З ХАРКОВА У ПОЛЬЩУ ЧЕРЕЗ СТАРОВИННИЙ БЕЛЗ
Відсвяткувавши 2022-ий Новий рік, ми з родиною будували плани на майбутнє. На травневі свята вирішили поїхати до Польщі. Сестра чоловіка, що працювала на той час у Варшаві, часто надсилала світлини з чудовими краєвидами, архітектурними ансамблями та всілякими цікавинками. Вона розповідала про Польщу, як про красиву європейську країну. Я підшукувала недорогі авіаквитки Харків-Варшава та мріяла про відпустку.
Але нашим планам не судилося здійснитися. Ранок 24-го лютого розбудив нас вибухами та спалахами, почалася війна, яка змінила життя нашої родини, всієї України та цілого світу. Більше тижня ми з дітьми, чоловіком та його батьками переховувалися в підвалі нашого приватного будинку, ненадовго заходили в будинок, але знов і знов чули сигнал повітряної тривоги та бігли до підвалу. З перших днів війни виникла проблема з продуктами харчування. Багато магазинів зачинилися, деякі були розграбовані, в тих, що працювали, не було хліба, борошна, круп. На сусідній вулиці знаходився цех, де робили напівфабрикати для піци. Пам’ятаю, як біля нього зібрався натовп людей, а робітники цеху виносили та продавали хлібні коржі, сир, майонез та якісь інші залишки продуктів. Ми перейшли на дворазове харчування. Треба було суворо дотримуватися режиму світломаскування, тому останній раз ми їли о 16 годині, поки ще було видно.
За тиждень на сімейній раді прийняли рішення, що жінки та діти мають поїхати з Харкова у якесь безпечне місце. По дорозі на залізничний вокзал бачили перекинуті автівки, велику групу розгублених та переляканих студентів-іноземців, які йшли пішки з рюкзаками та валізами. Коли сідали до евакуаційного потягу, над нами кружляв російський літак та все здригалося від вибухів. В поїзд просили брати мінімум речей, тому ми їхали з невеличкими наплічниками, їхали в нікуди, їхали невідомо на скільки… Домовилися з друзями, що перепочинемо кілька днів в них у м. Белз та будемо вирушати далі, за кордон. Але Белз виявився маленьким затишним та безпечним містечком з доброзичливими, цікавими людьми, які намагалися всіляко нам допомогти. Про «закордон» ми вже не думали, – влаштувалися в Белзі, діти пішли до місцевої школи, донька – в сьомий, а син – в четвертий клас. Пізніше ми запросили до нас наших друзів: родину з двома дівчатками п’яти та дванадцяти років, яких також зарахували до Белзької школи та садочка.
В листопаді цього року вчителі розповіли батькам, що благодійники з Польщі пропонують дітям подорож до Варшави. Я дуже зраділа такій пропозиції, розуміючи, що це можливість для дітей змінити оточення, відчути казкову передноворічну атмосферу та навіть просто пожити тиждень нормальним життям, де не вимикають світло, де тепло, є інтернет, не чутно повітряної тривоги. Я трохи хвилювалася, тому що ще не було достатньо інформації про поїздку, але бажання подарувати дітям тиждень відпочинку та пригод перемогло.
Мої перестороги виявилися марними. По-перше, діти були в надійних руках трьох Тетян – вихователів – Тетяни Вікторівни, Тетяни Богданівни та Тетяни Андріївни, які дбали та пильнували їх. А по-друге, подорож була цілком безпечна та ретельно організована. Дванадцятого грудня, в понеділок зранку, діти, у супроводі вихователів, вирушили автобусом до Варшави. Під вечір стомлені, але щасливі від відвідування «Макдональдсу», вони прибули до готелю, який розташувався в мальовничому місці, на окраїні польської столиці. Дітей поселили в комфортні номери з усіма зручностями (великий телевізор, душ, фени та все необхідне). В готелі було тепло та працював wi-fi. Харчувалися вони в ресторані, в сусідньому корпусі готелю. На сніданок був шведський стіл, різноманітні та поживні страви, йогурти, омлети, млинці, оладки, сири, ковбаси, фрукти та солодощі, і навіть кавун. Обід та вечеря також були на найвищому рівні. Особливе задоволення діти отримували від басейну, який був у готелі. Вони купалися та бавилися досхочу.
Діти були в Польщі п’ять днів, але вражень отримали на цілий рік. Завдяки фундації «WAWER» з Варшави, за ці дні відвідали планетарій, музей науки Коперника, старе місто та історичний музей, парк Світлових інсталяцій, Батутний центр та майстер-клас з виготовлення воскових свічок.
Діти шукатили спільні елементи, які поєднують різні народи, що населяють Європу, збирали інформацію для приготування презентації. Презентація ляже в основу занять, які учасники проведуть серед своїх однолітків та поділяться здобутими під час проекту досвідом та знаннями. Окрім цього, діти під час прогулянок ходили на закупи, шопилися у відому польську торгову мережу та неймовірно весело проводили час.
Під час війни я багато речей переоцінила, змінила свою думку про те, що є важливим, а що другорядним, хто є другом, а хто ворогом, зрозуміла, що в темряві світлі люди яскравіше світяться. Мені шкода, що я не можу особисто подякувати польським друзям – фундації «WAWER», які організували та профінансували цей незабутній тиждень для юних українців та українок.
Також щиро дякую Белзькій міській раді Львівської області, яка взяла участь в проекті «Полюкруй – проєкт інтеграційно-навчальний», завдяки чому стала можливою ця поїздка та відділу освіти, культури, молоді та спорту Белзької міської ради, які організували дітям поїздку. В такі важкі для нас часи небайдужі люди підтримали та розважили наших дітей. Щиро зичу їм миру та щастя, хай добро повертається до них сповна. Я тішуся, що знайомство моєї дитини з Польщею сталося саме в такий позитивний спосіб. Гадаю, що відтепер Польща буде завжди сприйматися нашими дітьми, як дружня та гостинна країна.
Наталія ЛИБЕНКО.
На світлинах: вгорі – Наталія Либенко з чоловіком Сергієм, дочкою Софією та сином Гордієм; внизу – у музеї науки Коперника.
