримували нічого, або отримували крихти. Тепер гроші на кожну галузь підуть за людиною у її громаду. У цьому перевага об’єднаних територіальних громад і суть децентралізації.
Як діяти, щоб сприяти процесу об’єднання?
Європейський досвід свідчить про ефективність громадського місцевого самоврядування. І тут нічого заперечити.
У Європі ми бачимо вже тенденцію до глобалізації, укрупнення. Дослідження підтверджують, що у Німеччині, Польщі, інших країнах громади і далі об’єднуються, щоб вирішувати великі глобальні інфраструктурні і господарські проблеми, які приносять великі прибутки для подальшого розвитку місцевої громади. Ми маємо шанс пройти цей шлях швидше, без дублювання і повторення помилок і невірних рішень.
Так, європейська децентралізація нині повністю націлена на посилення економічної спроможності. У нас об’єднання громад поки що має мету – побудувати нормальну управлінську структуру місцевого самоврядування та покращити інфраструктуру, а тоді вже йти далі. І важливо, щоб громади використали цей шанс. Статус спроможної дозволяє громаді розраховувати на більші фінансовоекономічні можливості. Отже, вихід один – переходити до практичних дій. Необхідно від розмов переходити до об’єднавчих процесів. Сьогодні закон про так звані «білі плями» дає можливість це робити, навіть якщо окремі сільські ради не дійшли згоди.
І на мій погляд, ініціаторами мають бути самі органи місцевого самоврядування, оскільки владним структурам на рівні району ці процеси не є вигідними. Районні адміністрації і районні ради після завершення процесу децентралізації свої повноваження і функції втрачають.
Що стримує децентралізацію і заважає громадам?
Найбільшою проблемою, як на мене, є відставання політики центральних органів у справі децентралізації від самих громад. Продукувати політику реформ мають міністерства і органи виконавчої влади, а громади є її реалізаторами і набувачами.
Але останні, на жаль, у багатьох випадках не отримують від міністерств і органів виконавчої влади ні інструментів, ні механізмів, і самі змушені шукати вихід із складних ситуацій, що виникають на практиці.
Для забезпечення чіткого управління після об’єднання розпочинати необхідно із основного документа громади – прийняття Статуту територіальної громади. Другим важливим кроком є створення ЦНАПів для надання якісних адміністративних послуг своїм жителям.
Стримує децентралізацію недовершеність законодавчої бази і чіткого розуміння структурованості органів управління ОТГ, особливо в галузях освіти та охорони здоров’я. Більшість закладів освіти, охорони здоров’я, які треба передавати на баланс громад, не готові до цього. Коли в галузі освіти тут можна говорити про діючі освітні округи, як майбутню основу освітньої структури громад, то в галузі охорони здоров’я поки що остаточної визначеності не має. Вважаю, що в окремій ОТГ має бути створено Центр (можлива інша назва) первинної медикосанітарної допомоги на правах юридичної особи. Такі центри з відповідною структурою амбулаторій, ФАПів, лікарів сімейної медицини мають функціонувати в кожній ОТГ для профілактики захворювань, проведення оглядів та своєчасного діагностування, надання первинної медичної допомоги, в разі необхідності скерування до лікарень та закладів вищих рівнів.
З чого варто починати/ продовжувати роботу?
Оскільки маємо основу,– перспективний план, який, звичайно буде ще коригуватись,– варто працювати над cтворенням найбільш реальних в Сокальському районі громад – це міські Великомостівська, Белзька і Сокальська. Але Сокальська у меншому складі, ніж це сьогодні нав’язується. Будучи прихильником «великих» ОТГ, але не мегагромад, розумію, що з м. Червоноград, звичайно, за бажанням можуть об’єднатись близькі населені пункти, які дадуть можливість розвиватись місту і самі будуть у виграші, але штучне творення мегагромади вважаю недоцільним. Тому, виходячи з цього, виникає необхідність об’єднуватись в ОТГ громадам місцевих рад Соснівки, Волсвина, Сільця, Гірника, можливо й Межиріччя.
Окремо щодо Сокальської громади. Звичайно, що згідно з перспективним планом, що на обговоренні сьогодні, це, на мій погляд, також дуже велика громада. Тут можливі два варіанти: об’єднання на основі Забузької і Тартаківської сільських ОТГ. Щодо центрів таких громад чи в іншому складі, громада визначиться, реально вивчивши наявну соціальну структуру кожного населеного пункту і можливості громад. З Сокалем реально можуть об’єднатися Поторицька, Скоморохівська та Стенятинська (можливо й інші) сільські ради.
Як підсумок
Висловлюю свої думки, як людина з певним досвідом місцевого самоврядування, не претендуючи на істину. Запрошую до дискусії, а на цій основі до створення ініціативних груп та практичних дій по створенню ОТГ у районі.
Не беручи відповідальності і не подаючи імпульсу до змін знизу – ми ризикуємо залишитись поза процесом, що набирає обертів.
Володимир ЧУБ, заступник голови Сокальської районної ради в 20102015 рр.
