В умовах воєнного стану комунальна установа «Центр надання соціальних пос­луг» продовжує працювати на повну потужність

У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ ПРАЦЮЮТЬ ТІ, ХТО НЕ БАЙДУЖИЙ ДО ЧУЖОГО БОЛЮ Й ГОРЯ

Другий місяць осені розпочинається з особливої дати – Міжнародного дня людей похилого віку, а в Україні це також й День ветерана. Опорою для одиноких і людей по­хи­лого віку та тих, хто опинився у складній життєвій ситуації, в цей непростий час для України та українців стали соціальні служби.

– В умовах воєнного стану комунальна установа «Центр надання соціальних пос­луг» Сокальської міської ради продовжує працювати на повну потужність, надаючи особам/сім’ям, які належать до вразливих груп населення комплекс соціальних послуг, яких вони потребують, відповідно до своїх потреб, – розповідає директорка Центру На­дія Іванюк. – Це люди поважного віку, учасники та сім’ї АТО, особи з інвалідністю, інші особи/сім’ї, які опинилися у складних жит­тєвих ситуаціях і самотужки не можуть їх подолати. Крім того, громадянам похи­лого віку, особам з інвалідністю, які не здатні до самообслуговування і потребують постій­ної сторонньої допомоги надається соціаль­на послуга догляду вдома. Нашим соці­аль­ним робітникам доводиться щоденно пік­­лу­­ватися про їх долю та життя. 245 людей похилого віку та осіб з інвалідністю щодня чекають наших соціальних робітників, які при­носять продукти й ліки, готують, приби­рають, допомагають у веденні домашнього господарства, оформленні різних соціальних допомог, зокрема, субсидій, оплачують ко­мунальні послуги.

А з перших днів повномасштабного вторг­нення росії в Україну, Центр надання со­ціаль­них послуг ще займається й внут­рішньо переміщеними особами, які виїхали з-під обстрілів рашистських ракет чи оку­пованих ворогом територій. Для них Со­кальщина стала надійним прихистком, дехто проживав або ще проживає у БФ «Карітас-Сокаль», ОЛК «Ровесник», в Сокальському професійному ліцеї, Народному домі с. За­бужжя чи в приватних будинках. На долю цих людей випало пережити пекло, тож пот­ребують фахової допомоги психолога, який працює у Центрі. Усі соціальні послуги для ВПО надаються безкоштовно.

Найбільш затребуваними послугами є пе­рукарські та кравецькі. У перукаря Юлії Ляшук щодень буває 20-25 людей. Пані Юлія констатує, що все більше літніх людей при­ходить сюди, бо у приватних перукарнях знач­но зросли ціни на всі послуги. А пенсі­онерам нині це не по кишені. А тут вони можуть підстригтися, пофарбуватися і навіть зробити укладку безкоштовно чи за помі­рною ціною. Це залежить від доходу людини за рішенням, яке надає управління соціаль­ного захисту міської ради.

Сокальчани Орест Кузьма та Олег Стри­жок, які часто приходять сюди, кажуть, що задоволені майстерністю перукаря та швеї. Дякують, що в Сокалі функціонує такий Центр, який надає соціальні послуги літнім людям та особам з інвалідністю, що значно полегшує їхнє життя.

Рятівною соломинкою став Центр і для внут­рішньо переміщених осіб, яким зда­валось у чужому місті не має на кого розра­ховувати, немає звідки чекати допомоги і підтримки. У цій установі вони знайшли не тільки допомогу, але й добрих друзів.

– Ми часто приходимо в Центр надання соціальних послуг, – розповідає пані Юлія з Скадовська Херсонської області, – тут отри­мали теплі речі для себе та дітей, бо по­переду зима. Приносимо ремонтувати одяг, ко­ристуємося послугами пральні.

Жінка зі сльозами на очах розповіла про пережите: «Ми довго вагались чи виїжджати з міста, бо страшно було їхати в невідомість, залишати рідну оселю. Але коли в сусідній будинок влучила ракета, одразу зібрались і виїхали, бо зрозуміли, що життя важливіше. Приїхали у Сокаль, бо моя мама родом зі Смикова. Сокальці нас добре прийняли. Знайомі і незнайомі громадяни стараються допомогти, підказують, де що можна знайти. І це приємно».

– Соціальні служби опікуються нами, – доповнює знайому Тетяна Черніденко, – І ми за це щиро вдячні. Як і БФ «Карітас»-Сокаль, де надали нам ліки, продукти, так і ця установа. Ми часто звертаємося до швеї Лю­бові Мігус, яка охоче допомагає підібрати одяг і зробити ремонт речей під нас. Робить це швид­ко й акуратно.

Швея каже, що у порівнянні з минулим роком, за послугами звертається значно більше лю­дей. На жаль, сьогодні пенсіо­нери не мають достатньо коштів навіть на те, щоб по­міняти замок у курт­­ці. А у нас це можна зро­бити без­кош­товно або за по­мірну ціну.

Привозять до пані Лю­би на ремонт речі своїх підопічних й со­ціальні робітники з сіл. Крім цього, жін­ка за су­міс­ництвом пра­цює пра­лею. Благо­дійна організа­ція пода­рувала Цен­­тру дві пральні ма­шинки, що доз­волило задовіль­нити потреби біль­шої кількості людей.

– Дякую­чи колективу цієї уста­нови, – каже сокалець Мар’ян Фран­чук, – оди­но­кі люди перес­тають відчувати себе самотніми. Для них колектив Цен­тр­у стає справжньою вели­кою родиною, до якої завжди можна звернутися за допомогою. Тут пра­цюють привітні доброзич­ливі люди, які стараються допо­могти, підка­зати, вислухати й підтри­мати.

– І не може бути інакше, – додає фахівець соціальної роботи відділу надання соці­аль­них послуг за місцем проживання Софія Ворожбит. – Ми ж соціальна служба, мета якої – надати допомогу. До нас звер­таються самотні люди, їм бракує спілку­вання, уваги, хочуть, щоб їх просто вислу­хали. Часом люди похилого віку за­ли­ша­ються наодинці зі своїми­ буденними проблемами, і у відчаї, бо не знають як вий­ти із ситуації, що скла­лася.

– Наша робота – це робота з людьми, це живе спілкування, – доповнює молоду колегу, фахівець соціальної роботи відділу соціаль­ної роботи Зоряна Барнич. – Треба знайти підхід до кожної людини, яка приходить до нас. У більшості з них зранені душі, їм пот­рібна підтримка та увага.

У кабінет у справах зайшов старос­та Сте­ня­тинського старостинського округу Григорій Студінський.

– Я, як староста, задоволений робо­тою Ко­мунальної установи «Центр на­дання со­ціальних послуг» Сокаль­ської міської ради, – розповідає пан Григорій. – Його пра­ців­ники активно працюють у напрямку допомоги та підтримки осіб похилого віку та людей з інва­лідністю, а тепер ще й внут­рішньо пе­ре­міщених осіб. На нашій території проживає 9 одино­ких людей, за якими належно догля­дає соціаль­ний працівник. Вони задоволені її роботою. І це головне. Крім того, раз у місяць у село Сте­нятин приїжджає перукар, яка надає перукарські пос­луги всім потре­буючим. І це добре, коли люди у по­важному віці від­чувають турботу про себе.

– Старенькі люди прагнуть уваги, тепла й любові, – наголошує пані На­дія Іванюк. – У нас дружний колектив, який справляється з своїм завданням не тільки через службові обов’язки, а за покликом душі. У соціальній сфе­рі можуть працювати лише ті, хто не є бай­дужими до чужого болю й горя, хто вміє ша­нобливо ста­витись до людей старшого віку, з теп­лотою турбується про їх здоров’я та є від­даним справі.

Любов ЗАБЛОЦЬКА.

Фото автора та архіву Центру.