Випускників шкіл Сокальської терито­ріальної громади отримали нагороди від Бла­годійного фонду «Майбутнє України. Сокальщина»

ТІЛЬКИ МРІЯТИ – МАЛО!

17 травня в актовому залі район­ного відділу освіти зібрались ви­пускники шкіл Сокальської терито­ріальної громади (діти пільгових категорій: з малозабезпечених, неповних сімей тощо), учасники цьогорічного конкурсу «Ким я хочу бути? Як цього досягти?», – саме тут організатори влаштували наго­родження переможців.

Цей проєкт, яким опікується Бла­годійний фонд «Майбутнє України. Сокальщина», вчергове реалізу­вався завдяки спонсорській допо­мозі небайдужих людей з-за кор­дону, і має на меті націлити школярів на вчасний і вдалий вибір про­фесії.

Розпочала зустріч членкиня БФ Любов Уманська (вчитель укр. мови і літератури Сокальської ЗШ №5), словами, які нині звучать, як мантра: «Слава ЗАХИСНИКАМ, бо над нами чисте й спокійне небо! Слава Героям Маріуполя! Слава сильній і мужній Україні! Слава не­скореній нації, важливою частин­кою якої є наші учасники…» Вона щиро подякувала волонтерам, жертводавцям, особливо Петру Лу­комському (Канада), за підтримку благодійності на Сокальщині. А та­кож наголосила, що вибір майбут­ньої професії сьогодні, як ніколи, актуальний, бо після Перемоги Ук­раїну потрібно відбудувати, відро­дити, захистити й прославити на весь світ!

Доповнила колегу директорка Сокальської ЗШ №5, членкиня БФ Ва­лентина Михайлевич, побажав­ши учасникам конкурсу досягнути що­найвищого успіху в обраній про­фе­сії, а всім присутнім – мирного неба.

Далі слово мав президент БФ «Майбутнє України. Сокальщина» Юлій Лукомський, якому, до речі, нещодавно виповнилось 90 років. Тож ця мудра людина, досвідчений наставник, має чим поділитися з юним поколінням. І він це робить за кожної нагоди, за кожної можли­вості. Ось і на цьому урочистому дійстві Юлій Павлович звернувся до присутніх школярів-випускників: «Насправді, прочитання ваших творів мене засмутило. З 24-х – тільки два сподобались – перекон­ливі, доказові, а, головне, з конкрет­ними напрацюваннями. Такий нега­тивний результат стався вперше за 17 років існування проєкту. Доб­ре, що з деякого часу захист обра­ної професії проходить в два тури. Усне спілкування розкрило ваші таланти і показало, що більшість із вас не гаяли часу, навіть панде­мія не завадила. Тому журі конкур­су одноголосно багатьом підвищи­ло оцінку на один, а то й на два, бали. Наприклад, дехто з третього місця перемістився на перше. Ми віримо, що участь в конкурсі, – те, що ви почули і побачили, – допомо­же вам повірити в себе, скоригу­вати свої думки і безпомильно об­рати життєвий шлях».

Виступив зі змістовною промо­вою перед учасниками конкурсу і Сокальський міський голова Сергій Ка­сян, який зазначив: «Основа всьо­го, що зараз відбувається – націо­нальна безпека. На жаль, повномасштабна війна 24 лютого пере­креслила всі плани, задуми, які мав на меті реалізувати депутат­ський корпус разом з громадськіс­тю міста. Однак, завдяки титанічним зусиллям українських воїнів-захисників, наша громада живе, розвивається… Тож буде стимул і для вас, шановні випускники, після навчання повернутись в рідні місця і працювати задля розбудови і процвітання нашої громади». На останок, він привітав конкурсантів з перемогою, і поба­жав усім учасникам і присутнім го­ловної перемоги – перемоги України над ворогом.

Членкиня БФ, авторка цієї статті, традиційно провела аналіз творчих робіт і конкурсу в цілому, наголо­сивши, що члени журі уважно про­читали твори й ознайомились з мріями конкурсантів настільки, на­скільки ті змогли чи захотіли їх роз­крити письмово. Потім побачили і почули юнаків та дівчат на другому турі, поспілкувавшись усно: хтось приємно здивував, хтось увиразнив враження, які вже склались…

Про розбудову нашої держави, розвиток і процвітання економіки, забезпечення різноманітних ресур­сів уже сьогодні думають четверо випускників. Тобто, за якихось пів десятка років, сподіваємось, Украї­на отримає в їх особі – фахових: економіста, інженера-будівельни­ка, підприємця, а також фермера.

Ще четверо учасників дійшли висновку, що варто здобувати про­фесію напряму пов’язану з влас­ним обдаруванням, зокрема, одна учениця розвиватиме свій талант, щоб стати справжнім художником, інші – застосують дар малювання і креативної уяви у модельному бізнесі, стануть дизайнерами одягу.

Також серед обраних професій: вчитель, вихователь, філолог, прог­раміст, психолог, адвокат, слідчий криміналіст, масажист, кравець та інші.

На превеликий жаль, цьогоріч­ний конкурс відбувся в умовах від­критого вторгнення загарбника на нашу Батьківщину. Ця тема всім нам болить. І, звісно, ця тривога не могла не проявитись у творах. Адже кожен розуміє, що під загро­зою нині не лише звичні плани і сподівання…

«…24 лютого 2022 року поча­лася війна… і я зрозуміла, що моя мрія про майбутню професію мо­же здійснитися лише тоді, коли Україна переможе ненависного рашистського ворога і настане та­кий бажаний мир!» – пише Вікторія Строк (Жвирківська ЗШ).

Ніби продовжує її роздуми Ірина Олійник (ЗШ №2): «Багато болю… Уже стільки днів важко думати, не те що мріяти. Але дивлячись на наших сильних, сміливих, вмо­тивованих захисників, розумію, що треба вчитися, працювати, мріяти та жити!»

Розуміє це і Олександр Лісо­вецький (ЗШ №5): «Зараз, коли Ук­раїна переживає війну з росією, вибір моєї професії буде дуже до­речним. Нам потрібно буде відбу­довувати нові будинки, щоб вони були міцні і надійні. Адже багато людей втратили своє житло, але вони мріють повернутись в свої міста. Я вірю, що Україна перемо­же в цій війні…»

Твердо вірять у перемогу й інші конкурсанти, тому не мають наміру здаватись на волю обставин, від­мовлятись від своєї мрії.

Так, Христина Копейка (Жвирків­ська ЗШ) заявляє, що незважаючи ні на що «для себе поставила рі­шення: упевнено йти до постав­леної мети!»

Налаштований рішуче й Артем Павлів (Перетіцька ЗШ), який уже нині ставить перед собою завдан­ня: «З любов’ю і шаною дбати про земельні угіддя, надати робочі місця односельчанам, гідно та плідно трудитися на землі своїх батьків, дідів і прадідів. В майбут­ньому ростити своїх дітей і вчи­ти їх любові до землі, до рідного села, до неньки-України!»

Більшість конкурсантів розуміють важливість свого вибору, дехто не одну мрію плекав, доки не зупинив­ся на найзаповітнішій.

Як висновує Марія-Іванна Мас­лиган (Хоробрівська ЗШ): «…мрія – це початок усіх професій. У світі дуже багато різних спеціальнос­тей, усі вони дуже важливі і необхідні. Немає непотрібних…

Та… За що б ми не взялися, го­ловне – це бути чесним і відданим своїй справі до кінця».

Звичайно, трапляються у творах і сумніви, і муки пошуку себе, своїх здібностей. І, мабуть, не один ви­пускник глибоко в душі відчуває те, в чому сміливо зізналась Яна Степанюк (Ільковицька ЗШ): «Най­більший мій страх вибрати не ту професію…»

І цей стан зрозумілий усім. Адже, хочемо того чи ні, саме обрана справа нашого життя забирає найбільше відсотків нашого часу.

Однак… тільки мріяти – мало!

Як влучно і небезпідставно підмі­тила Вікторія Кохман (ЗШ №5): «Можна наскладати грандіозних планів, а в результаті залиши­тись ні з чим».

Ось тому ми, члени журі, були дещо розчаровані, читаючи цього­річні твори, адже, на жаль, багато в кого з учасників конкурсу мрія – поки що лише ефемерна субстан­ція, не підкріплена жодними суттє­вими рішеннями, кроками, вчинка­ми, напрацюваннями…

Однак ми віримо в кожного з цих юнаків та дівчат, сподіваємось, що вони знайдуть свій шлях у житті, розкриють свої здібності, обдару­вання, реалізуються максимально в обраній професії.

Наприкінці свого виступу, автор­ка цієї статті зацитувала Миросла­ва Дочинця, а саме, цікавий і до­речний абзац з його книжки «Різнотрав’я»: «Якщо тобі ЗДАЄТЬСЯ, що життя – тільки до першого виходу на роботу, а потім – на вихідні, а потім – у відпустці, то ти не пізнав головну принаду життя – радість «сродної праці», про яку казав Сковорода. Це озна­чає, що синтетичний світ ловив тебе і впіймав твою душу». І поба­жала всім учасникам, щоб у май­бутньому, коли вони стануть дорослими, досвідченими і трохи втом­леними життям, – їм ніколи так НЕ ЗДАВАЛОСЬ.

І ось настала урочиста мить на­городження переможців конкурсу «Ким я хочу бути? Як цього досягти?»

На одностайну думку членів журі, на найбільшу винагороду – гранпрі – в сумі 3000 грн., заслужили двоє учасників конкурсу – Ілля Возняк (ЗШ с. Стенятин) та Артем Павлів (ЗШ с. Перетоки).

Перше місце в конкурсі та грошо­ву винагороду в сумі 2200 грн. от­римали – Ірина Олійник (Сокаль-ська ЗШ №2), Вікторія Смільська (ЗШ с. Забужжя), Софія Климчук (ЗШ с. Стенятин), Денис Кантор і Костянтин Новацький (Сокаль­ський ліцей №1).

Друге місце (з грошовою винаго­родою в сумі 1500 грн.) посіли – Юлія Новацька та Олександр Лі­совецький (Сокальска ЗШ №5), Валентина Войтюк (с. Тартаків), Вікторія Строк і Христина Копейка (с. Жвирка), Юлія Пилипонюк (с. Ільковичі).

Третє місце (грошова винагорода – 1000 грн.) розділили: Яна Вапін­ська (ЗШ №4), Аліна Лесик, Сергій Медвідь та Вікторія Кохман (ЗШ №5), Богдан Чорній (ЗШ с. Тартаків), Марія Маслиган (ЗШ с. Хороб­рів), Яна Степанюк і Дарія Романюк (ЗШ с. Ільковичі), Василина Марчук (ЗШ с. Перетоки), Наталя Вільхова та Галина Покиньброда (Сокаль­ський ліцей №1).

І хоча цього разу, через сумні тривожні обставини, церемонія на­городження була скромною, без традиційної концертної програми, в залі панувала піднесена атмос­фера, світились радістю юні облич­чя, усміхались очі дорослих, лунали напутні фрази і слова вдячності. А ще були теплі обійми і світлини на згадку. Бо таке – не забувається.

Любов БЕНЕДИШИН,
членкиня Благодійного фонду «Майбутнє України. Сокальщина».

р­во­но­градсь­кого району