На запитання редакції газети відповідає суддя-спікер Сокальського районного народного суду ЛІДІЯ ФАРИНА.
– Лідіє Юрівно, на початку жовтня цього року Ви були серед суддів, які представляли Україну на міжнародному тренінгу по медіації в Польщі, розкажіть нам про нього, що важливого Ви дізнались?
– Це був чудовий, незабутній час, проведений разом з гарними, атмосферними людьми.
По перше, мені дуже пощастило познайомитись з суддями усіх юрисдикцій з різних куточків України. Я також знайшла нових друзів та однодумців серед польських колег, які, як і я, є прихильниками мирного вирішення судових спорів.
По друге, на тренінгу я зустріла кваліфікованих тренерів суддів-медіаторів, медіаторів з США, Бельгії, Хорватії, Болгарії, Польщі та України. Повчитись у цих професіоналів як правильно здійснювати примирення учасників процесу, здобула нові знання з питань розвитку медіації в різних країнах світу та нашої держави. З закордонними колегами ми обмінялись досвідом судової практики комунікативних та правових компетенцій у цій сфері.
Захід був організований польським фондом ProMediation/ProWellness Foundation та польською секцією GEMME.
Програму розроблено спільно фондом ProMediation/ProWellness Foundation, GEMME та Weinstein International Foundation.
– Що таке GEMME?
– GEMME – це найбільше у світі міжнародне об”єднання суддів, які працюють на підтримку медіації, зміцнення та вдосконалення її практики. Це Європейська суддівська група з медіації. Вона була створена в Парижі в 2003 р.
– Які переваги медіації?
– Інститут медіації не є новим, він існував ще у Древній Греції, Древньому Римі (Кодекс Юстиніана) та був і в Київській Русі (хресне цілування на закріплення угоди), проте називався посередництвом.
Медіація виступає як найпростіша, найпоширеніша у світі, найдоступніша для людей, найдешевша, зважаючи на обмежені ресурси сучасного українського суспільства, альтернатива судочинства. Вона розвантажує судову систему, економить час та фінансові ресурси сторін. Завдяки їй зникає сам конфлікт. А головне, саме сторони, а не медіатор приймають рішення за результатами конфлікту, вони ж це рішення і виконують. Ви ж знаєте, що Україна лідирує у Європі за кількістю скарг відносно нашої держави щодо невиконання судових рішень.
– У 2021 р. був ухвалений Закон України “Про медіацію” як його прийняття вплинуло на розвиток медіації в нашій державі?
– Хоч цей Закон і був ухвалений, медіація не стала такою ж популярною як в розвинутих закордонних країнах світу, де без неї вже не обходиться не лише юриспруденція, але політика, дипломатія та економіка. Як говорять американці: “Якби в Америці не було медіації, економіка б країни впала на 90%”. Але для того, щоб в Україні суспільство більше володіло інформацією про цей інститут – на те має бути воля та бажан
ня органів державної влади. Чи Ви часто чуєте про медіацію в новинах та передачах по телебаченню (соцмережах)? Звісно, що ні! От вам і відповідь на Ваше запитання.
Законом України “Про медіацію” установлено, що вона може бути як оплатною, так і безоплатною, як судовою, так і досудовою. Але вона може бути тільки добровільною та не може бути, на жаль, обов’язковою у певних категоріях справ. Для прикладу, в деяких штатах США, у Литві обов”язковою є досудова медіація у сімейних спорах. Тобто справи про поділ майна подружжя, стягнення аліментів, чи зміна їхнього розміру, визначення місця проживання дітей, якими переважно “завалені” суди першої інстанції в обов’язковому досудовому порядку вирішуються медіаторами. Лише коли медіатор не затвердив медіаційної угоди, справа подається до суду. До речі, наші румунські колеги зараз активно виступають з офіційними заявами про обов’язкову медіацію у певній категорії справ.
– Чи закріплені положення про медіацію в національних процесуальних кодексах?
– Так, в цивільному та адміністративному вже закріплені положення про вирішення спору шляхом медіації на будь-якій стадії процесу коли справа перебуває у суді. Якщо є таке клопотання учасника процесу, суд у такому випадку обов’язково зупиняє провадження та на
дає можливість провести примирення медіатором. Коли медіація вдало проведена, суд в силу ч.5 ст.-47 КАС України закриває провадження. Хоч в ч.-7 ст.-49 ЦПК України зазначено не про закриття провадження, а лише що в результаті такої домовленості може бути оформлено мирову угоду.
– Чи згадується про медіацію у КПК України?
– Хоч і дія національного Закону “Про медіацію” поширюється не тільки на конфлікти (спори) у цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, але й також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим), в КПК України не має положень про медіацію.
В Україні впроваджені міжнародні стандарти правосуддя відносно неповнолітніх, які є підозрюваними (ювенальна юстиція). Діє спеціальна Програма щодо неповнолітніх підозрюваних відповідно до якої на стадії досудового розслідування залучається медіатор.
Так, у серпні 2023 р. Сокальським районним судом під моїм головуванням розглянуто кримінальне провадження відносно неповнолітнього, де під час досудового розслідування затверджено медіаційну угоду. Хоча у кримінально-процесуальному законодавстві поки що не має положень про медіацію. Тому, звільняючи неповнолітнього обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд в ухвалі не покликався на медіаційну угоду.
В закордонних країнах світу таких як Норвегія, Швеція, Фінляндія в ювенальній юстиції досудова медіація є обов’язковою.
Ініціатором такої медіації є представники пробації, поліції, судді, а найбільше прокуратури.
У Фінляндії щороку 10 000 кримінальних справ (в т. ч. відносно повнолітніх) в досудовому порядку закінчується медіацією, в Норвегії таких справ 9000. Щороку в суді у фінів на 60 000 кримінальних справ, 12 000 з них закінчується медіаційною угодою. Не має жодних проблем з тим, що прокурор в суді може відмовитись від обвинувачення коли сторони дійшли примирення, а суд, навіть не припускаючи думки про апеляційну скаргу, може в такому випадку звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності, покарання чи його пом’якшити.
У Швейцарії є можливість провести медіацію і після винесення вироку, під час відбуття покарання. Медіація у таких випадках покликана зменшити напругу у відносинах між сторонами, «зняти» психологічну гостроту конфлікту між засудженим та потерпілим. Уявіть собі ситуацію, що засуджений відбув покарання у виді позбавлення волі та повертається додому. Багато є випадків, що він починає мстити потерпілим, і цей конфлікт, який ніде не подівся, продовжує існувати. А ще, є випадки помсти суддям, прокурорам за винесені рішення.
– В КАС та ЦПК України передбачена така процедура, як врегулювання спору за участю судді (далі ВСС), чим вона відрізняється від медіації?
– По перше, в медіації спір вирішує медіатор якого сторони самостійно обирають, що не скажеш про суддю, якому справу розподіляє автоматизована система документообігу. Медіатор може самостійно відмовитись від процедури, суддя – ні. В медіації рішення приймають самі сторони, а у ВСС – суддя. В медіації є чітка структура проведення цієї процедури, яка складається з 5 етапів, у ВВС цього немає.
Разом з тим, в таких країнах як Німеччина, Хорватія, Фінляндія є судді-медіатори. Коли справа розподіляється тому чи іншому судді в загальному порядку та цей суддя бачить, що учасників процесу можна помирити, він передає справу судді-медіатору. Коли цей суддя не зумів примирити, він повертає справу назад первинному судді. На відміну від цієї моделі медіації, ВВС передбачає лише можливість судді за згодою сторін до початку розгляду справи по суті зупинити провадження та спробувати їх примирити. Коли це примирення не вдалось, суддя передає цю справу іншому судді через автоматизований розподіл справ. Таким чином, ця процедура може викликати непорозуміння в колективі серед суддів.
Як відомо, в судовій системі України й так “кадровий голод”, суди надмірно завантажені справами. Для прикладу, в Сокальському районному суді в цьому році їх побільшало майже вдвічі. Якби у нас хоча б у сімейних справах була обов”язковою досудова медіація це б розвантажило суди та більша користь була б і для людей – економія часу, фінансових ресурсів та відсутність національної проблеми – невиконання судового рішення.
– Чому у нашому районі не має медіаторів? Куди громадянам звертатись для здійснення медіації?
– Медіаторів не так багато, бо, як я раніше зазначала, державні структури не запровадили на них “моду”. Знаю, що наш Червоноградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної допомоги (далі – БВПД) може залучати медіатора онлайн або запрошувати його офлайн. У Львівському обласному центрі БВПД працюють медіатори. Також є Львівський центр медіації, представники якого приїжджають в наш район з тренінгами. Думаю є можливість налагодити більш тісну співпрацю міс
цевого центру БВПД, представників місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування із львівськими медіаторами. Або ж заохочувати до створення нової генерації наших регіональних медіаторів.
– Ваш власний рецепт, як примирити учасників цивільного процесу?
– Вміти їх слухати та розуміти. Вміти їм поспівчувати та порадити! А ще… Важливо зустріти їх з посмішкою! Як у мультику “Крихітка Єнот”, посміхнись і тобі обов”язково усміхнуться у відповідь.
– Які побажання хотіли б Ви висловити на закінчення нашої зустрічі?
– На моє глибоке переконання, якщо в судовій системі не популяризувати інститут примирення та медіації, володарів мантії незабаром замінить штучний інтелект!
Бажаю усім нам завершення війни та перемоги для України.
Розмову записав Василь СОРОЧУК.