«КОЛИ Є СПІВПРАЦЯ, ТОДІ МАЄМО Й РЕЗУЛЬТАТ…»
Як живуть села Хоробрівського старостинського округу Сокальської міської ради? Які перспективи їх розвитку? На ці та інші питання відповідає староста Володимир САВА.
– Пане Володимире, розкажіть трішки про себе.
– Народився в Червонограді, виріс у селі Ниновичі. Працював у сільському господарстві, служив в армії. Виховав двоє дітей, маю четверо внуків, вдівець. З 2006 року і до сьогодні працюю в органах місцевого самоврядування.
– У Вас за плечима чималий досвід роботи сільським головою. Яка відмінність у роботі сільського голови і старости?
– Скажу відверто, працювати старостою легше, менше відповідальності, але водночас і менше можливостей щось зробити для громади. Нині староста не робить того, що робив сільський голова. Скажімо в 2015 році, щоби здійснити закупівлю через «Портал державних закупівель» і отримати реєстраційну карточку, ми змушені були їхати до Києва. Сільська рада організовувала та проводила тендерні процедури, земельні торги, брала участь у міжнародних проєктах. Робота над формуванням бюджету та постійний моніторинг його виконання, підготовка та проведення сесій, виконкомів, пошук інвесторів, вирішення земельних питань, займалися виготовленням генеральних планів сіл… Зараз це перейшло до повноважень територіальної громади.
У сільської ради повноваження були значно більші, маючи свій бюджет, вирішували всі господарські питання життєдіяльності сіл та їхніх мешканців, все що запланували вдавалось зробити, зрозуміло виходячи з своїх можливостей. Разом з депутатським корпусом, членами виконкому, громадою, як єдине ціле, без політики, просто робили роботу.
– А що в пріоритеті в роботі старости?
– Як не дивно, часи змінюються, а пріоритети залишаються. Адже перелік ключових людських потреб є сталим. Робота з людьми і для людей, вирішення щоденних малих і великих проблем, як на мене, це і є основний пріоритет.
Нині акцент на вирішення соціальних проблем мешканців, надання послуг та покращення благоустрою населених пунктів старостинського округу, до якого належать села Хоробрів, Угринів, Ниновичі, Нисмичі. Станом на 1 січня 2023 року у них проживає 1370 осіб. На жаль, зараз демографічна ситуація невтішна: смертність перевищує народжуваність.
– Повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило життя кожного з нас. Як воно відбилося на діяльності старостинського округу та житті селян?
– Початок війни став для нас серйозним викликом: десятки тисяч людей, а це, в основному, жінки з дітьми, літні люди цілодобово перетинали кордон через міжнародний автомобільний пункт пропуску Угринів – Долгобичів. Черги доходили до 11 км. Завдяки постійній комунікації з міським головою, волонтерами, місцевим населенням, вдалося забезпечити для біженців можливі на той час комфортні умови: зігрітися, перекусити та можливості задовільнити свої фізіологічні потреби… Цілодобово працювали чотири пункти обігріву. Ми дбали про їхнє належне функціонування. Забезпечували дровами, водою, продуктами, речами першої необхідності. Місцеве населення самоорганізувалося й створило 9 мобільних груп, що надавали допомогу людям в довжелезній черзі, які втікали з території, де тривали бойові дії. Вони їх годували, давали одяг, можливість змінити підгузники немовлятам, помитися чи переночувати. Всім за це велика подяка.
Треба віддати належне нашим людям, які постійно допомагають Збройним силам, а також людям на деокупованих територіях – коштами, продуктами харчування, давали м’ясо і все необхідне для виготовлення тушівок для військових. У місцевій школі вчителі та учні готували і готують домашні страви та випічку для захисників.
Під час різдвяних свят молодь Хороброва організувала вертеп, зібрала 25 тисяч гривень, за які купили Старлінк, а решта грошей передали на автомобіль для ЗСУ.
Нещодавно спільними зусиллями було придбано два тепловізори для наших хлопців.
– Скільки внутрішньо переміщених осіб проживали у населених пунктах Хоробрівського старостинського округу? Хтось із них залишився?
– Понад 139 внутрішньо переміщених осіб знайшли прихисток в наших селах. Багато з них були з Ірпеня і Бучі. На сьогодні залишилися і проживає тільки чотири сім’ї.
– Чи вдалося Вам завершити міжнародні проєкти та міні-проєкти, які розпочали за часів керівництва Хоробрівською сільською радою?
– Так, ми багато з них успішно реалізували. Завдяки чому закупили автомобіль-сміттєвоз, провели капітальний ремонт дороги по вул. Зелена в с. Угринів (620 м асфальтного покриття з тротуаром з бруківки), капітальний ремонт даху дитячого садочка в Хороброві, капітальний ремонт даху НД в с. Нісмичі та ін.
Зараз хоробрівська громада реалізовує новий цікавий мініпроєкт, ініціатором якого була релігійна громада села, про впровадження роздільного збору побутових відходів. У рамках його реалізації у Хороброві буде чотири мобільні майданчики, де розмістять окремі контейнери на пет-пляшки, скло та інші відходи (вже все закуплено). Якщо майданчик на цьому місці не є зручним для людей, його з легкістю перевозять на інше. В такий спосіб можемо підібрати місце, яке буде найбільш зручним для нього.
Зрозуміло, що до роздільного способу викидання сміття людей треба привчити. І передувати цьому має інформаційна кампанія, яка має залучити найбільші цільові групи населення – дошкілля, школа, парафіяни. Для цього залучили в робочу групу проєкту керівників цих закладів і священника.
– Чим наразі більш за все переймаєтесь? Які проблемні питання округу потребують негайного вирішення?
– Згідно з генеральним планом села Хоробрів передбачено нове кладовище, так як на старому залишилось дуже мало місця для поховань. На жаль, поки що нам не вдається зробити детальне планування території і відведення земельної ділянки під цвинтар, тому це питання потребує негайного вирішення.
В селах Угринів та Хоробрів закладено два парки, де висаджені різні дерева (ялина, сосна, дуб, береза, сoфора, ялівець та ін.). Зроблена топографічна зйомка, а також потрібно зробити детальне планування, де передбачити зони відпочинку, дитячі та ігрові майданчики. Це питання теж потребує вирішення.
– На кого опираєтесь у роботі?
– Перш за все – це діловод Надія Мельник, з якою ми вже працюємо разом сімнадцять років. Коли мене призначили старостою, перше, що зробив, у кожному селі зібрав схід і запропонував обрати ініціативні робочі групи. За пропозицією громади, в населених пунктах обрали по 8 активістів, з якими обговорюю наболілі питання і ми спільно приймаємо рішення.
У кожній громаді звернувся з питанням, щоб хотіли зробити у селі? Хотів почути їхні побажання. І як з’ясувалося, найбільш наболілим питанням залишаються дороги, як комунальні, так і загального користування місцевого значення, бо більшість важливих питань знято: всі народні доми, школи, садочок, ФАП, амбулаторія, адмінприміщення перекриті, вікна і двері замінені на енергозберігаючі, зроблені внутрішні ремонти, у всіх населених пунктах функціонує вуличне освітлення і т. д.
– Який синонім би підібрали до слова староста?
– На мою думку староста – це господар села, людина, якій громада довірила свою долю і надію на майбутнє. Він є містком між владою і місцевими жителями.
– Чи сприяють будь-яким чином благоустрою сіл підприємці, фермери, які зареєстровані на території населених пунктів старостинського округу?
– Місцеві фермери, ТзОВ «Угринів Еко Ферм», ПП «Західний Буг» попри те, що є основними бюджетоутворюючими підприємствами, є тим стержнем, який допомагає мені вирішувати соціальні питання. Практично кожен захід, кожне дійство, яке відбувається на території громади, не відбувається без їхньої участі або допомоги. Починаючи від «сюрпризів» зими, підтримки спорту, в питаннях благоустрою і багато іншого.
Дякуючи їм, щорічно дошкільнята та школярі у місцевих школах і садочках на День св. Миколая мають солодощі, а одинокі люди – продуктові набори на Паску. Дещо допомагає і ПП «Західний Буг». В Угринові здійснює свою господарську діяльність ТзОВ «Угринів Еко Ферм». Останній у 2018 році відремонтував міст через річку Варяжанка, який був в аварійному стані, підлогу в спортзалі школи, долучається до співфінансування проєктів.
Хоробрівські фермери долучалися і знову загарантували долучитися до співфінансування ремонту дороги Опільсько – Хоробрів, яка проходить через центр села і знаходиться в край жалюгідному стані.
– А яким чином співпрацюєте з міським головою?
– Ми працюємо на благо громади, рідного краю і України, тому в органах місцевого самоврядування мусить бути співпраця, розуміння й підтримка. Тоді є результат і ефективність роботи.
– За роки роботи у сільській раді, мабуть, уже звикли, що до Вас звертаються жителі зі своїми нагальними проблемами. А як жити?
– Як я вже говорив, часи змінюються, а перелік проблем залишається незмінним: у родині трапилась біда чи прийшло горе, посварилися подружжя чи сусіди, потрібна соціальна допомога чи документи в нотаріальну контору або ж на виготовлення документів тощо… Моє завдання і обов’язок, як старости, щоденно вирішувати їхні малі й великі проблеми. Це ж робота з людьми. Практично староста через себе «пропускає» усі життєві проблеми жителів сіл, які належать до старостинського округу.
– Які перспективи на найближче майбутнє бачите на території старостинського округу, і чи взагалі вони є?
– Наша територія є інвестиційно привабливою, поруч кордон з Республікою Польща, МААП «Угринів – Долгобичів». Маємо резервні земельні ділянки, на яких можуть бути розміщені об’єкти придорожнього сервісу, виробничі приміщення, і я вірю, що прийде час, і ці зе-мельні ділянки буде розбудовано, будуть створені нові робочі місця. Села наші розцвітуть і будуть такими ж сучасними та розвиненими як у Європі.
Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.