Роман ШВЕД: «ДБАЄМО ПРО ІМІДЖ МЕДЗАКЛАДУ І РОЗШИРЕННЯ СПЕКТРУ НАДАННЯ ПОСЛУГ…»

Від початку війни життя кожного українця поділилося на «до» та «після». Не виключення й лікарі. І не має значен­ня, де нині їхній медичний фронт – на передовій, в окупації чи в тилу, вони щодня рятують життя, борються за здоров’я кожного пацієнта. Як медицина працює за воєнних реалій, чи вдається надавати громадянам медичні послуги в повному обсязі, чи вистачає лікарів, де обслуговують внутрішньо переміщених осіб? Про це розповідає головний лікар Сокальської районної лікарні Роман ШВЕД.

– Як нині працює лікарня? Чи змінилася її діяльність?

– Сокальська РЛ працює в тому ритмі, в якому й працювала до війни: приймаємо хворих, консультуємо, лі­куємо… Проте згідно з наказом №374 від 24 лютого 2022 року, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) зменшило поступлення плано­вих пацієнтів в стаціонари, щоб у випад­ку виникнен­ня загрози активних воєнних дій, був ре­зерв лі­жок, щоб мед­заклад міг прийняти на лі­кування поране­них. Також ця схема вод­ночас має регу­люва­ти навантажен­ня на медпрацівни­ків. На жаль, така ви­мога воєнного часу.

– Раніше Сокаль­ська лікарня ліку­вала хворих на коронавірус. Яка ситуація зараз?

– Як відомо, до війни лікарня пра­цювала як профільна для надання допомоги хворим на ковід. І приймала на лікування жителів усього Червоно­градського району. А з 24 лютого ми­нулого року була перепрофільована на надання допомоги хворим і потерпілим незалежно від захворювання. Це і місцеві, і ВПО, та будь-хто, хто потребує медичної допомоги. Так як зараз зима й погодні умови сприяють зростанню вірусних захворювань, в тому числі й ковіду. Для ковідних хво­рих у нас є окреме інфекційне відділення, де зроблено всі належні умови аби надати їм кваліфіковану допо­могу. Проти минулого року кількість хворих на ковід значно зменшилася.

– Одним з важливих аспектів функціонування медичного закла­ду є фінансування, а під час війни – поготів. Чи отримуєте матері­альну підтримку з місцевого бюд­жету?

– У 2022 році з місцевого бюджету лікарня отримала 982949,95 грн. з них 551599,15 грн. пішло на капіталь­ний ремонт споруд цивільного захисту (укриття) 609 м кв. Ще 431350, 80 грн. використаємо на капітальний ремонт внутрішніх мереж водопостачання і водовідведення.

За кошти Національної служби охо­рони здоров’я, а це 71666 грн., зроб­лено поточний ремонт сходової час­тини укриття (23646 грн.) та встановлено металопластикові двері (48020 грн.). Укриття облаштоване питною водою, санвузлами, Інтернетом Starlink. У випадку аварійного відклю­чення електроенергії у лікарні працює по­тужний генератор на 160 кВт, який також придбано за кошти міського бюджету.

– Чи забезпечена лікарня мед­препаратами, особливо інсуліном?

– Лікарня має запас необхідних медикаментів для надання першої медичної допомоги, перелік яких вста­новлює Національна служба здоров’я України й фінансує за пакетами ме­дичних гарантій.

Інсулін та інші «Доступні ліки» паці­єнти можуть отримати як за електрон­ним, так і за паперовим рецептом в аптеках міста.

– Чи є нині брак кваліфікованих медичних кадрів?

– Так, нам бракує високо кваліфіко­ваних фахівців. Молоді спеціалісти поповнюють наш медичний заклад, але не у тій кількості як нам потрібно. Тож у нас переважають працівники пенсійного віку.

– Жителі Лучиць скаржаться, що тривалий час в амбулаторії загальної практики сімейної ме­дицини немає лікаря. В чому при­чина?

– Пов’язано з тим, що лікар виїхав за межі України. А бажаючих там пра­цювати поки що нема. Адміністрація лікарні працює над тим, щоб забез­печити амбулаторію спеціалістом.

– Чи у районній лікарні працю­ють ті, хто через війну переїхали на Сокальщину?

– Так, є. В лікарні було четверо таких медичних працівників: двоє лікарів і стільки ж медичних сестер. Один лікар попрацював декілька мі­сяців, і коли ситуація стабілізувалась у рідному місті, повернувся додому. Ще один працює. Медичні сестри успішно влились у колектив і сумлінно працюють.

– Чи звертаються по медичну допомогу ВПО та військові, які повернулися додому з пораненнями?

– Лікуємо військових, які пере­несли поранення або контузії. Внут­рішньо переміщені особи, які знайшли при­хисток у Сокальській громаді, можуть отримати у медичних закладах ОТГ усі необхідні медичні послуги та звер­нутися до спеціалістів без скерування та укладеної декларації.

– Поясніть, які медичні послуги для пацієнтів є безкоштовними…

– Медичні послуги, які надає Со­кальська РЛ, є безкоштовні. Але тих коштів, які виділяє Національна служ­ба здоров’я України, не достатньо, тому пацієнти іноді самі дофінансовують ту чи іншу лікувальну послугу.

– Багато пацієнтів переконані, що їм у лікарні мають надавати медикаменти безкоштовно… Чи зобов’язана лікарня забезпечу­вати пацієнтів ними після опе­рацій?

– Зобов’язана забезпечувати, однак ресурс Національної служби здоров’я України є обмежений. Все залежить від складності стану пацієнта. Інколи є потреба у певних препаратах, яких немає в переліку НСЗУ, відповідно з’являється потреба пацієнтові їх ку­пити. Кожен випадок є індивідуаль­ним…

– Чому досі є черги під кабіне­тами лікарів, коли впроваджено електронну систему запису?

– Черги є. На одного хворого у нас відведено 20 хвилин – на огляд, вияснення скарг, постановку лікуван­ня. На жаль, не завжди пацієнти, зокрема, літні, встигають розповісти свої симптоми… Випадки бувають дуже складні. Крім того, лікарям іноді доводиться приймати пацієнтів, які були записані в іншого лікаря, який відсутній на роботі по поважній при­чині: хвороба, похорон близької лю­дини, відпустка…

– Як дбаєте про дисципліну в РЛ? Які стягнення вживаєте до лікарів, які вчасно не приходять на роботу?

– У Сокальській РЛ створена спеці­альна комісія, яка контролює роботу медичних працівників. Вона перевіряє як вони дотримуються графіку роботи. Якщо є якісь зауваження чи скарги від людей, ми їх розглядаємо. Поруш­ників трудової дисципліни караємо: спочатку дається попередження, а якщо порушення по­вторюються, то ро­бимо стягнення по заробітній платі.

– Чи є у медзак­ладі достатньо медичного облад­нання?

– За останні роки наша лікарня прид­бала сучасне облад­нання, яке необхідне для діагностики та якісного лікування пацієнтів. Зараз пра­цюємо над забезпе­ченням добрих фа­хівців. Ми максимально вмотиво­вані надавати якомога якісніші послу­ги, щоб залучити більшу кількість пацієн­тів. Від цього залежить, скільки отри­маємо коштів від Національної служби здоров’я України наступного року. Медицина теж зараз вийшла на рі­вень ринкових відносин. Тобто, якщо хочемо, аби заклад існував і фінансу­вався з бюджету, нам треба якомога більше людей заохотити їхати по до­помогу саме до нас. Хочемо відкрити ще один пакет по реабілітації пацієн­тів. Сьогодні це дуже актуально, бо ми – шахтарський регіон, тому є вели­ка кількість людей з різними хроніч­ними захворюваннями, які потребу­ють реабілітації. Багато людей повернуться з війни з інвалідністю та підір­ваним здоров’ям, тому нам потрібно зробити все, щоб в майбутньому бути корисними українським захисникам.

– Як сокальські медики підтри­мують своїх колег, які нині ряту­ють життя українських захис­ників на передовій?

– Стараємося допомогти чим мо­жемо: і медичними препаратами, і обладнанням. І не тільки нашим коле­гам, які працювали у Сокальській РЛ, а сьогодні там перебувають, але й усім військовим. Працівники лікарні передали ЗСУ два генератори, дві автомашини, ліки та перев’язочний матеріал.

– Які виклики постали перед Вами як перед керівником медич­ного закладом за останній рік і як на них реагуєте?

– Кожен день ставить свої вимоги. Попри те маємо думати про май­бутнє нашого медичного закладу, дбати про його імідж і розширення спектру ме­дичних послуг, покращення умов пе­ребування пацієнтів. Плану­ємо завершити ремонтні роботи, які розпочали ще до війни, в реанімаційному, трав­матологічному, неврологічному відді­леннях. Готуємо проєкт по реконструк­ції приймального відділення, яке має відповідати сучасним європей­ським стандартам. Адже з нього відві­дувачі розпочинають своє знайомство з лі­карнею. Це – наше обличчя.

Після війни будуватимемо в Україні європейську медичну систему, щоб забезпечити доступ до медпослуг для всіх за місцем їхнього проживання. На жаль, ми, українці, і в мирний час забуваємо турбуватися про своє здо­ров’я, а під час воєнного стану знаходимо ще більше клопотів, які заважають нам це робити. Але війна – не причина забути про своє здоров’я.

Розмову вела Любов ПУЗИЧ.