У Сокальському районному суді відбувся ІІ етап конкурсу на кращий твір за темою: «Професія судді очима української молоді: майбутнє». Конкурс розпочався з виступу ансамблю «Кришталь».
Зі вступним словом виступили в. о. голови суду Олег Веремчук, керівник апарату Ірина Троць, котрі зазначили, що «перечитавши шістнадцять творів були дуже глибоко вражені тим, наскільки наші діти вже не діти, а доросла, надзвичайно розумна і талановита молодь. Із вже сформованими поглядами на життя, чітко визначеним баченням майбутнього та тверезим сприйняттям сучасного світу. Дуже хотіли б похвалити усіх учасників за чудово виконані роботи. Окремо відзначити високу грамотність, вміння викласти на папері свою думку, вдало застосовані ремарки і цитати з книг». На їх думку в усіх суддів, хто прочитає ці твори, напевно з’явиться таке, свого роду, почуття гордості і впевненості у виборі професії. Після прочитаного з впевненістю можна сказати, що з такими дітьми в України буде найкраще майбутнє.
Під час урочистого нагородження суддяспікер Лідія Фарина зазначила: «Хотіла наголосити, що члени журі думали, що ваші твори будуть плагіатами Вікіпедії. Проте не могла відірватись від читання, та на одному диханні опрацювала їх. Журі, в першу чергу, оцінювало оригінальність та глибину ідеї, щирі думки… Пишаємось, що в нас такі талановиті діти, які вірять в порядних, справедливих суддів; готові будувати правову державу в Україні. Вдячна організаторам конкурсу: моїм колегам, працівникам суду, які не стоять осторонь творчим задумам; вчителям за підтримку та надання слушних порад для написання творів. А особливо відверто вдячна конкурсантам, які достойно виконали поставлене завдання.
Почесні грамоти за перемогу у конкурсі отримали:
- за перші місця: Оксана Бельзецька, Аліна Стасюк, Яна Рак, Тетяна Степанюк (Сокальський НВК «ЗШ І ст. – гімназія» ім.Олега Романіва), Анастасія Волошин (Сокальська ЗШ ІІІІ ст. №5);
- за другі місця: Надія Пасічник (Сокальська СШ ІІІІ ст. №3), Даниїла Кнейчук, Юлія Павлик (Сокальський НВК «ЗШ І ст. – гімназія»•ім. Олега Романіва), Анастасія Вавринчук (Сокальська ЗШ ІІІІ ст. №2), Андрій Джуджук, Василь Мороз (Угнівська ЗШ ІІІІ ст.), Тетяна Сенишин (Ільковицький НВК «ЗШ ІІІІ ст. – дитячий садок»);
- за треті місця: Юлія Мусій (Сокальський НВК «ЗШ І ст. – гімназія» ім. Олега Романіва), Олександр Олійник (Угнівська ЗШ ІІІІ ст.), Катерина Пігрух (Сокальська ЗШ ІІІІ ст. №4), Вікторія Яштух Сокальська ЗШ ІІІІ ст. №5).
Найоригінальніші ідеї з творів:
«Цікаво, чи зберегла історія згадку про те, коли саме виникла професія судді..? A xi6a не варто було б дізнатись, який суддя вперше прийняв несправедливе рішення, думаючи про власну вигоду, а не про верховенство права..?»
«Система правосуддя потребує змін. Кожен суддя повинен зрозуміти що саме від нього залежить, чи – після тривалого періоду право безладу, нехтування основними правами і свободами людини, несправедливих і підкупних судових процесів – відбудуться нарешті прогресивні зміни у правоохоронних органах України».
«На мою думку, професія судді найбільш важлива для гармонійного співжиття громадян, яке неможливе без справедливості – риси, яку зможуть забезпечити тільки тi високоосвічені та надійні люди, які caмi дотримуються законів – i правових, i духовних. Впевнена, що саме справедливість, об’єктивність i чесність мають бути основою характеру судді. 3 цими якостями невід’ємно пов’язані непідкупність, неупередженість та порядність. Такі риси вдачі вважалися необхідними для представників цієї професії ще з давніх-давен».
«Вершителями правосуддя мають бути люди з високими морально-етичними та професійними якостями. I тільки тоді українці словами «Ваша честь» звертатимуться до них не з офіційного примусу, а щиро, від душі».
«Кожна людина обирає той фах, який їй близький до душі. Вони вci різні i однаково важливі, але найбільше я поважаю людей, які присвячують свое життя судочинству. Адже суддя – це та людина, яка повинна, незважаючи нi на що, оцінювати ситуацію об’єктивно, керуючись законом i власними життєвими переконаннями. Він несе величезну відповідальність перед народом, адже його мета – встановлення справедливості».
«Для мене прикладом справедливого судді, беззаперечно, є Соломон. Його образ показує, що однієї освіченості для судочинства замало. Людина повинна крім цього бути розсудливою та мудрою».
«Думаю, сучасним українцям варто зрозуміти це і з повагою ставитися до людини, яка вибрала такий непростий шлях у житті».
«Можна зазначити: не боятися тиску зверху, не боятися тoгo, що владні чи заможні злочинці будуть бачити у тобі ворога, якщо ти , притягнеш їх до відповідальності – ось тi вольові моменти, що вкрай необхідні сучасним суддям, які хочуть забезпечити вipy громадян у прозорість та неупередженість свого правосуддя».
«Майбутнє суду – це особистість судді! Усі чекають рішень, змін від влади. Ні! Усе залежить від кожного з нас! Починати треба з себе!»
«Суддя – це в першу чергу Людина. Так, Людина з великої букви, тут немає помилки. Адже кожен, хто поважає себе, має своє Я, є «великою людиною». Саме таким для мене i повинен бути суддя. Благородність, чесність, справедливість. На жаль, ці риси характеру досить рідко можна зустріти у сучасному людстві. У сьогоденні існує досить багато фільмів та серіалів, у яких розповідається про суд. Але чомусь у більшості з них суддя – це той, хто обов’язково повинен взяти хабар. Через це у думках сучасної молоді закладаються стереотипи щодо цієї професії. Так, існують такі люди. Але ж i справедливість є на цьому світі».
«Холодний розум, але добре серце. Справедливість i благородність, чесність i дотримання свого слова. Bipa. Саме цi peчi я бачу в професії судді».
«Суддя – це не просто людина, яка судить людей. Це особистість, що СПРАВЕДЛИВО i ЧЕСНО судить не тільки інших, але й себе».
«Людина, що обирає co6i дану професію, повинна мати
неабиякий стрижень , щоб залишитися впевненою у своїх переконаннях, навіть під політичним натиском чи пресом з боку преси».
«Отже, бути суддею – це не лише професія, це cпoci6 життя,
комплекс добре відпрацьованих правил поведінки, яких потрібно дотримуватися
щодня: як у професійній діяльності, так i в особистому житті».
«Ми, українське суспільство, молодь, що вийшла на Майдан, аби утвердити i захистити Гідність i Чистоту ідеї Європейської інтеграції, що стало рушієм нових перемін у нашому житті, хочемо бачити тих суддів, які, наче Франкові каменярі, розіб’ють скалу корупції, хабарництва i підтримають першопрохідців — фермерів, підприємців, журналістів, добро – творців, що візьмуться по-молодечому розбудовувати народну хату – демократичне i багате суспільство, підтримають воїнів АТО як захисників у правовому полі».
«Я вважаю, що суддя – це в якійсь мірі вічний школяр, студент, аспірант, який щоденно перечитує закони, хоч би десятки разів вже застосовував їx, аби кожного разу у судовому процесі врівноважити терези суддівського рішення щодо певної життєвої ситуації i оцінки вчинків громадян».
«Для того, щоб змінити судову гілку влади, попередньо потрібно змінити законодавчу і виконавчу».
«Якщо дивитися на професію судді крізь «рожеві окуляри», то нас захоплює красива мантія, висока заробітна плата, престижність у суспільстві, Але мусимо глянути на цю професію з іншого боку і задати собі реальні запитання: «Чи готова я до постійної праці над собою, до нестабільності законодавства і політичного тиску, ненормованого робочого дня і психологічних перевантажень, необхідності постійно утверджувати свою незалежність і контролювати свою поведінку…?»
«У моєму ідеалі суддя – це незалежна, сильна людина із сформованою здоровою психікою, силою волі та власними непохитними переконаннями. Суддя – це людина, яка думає передусім про інших, а вже потім про себе».
«Майбутнє судової системи (і держави в цілому) – за українською молоддю. Виховавши самі себе чесними і справедливими громадянами рідної країни, ми змінимо український менталітет».
Лідія ФАРИНА, суддя-спікер Сокальського районного суду.
