З 5 по 7 липня при катедральному соборі святих апостолів Петра і Павла відбулася подія, яку так довго чекали діти: церковний табір «Канікули з Богом». У 2020 році люди, через усім відомі обставини, не мали змоги побачити, як на церковному подвір’ї кілька сотень учасників табору весело проводять час. На щастя, це літо принесло приємну новину: канікули будуть. З того дня, як з’явилося оголошення, ніхто навіть і не підозрював, що буде так багато бажаючих провести цілий тиждень у величезній компанії невідомих людей, які за ці кілька днів згодом стануть хорошими друзями. Також були певні сумніви: чи захочуть діти прийти в табір? Як виявилося, такі думки були марними, адже до кінця тижня серед учасників табору було більше 400 дітей різного віку: від 6 до 15 років. Та з’явилося нове питання: чи зможуть аніматори прослідкувати за всіма? Отже, створили 11 команд, які пронумерували, а всі аніматори отримали список, де було вказано, хто саме буде членом його чи її команди. Кожен день розпочинався молитвою та гімном України. А щоб підбадьорити тих, в чиїх очах ще досі можна було вгледіти відголоски сну, аніматори проводили руханку: одні показували рухи, а інші повторяли поруч із дітьми. Після ранкової зарядки, щоб ще більше розпалити запал жвавості, розпочиналися жваві танці, які всі знали як банси: спочатку легкі, потім – більш складні. Хоч і не всім вдавалося повторити рухи за своїми аніматорами, але це нікому не заважало просто веселитися та танцювати. Банси завершувалися похвалою і словами, що кожен чудового рухався, після чого кожна команда йшла на своє місце, щоб на деякий час відпочити та сховатися від сонця. Такий час називався «робота в групах», коли аніматори знайомилися з учасниками, грали в різні ігри, просто розмовляли та робили все, щоб команда дійсно відчувала себе одним цілим. Багато людей, читаючи це, подумають: «А як же ж обід? Невже діти цілий час були голодними?». Ні, учасники табору не були голодними, адже кожен дбав про те, щоб всі пообідали та набралися сил для подальших цікавинок.
Новий день – нові враження. Так вирішили аніматори, тому цілий тиждень відбувалося щось нове, яке мало завжди одну назву: «Велика гра». Під час першого дня кожна команда отримала карту, на якій були позначені так звані точки, і, тримаючись за руки, учасники табору поспішили виконувати свої завдання, які покращували командну роботу. За кожне виконане завдання діти отримували певні бали, які слугували стимулом для того, щоб командна праця було ефективнішою. Другий день приніс з собою аж цілих дві «Великі гри»: перша гра, під час якої команди змагалися між собою, та друга, яка дозволяла учасникам дізнатися про аніматорів трішки більше… Третій день всі знали як спортивний. Цього разу вже не потрібно було бігати по точках разом зі своєю командою, натомість діти шукали супротивника з іншої команди, щоб змагатися один проти одного на різних стендах: швидше прибігти, дальше стрибнути, перемогти в грі «Камінь, ножиці, папір», відгадати загадку, «Ерудит», лімбо та багато інших цікавих завдань, які показували не лише фізичну підготовку, але й знання та звичайну вдачу. Під час четвертого дня учасники табору мали нагоду поїхати до лісу, де на них також чекала цікава пригода під назвою «Форт Буаяр», а за кожне виконане завдання цього разу давали вже не просто бали, а ключі, яких всього можна було зібрати 11. Діти знову працювали в команді. Гра втомила всіх, тому після її завершення кожен мав змогу скуштувати смачні ковбаски, які вже встигли приготувати на вогні батьки, які зголосилися допомогти.
Час у таборі проходив надзвичайно швидко, тому така очікувана п’ятниця настала непомітно. Але очікуваною вона була більше для дітей. Хто ж не радий тому, що день у таборі називається «Водний»?! Спочатку – надзвичайно цікаві ігри з водою, більшість з яких несла одну ціль: командною працею зробити так, щоб розлилося найменше води. Згодом – контрольоване обливання, де було три завдання, на яких могли брати участь не одна, не дві, а цілих три та навіть чотири команди. Порадувала дітей і водна гірка, після якої розпочався хаос… Залишитися сухим було неможливо… Але все хороше здатне завершуватися.
В останній шостий день, показавши свої таланти, діти запросили до табору своїх батьків, які організували солодкий стіл. Після спільного молебню і дорослі, і малі мали змогу затанцювати новий банс під назвою «Королівський». Табір завершився, команди прощалися зі своїми аніматорами, обіймалися та обіцяли прийти на наступний рік. Але які ж «Канікули з Богом» без катехизації? Семінаристи кожного дня розповідали дітям про Святість у спілкуванні, у дрібних речах, про те, що потрібно залишатися самим собою. Команди з радістю слухали, пізнавали для себе щось нове, задавали питання щодо тієї та іншої теми та отримували на них відповіді. Окрім катехизації команди уважно слухали молебень, вчилися тому, що потрібно бути милосердними. Батьки, щоб не турбуватися за своїх чад, були запрошені в спільну групу у програмі Viber, де отримували всю потрібну інформацію: що брати дітям на наступний день, о котрій годині розпочинається табір, о котрій завершення дня і т. д. Організацію табору взяли на себе отець Ярослав Валюх та Ростислав Кліш, які й зібрали всіх аніматорів разом. Усі ці дні в ролі аніматорів були Оксана Бельзецька, Олена Грем, Євген Валюх, Богдана Трохимчук, Дмитро Колтонюк, Олександр Будзінський, Дмитро Цюзик, Давид Валюх, Олена Граб, Роман Кровіцький, Христина Марків, Діана Коваль, Володимир Паславський, Василь Паславський, Христина Петринка, Юля Iванчук, Дарина Полянчук, Вікторія Будзінська, Олександр Олійник, Ірина Пончка, Юля Стичаковська, Вікторія Дробот, Устим Звір, Віталій Хаврона, Олег Гаврилюк, Іван Михальчук, Діана Маковська, Володимир Дацишин, Данило Ткач та Діана Микита. Саме завдяки організаторам табору, аніматорам та їх помічникам цілий тиждень на церковному подвір’ї віяло дружньою та веселою атмосферою, яку не хочеться забувати, а навіть навпаки, повторяти кожного літа.
Оксана БЕЛЗЕЦЬКА,
м. Сокаль.
