Робота в органах місцевого самоврядування ніколи не була спокійною, розміреною чи передбачуваною. Тут кожен день приносить нові проблеми та турботи, які торкаються життя громади та населеного пункту. В цій круговерті буднів Сокальському міському голові Вадимові Кондратюку, ніколи глянути вгору, але він не звик пасувати перед труднощами, бо за його плечима чимало випробувань долі: це участь в Помаранчевій Революції й Революції Гідності та в антитерористичній операції на сході України. Він вважає, що робота в органах місцевого самоврядування – це постійна щоденна рутинна робота, яка дає позитивні результати. Чим сьогодні живе місто над Бугом, що зроблено у ньому, як вирішуються його насущні проблеми, де проживає двадцяти дві тисячі жителів? Про це наша розмова з Сокальським міським головою Вадимом КОНДРАТЮКОМ.
– Ви – один з небагатьох голів місцевого самоврядування в Україні, які були учасниками двох революцій та воювали в зоні АТО. Можливо, ці події вплинули на рішення стати міським головою і щось змінити у Сокалі…
– Їхав на Майдан за покликом душі, бо не міг зробити інакше. В ті дні там вирішувалася доля України. Разом з друзями підтримали акцію протесту студентів, пізніше був мобілізований в зону АТО. Після демобілізації повернувся додому, тоді мені запропонували балотуватися на посаду міського голови. Довго роздумував і вагався чи погоджуватися на пропозицію. Добре все зважив і прийняв позитивне рішення. Бо розумів, що від кожного з нас залежить доля міста і громади. Моя попередня робота, а працював заступником міського голови, та участь у Майдані, служба в АТО, дали певний досвід і загартували так, що швидко адаптувався на цій посаді. Робота міського голови надзвичайно важка, але потрібна людям та громаді. Як і у кожного, у мене є свої успіхи та помилки. Адже не помиляється той, хто нічого не робить.
– Знаю, що нещодавно повернулися з навчання на Яворівському полігоні… Хіба, як міський голова, не можна було відмовитися?
– Після демобілізації був зарахований до оперативного резерву першої черги. Згідно з діючим законодавством, після повідомлення з військової частини або військкомату зобов’язаний протягом 24 годин прибути у взвод снайперів 24 бригади на польові навчання. Відтак раз у рік мушу їхати на навчання, оскільки ситуація з мобілізацією військовослужбовців досить складна. Багато хто не хоче їхати і відмовляється. Я ж не можу, бо який покажу приклад іншим.
– Нещодавно відзначили четверту річницю Революції Гідності. Чи виконані ідеї Майдану, за які віддали своє життя Герої Небесної Сотні?
– Не можу казати, що стало гірше жити, оскільки тим самим зраджу ці ідеї Майдану. Якщо абстрагувати і відійти далі й подивитися на це все, що було зроблено за кілька років, то картина не виглядає такою сумною, якою її змальовують певні політичні діячі, які не отримали посад, в ЗМІ та соціальних мережах. Лише згадайте, що мала Україна на початок 2012 року: порожній бюджет, весь золотовалютний запас був вивезений, майже недієздатна армія, в якій лише кілька підрозділів, можливо батальйонів, 23 бригади, які були спроможними вести бої. Держава втратила Крим, не було діючого Президента, а був тимчасово виконуючий обов’язки. Жодні реформи в країні не проводились, бо Янукович працю
вав на те, щоб зруйнувати державу.
А тепер глянемо, що зроблено за чотири роки. Маємо одну з найсильніших армій у Європі. Якщо не брати до уваги російської, яка переважає нас кількісно, то жодна з європейських країн не може сказати, що в неї є така велика потужна армія. Ми воюємо старою зброєю і воюємо непогано, а коли б у нас ще були її новітні зразки, це було б набагато ефективніше. Якщо Росія не ввела б свої війська, коли був оточений Луганськ у серпні 2014 року, то антитерористична операція завершилася б ще у вересні 2014го. Подивіться, які зараз проводяться реформи у державі: адміністративна, пенсійна, судова, освітня, медична. Вводяться незалежні антикорупційні агентства – НАБУ. Поки що вони ще неефективно працюють, але мине час і жорсткуватості згладяться і знатимуть, де є чий напрямок діяльності. Зараз чомусь іде не сприйняття цих реформ. Але багато вчених світового рівня говорить, що ми робимо правильні кроки. Не завжди вони нам вдаються, бо маємо внутрішній супротив змінам, але йдемо у правильному напрямку.
– Які, на Ваш погляд, є проблеми в місті?
– Щодня і щогодини міська влада намагається вирішувати низку проблем, пов’язаних з життєзабезпеченням міста. Це ремонт покрівель багатоповерхових будинків та старих внутрішніх комунікацій, благоустрій територій, вивезення сміття… Ще на всіх вулицях, зокрема, віддалених та маленьких, нема освітлення, тротуарів… Низка цих питань вирішені повністю, над деякими міська рада повсякчас працює.
Однак головним болем є дороги, які щороку ремонтуємо, латаємо, однак навесні потребують ремонту нові і нові відтинки. Була обрана наступна стратегія – з початку провести поточні ремонти по найкатастрофічніших ділянках доріг, найважливіших, якими користується найбільша кількість мешканців, а потім провести якісний капітальний ремонт наших центральних. Так от зараз зробили тільки перше. Далі будемо переходити до етапу капітального ремонту центральних доріг, паралельно силами своєї дорожньоремонтної бригади проводитимемо поточний ремонт між
будинкових проїздів.
– Що вдалося важливого зробити для громади?
– Про зроблене – нехай люди кажуть. Їм оцінювати роботу міської ради та депутатів. Однак приємно, коли приходять сокальці, дякують за те, що зробили. Мені приємно, коли йду з сином із тренування, a вулиці Сокаля освітлені економними ЛЕДлампочками. Нині проводимо освітлення вулиць, встановлюємо нові світлодіодні ЛЕДлампи, які у сім разів економніші, ніж звичайні. До весни діяв нічний тариф, тому мали змогу довше освітлювати місто. Тепер його скасували і платимо по денному тарифу. Усі центральні вулиці, крім Шептицького, освітлені електролампочками Ледо, що значно економніше.
Нарешті вдалося вирішити проблему об’їзної Сокаля. Минулого року «АвтомагістральПівдень» не змогла її доробити, оскільки перемогла у багатьох тендерах, та невдовзі зупинила асфальтний завод. Проте цього року, завдяки втручанню голови ОДА Олега Синютки, «АвтомагістральПівдень» дорогу нашої об’їзної доробила.
– Чи є співпраця з депутатами міської ради, виконкомом. Можете сказати, що ви одна команда?
– У мене дуже специфічна ситуація. 26 депутатів міської ради теперішнього скликання – це представники десяти різних політичних сил і партій. Тому їм важко знайти порозуміння між собою, хоча всі бачать, яка непроста ситуація в державі й у світі. Здавалось, що коли мова заходить про економічні питання та розвиток Сокаля, депутати мали б приймати спільні виважені та економічно обгрунтовані рішення. Та не завжди це виходить. Часто розгляд одного банального питання забирає ціле пленарне засідання. Доводиться йти на поступки, шукати компромісне рішення. Я за нормальну співпрацю, взаєморозуміння між мною і депутатами. Маємо спільно працювати для громади, для того, щоб покращити добробут мешканців, забезпечити нормальну життєдіяльність міста. Проте дуже важко співпрацювати з людьми, які не хочуть нічого робити, а знають тільки говорити і обговорювати що не так і чому.
– У Сокальської міської ради є дружні зв’язки з органами місцевого самоврядування Республіки Польща. Розкажіть, будь ласка, про цю співпрацю.
– У нас є ряд партнерів у Республіці Польща. У першу чергу, це Грубешів, підписані також договори про співпрацю з Томашевом, Долгобичовом, але з ними немає такої активної співпраці, як з Грубешовом. З ними співпрацюємо щодо реконструкції нашого парку. Закінчився конкурс мікропроектів, який відбувався у рамках міжнародного проекту «ПольщаУкраїнаБілорусь». На жаль, у число переможців ми не потрапили, хоча на першому етапі набрали значно більше балів ніж ті, які перемогли. Це несправедливо, але таким було рішення організаторів конкурсу. На мій погляд, це пов’язано з політичною ситуацією, яка є нині в Польщі. Також наладили контакти і маємо підписати договори про співпрацю з двома містами Словаччини – Нові Замки i Габчиково. Сподіваюся, що з ними налагодимо співпрацю і зможемо залучити нові інвестиції для розвитку нашого міста.
– А сьогодні є інвестори, які зацікавлені вкладати інвестиції в Сокаль?
– Так. Насамперед, нам потрібно орієнтуватись на місцевого інвестора. Як показує досвід центральної Європи, досить часто інвестори закривають свої виробництва на заході та відкривають там, де дешевша робоча сила, а місцеві – ні. Ми вели перемовини з корпораціями «Леоні» та «Фуджікура» щодо відкриття їхніх виробництв у місті. Але, на жаль, ні звернення на ОДА, на раду директорів, ні звернення від групи народних депутатів України результату не дали. Першим інвестором було прийняте рішення відкрити завод у Коломиї, а другим – біля Львова, мовляв у нас вони не зможуть набрати достатньої кількості працівників, плюс поблизу є кордон і багато мешканців виїжджають на заробітки.
Найближчим часом місцевий інвестор хоче відкрити нове підприємство і створити понад 150 робочих місць. Однак місцеві посадовці пробували «вставляти палки в колеса». Та, на щастя, все владналось і в наступному році стартуватиме цей інвестиційний проект.
Також мені не зрозуміла позиція кількох депутатів щодо залучення інвестицій у місто. Зокрема, вони перешкоджають діяльності інвестора – ДП «Датський текстиль», де мають роботу кількасот жителів Сокаля та навколишніх сіл. Народні обранці весь час провокують різні перевірки, які відбувалися вже неодноразово і порушень не виявлено. ДП «Датський текстиль» співпрацює з корпораціями США та Європи, які, перш ніж укласти угоду на постачання продукції, роблять перевірку підприємства, яка значно строгіша, ніж українська. До того ж, якщо такі підприємства можуть функціонувати у центрі таких міст, при надзвичайно строгому екологічному законодавстві Європейського Союзу, то вони можуть працювати і тут. ДП «Датський текстиль» пішло назустріч мешканцям Сокаля і додатково встановило сучасні фільтри, які стоять на аналогічних підприємствах в Цюріху, Мілані та Відні, підвищили труби, з яких виходить пара, якою обробляють тканину. Такий у них технологічний процес… Нещодавно підприємство вийшло на ринок США. Тож зацікавлене у нарощувані виробництва, хоче придбати землю, щоб збудувати складські приміщення. На сесії було включено земельну ділянку у перелік ділянок для продажу на аукціоні.
– Головний показник роботи органу місцевого самоврядування – це бюджет. Як його виконує Сокальська міська рада?
– У нас стабільне перевиконання бюджету. Станом на 1 грудня 2017 року виконання бюджету міста Сокаль складає 146,54 %. Левову частку надходжень становить податок з фізичних осіб. Найбільше сплачує відрахувань до міського бюджету ДП «Датський текстиль». Ми розуміємо, що наше життя залежить від того, як ми будемо наповнювати місцевий бюджет. З цим потрібно працювати, пояснювати людям, підприємцям, що вони в такий спосіб, допомагають розвиватися місту.
– Сьогодні багато розмов навколо створення об’єднаних територіальних громад у районі. Якою є Ваша позиція щодо об’єднання навколишніх сільських громад зі Сокалем?
– Нам варто усвідомити, що адміністративнотериторіальна реформа невідворотна. На мою думку, об’єднання територіальних громад є позитивним і потрібним, бо дає громадам на місцях більші можливості та важелі впливу. Тепер податки залишатимуться на місці, а не йтимуть до Києва. Однак в Україні децентралізацію розпочали невірно. Спочатку вивчили досвід Республіки Польща, і стали приміряти до України. Потім вирішили подивитися, як відбувалася реформа в інших країнах Європи, наприклад, Німеччині, де громади значно більші.
Проте чомусь ніхто не взяв до уваги досвід країн Прибалтики, де була така ж система управління – ради. На мою думку, це було б найпростіше. Адже там зробили адміністративну реформу й успішно нині розвиваються. А у нас досі ніхто не знає, що краще: велика чи маленька об’єднана територіальна громада. Ведуться гострі дебати між сільськими і міськими головами щодо кількості громад на території району. Зрозуміло, що значно легше перемогти на виборах у невеличкій громаді. Але якщо дивитися на перспективу років десь на 1020 і більше, то набагато сильнішою і життєздатнішою є велика громада. Так як намальовано на карті Перспективного плану створення об’єднаних територіальних громад – північна частина району – це велика Сокальська ОТГ. З цим не погоджуються сільські голови, бо мають свої амбіції, своє бачення. Вони вважають, що кілька сільських рад можуть об’єднатися і будуть самодостатні. Можливо, вони бояться втратити посаду, але, як показує досвід в інших округах і по інших територіальних громадах, діючі сільські голови залишаються старостами на наступну каденцію. І жодних питань з цього немає. Переконаний, що якщо буде створена велика Сокальська ОТГ, то будемо мати великі надходження від земельного податку, і вони у нас залишатимуться. Крім цього, легше буде залучити інвестора, який зацікавлений у великій кількості працівників.
– Пане Вадиме, яка причина, що села не хочуть об’єднуватися у велику Сокальську об’єднану територіальну громаду?
– В умовній великій Сокальській міській об’єднаній територіальній громаді, яка налічуватиме 55 тисяч населення, більшу половину становитиме сільське населення. Адже у місті Сокаль проживає лише 22 тисячі жителів. Відтак більшість представників депутатського корпусу будуть представниками сіл, а не Сокаля. Тож вже матимуть кількісну перевагу, плюс старости. А це – діючі сільські голови, які будуть членами виконавчого комітету. У сукупності вони будуть мати більшу кількість голосів у виконавчому комітеті і самі прийматимуть рішення, куди скеровувати кошти і на що. Вкінцікінців, коли бідні громади об’єднуються, вони ніколи багатшими не стануть, хіба ще біднішими, бо будуть змушені віддавати останнє, щоб оплатити рахунки в Сокальську ОТГ, щоб діти мали змогу навчатися у школах, школі мистецтв чи лікуватись у лікарні. Крім цього, їм доведеться ще платити за вивезення сміття, водопостачання та за користування нашою інфраструктурою. На жаль, багато людей цього не розуміє.
– Сокальську міську раду ставлять у приклад іншим радам, і не тільки в районі, але й області щодо виділення учасникам АТО земельних ділянок. Розкажіть, будь ласка, про це.
– Так, справді, ситуація з виділення земельних ділянок для учасників АТО у нас найкраща в області. Найближчим часом виділимо земельні ділянки усім учасникам. Їх уже отримали 198 учасників АТО, з них 106 мешканців Сокаля, 81 – Сокальського району, 7 – Червонограда, по 1 ділянці – мешканці Соснівки, Радехівського району, Львова і Миколаївської області. Сподіваюся, що найближчим часом усі учасники АТО вже матимуть на руках акти на право власності на земельні ділянки. Я також домовився, що документи для учасників АТО виготовлятимуть безкоштовно, хоча вони коштують 2,53 тисячі гривень.
– Які проблеми хвилюють найбільше?
– Найболючішою проблемою для міста залишаються дороги, які, на жаль, ще не скрізь мають належний стан. Щоб якось зарадити справі, цього року при КП «Сокальжитлокомунсервіс» створили бригаду, яка робитиме ямковий ремонт доріг, які належать місту. У цьому році ситуація з дорогами стала кращою у порівнянні до 2015 р. Найбільш проблемною на той час була дорога СокальСтоянів, яка йде у межах м. Сокаль. Це об’їздна, починається від моста зі смт. Жвирка йде до Поториці і повертає на Сокаль біля Центральної районної лікарні аж до старої автостанції, де повертає на Тартаків. До 2015 р. вкладати кошти в ремонт цієї дороги ми не мали можливості. Не виділяла їх й область. Зараз вже проведений ремонт, про що казав вище.
Впродовж двох років проводили поточний ямковий ремонт доріг по вулицях Шептицького, Шашкевича, Українська, Яворницького, Підкови. Дуже гострою була проблема під’їзду до ЦРЛ, на що скаржилися мешканці і працівники лікарні, бо дорога була в численних ямах, через які важко довезти важкохворих до медичного закладу. Зараз намагаємось відремонтувати усі під’їзди до ЦРЛ, і думаю наступного року це завершимо. Відремонтували також центральні вулиці Шептицького і Шашкевича, де був проведений ямковий ремонт. Однак підрядник зробив його неякісно і міська рада не заплатила йому за роботу по вул. Шептицького. Також значною була проблема – це перехрестя вулиць Шашкевича і Тартаківська, де планувалося провести капітальний ремонт. Підрядник затягував час, проводилась експертиза проекту, перерахування кошторису тощо.
Сокальська міська рада розірвала договір з несовісним підрядником і знайшла іншого, який єдиний погодився взятись за цей ремонт. На жаль, і ця фірма не відремонтувала якісно дорогу. Сокальська міська рада підписала акт непогодження. На весні цей підрядник має переробити перехрестя. В майбутньому будемо завершувати ремонт тих доріг, які планували, і по максимуму провести капремонт із суцільним покриттям центральних вулиць: Шептицького, Шашкевича, Тартаківська, дороблятимемо ще Українську – від прокуратури до об’їзної, та вул. Яворницького. Поточні ремонти доріг буде робити дорожньоремонтна бригада комунального господарства. Сподіваюся, що усі важливі дороги у місті будуть зроблені. Після цього братимемося за міжбудинкові проїзні. Коли дійде до них черга, тоді можна говорити, що з дорогами більшменш справилися. Також хочемо зробити наше місто доступним для усіх мешканців. Зробили тротуар від колишньої крамниці «КиївЗахід» по вулиці Шептицького в напрямку Жвирки. Понижуємо й інші бордюри, щоб люди з особливими потребами та мами з колясками могли ними користуватися. Хочемо, щоб наше місто було доступним для всіх людей.
– Минуло два роки, як очолили Сокальську міську раду. Що далося найважче?
– Робота з депутатським корпусом. Це специфіка того, що наше виборче законодавство не є досконалим. Вважаю, що до рівня району вибори депутатів мають відбуватися лише по мажоритарних округах. Ніякої політики. А то куди не глянь: чи то Верховна Рада, обласна, районна, депутати сваряться між собою… Чому на початку каденції не сказати депутатам, що ви є представники різних політичних партій, але вас обрали мешканці для того, щоб ви захищали інтереси своїх виборців, працювали для міста, громади, країни, а не задля політичних інтересів політичних сил, від яких прийшли. Тож, будь ласка, залиште політику перед сесійною залою. Тоді значно більше корисних справ можна було б зробити для громад і людей.
– Кожна робота – це, перш за все, можливість самореалізуватися, а в органах місцевого самоврядування – це й сміливість взяти на себе відповідальність за долю міста та його мешканців. Що для Вас значить робота в органах місцевого самоврядування?
– Це мої будні й мої свята. Це моє життя. Робота в органах місцевого самоврядування не є легкою як здається людям, які не мали жодної справи з місцевим самоврядуванням. Це важка щоденна праця, це одиндва вихідних у місяць. Це мало часу, який ти проводиш з сім’єю, тому щасливі ті, хто має розуміння і підтримку в родинах. Це телефонні дзвінки десь серед ночі, бо десь в когось нема води чи пропало світло. Не можна порівняти роботу в органах місцевого самоврядування з державною службою в органах виконавчої ради, де колись працював у підрозділах держадміністрації. Ця робота набагато складніша і відповідальніша. Щодня зустрічаєшся з мешканцями, намагаєшся вирішити їхні наболілі питання. Переважно – це побутові, бо в нас багато людей живе ще пост радянськими стереотипами: держава, комунальні підприємства мають все зробити за них. Комунальні підприємства надають послуги, за які жителі міста мають платити. Ніхто ж нас безкоштовно не підстриже у перукарні чи не повезе в маршрутці. Інша справа, ці послуги мають бути якісними і задовільняти потреби та вимоги мешканців.
– З якими проблемами мешканці Сокаля найчастіше звертаються?
– Жителі міста до мене приходять кожного дня, хоча прийомний день у Сокальського міського голови – середа. Приходять навіть в обід і після закінчення робочого дня. Я відкритий до спілкування і завжди готовий вислухати їх. Люди приходять з різними проблемами, які не можна згортати в одну когорту. У певних людей є проблеми з житлом, з перекриттям даху, з освітленням на вулиці чи водопостачанням. Ми стараємось їх вирішувати.
Але є наболілі проблеми, які накопичувалися роками, які не так легко вирішити одразу. Наприклад, в будинках по вулиці Героїв УПА 20, 20А є проблема з водопостачанням. Ці будинки – найвища точка міста. І якщо піднімемо тиск води до максимальної позначки, щоб доходила вода до п’ятого поверха, то в мікрорайоні колишнього військового містечка та в смт. Жвирка одразу будуть прориви, бо такого тиску не витримає стара мережа. Все це сталось через те, що колись будинок 20А був гуртожитками і водопостачання тут було лише у місцях загального користування. Приватизувавши помешкання, усі підключились до мережі, де стоїть тонка труба 20 мм в діаметрі, і поробили собі водопостачання. Через що й немає тиску. Тепер потрібно переробляти всю мережу, ставити насоси для підкачування, щоб збільшити тиск у мережі будинків, щоб ті, хто живе на п’ятому поверсі мали воду. Інша проблема – це покрівлі старих будинків. У мене є таблиця, в якій вписано який будинок і за які послуги платить КП «Житлокомунсервіс». Тож коли до мене приходять, нерідко агресивно налаштовані, мешканці з вимогою відремонтувати їхню покрівлю, дивлюся чи платять вони ЖЕКу за поточне обслуговування даху. Часто трапляється таке, що вони навіть не знають за які послуги платять, а коли стається біда, біжать чимдуж у ЖЕК чи міську раду з вимогою ремонтуйте. Мовляв, ми платимо, а насправді оплачують лише за вивезення побутового сміття, а за дах не платили, тож їм не надавали цю послугу…
Проблема в тому, що тарифи на послуги ЖЕКу не змінювалися з 2010 р. В той час вартість пального, мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум зросли у кілька разів, а тарифів не підвищували. Міська рада була змушена з бюджету міста дотувати ЖЕК і поповнювати статутний капітал підприємства, щоб воно могло щось робити. Зараз є затверджені нові тарифи, у нас проходить процедура укладання договорів з споживачами послуг. Кожен будинок має голову будинкового комітету. Якщо його мешканці не бажають отримувати цю послугу, можуть від неї відмовитись. Проте в майбутньому можуть не звертатись у ЖЕК чи до міського голови з вимогою відремонтувати дах їхнього будинку. Тому варто добре все зважити, перш ніж відмовлятися від неї.
– Чи задоволені роботою комунальних підприємств?
– Є багато мови, що їх потрібно об’єднати. Це також було одним з пунктів моєї передвиборної програми. Проте об’єднати три комунальних підприємства не так просто. У кожного з них, крім «Водоканалу», є заборгованість перед бюджетом. Зокрема, у «Житлокомунсервісу» вона складає 3,2 млн. грн. «Теплокомунсервіс» має заборгованість перед «Нафтогазом», оскільки раніше тарифи на послуги встановлювалися в Києві, які були економічно необґрунтованими та заниженими. Це привело до боргу підприємства. Тож нині «злити» два підприємства в одне, рівно сильно тому, що вживити ракову пухлину в здорове тіло. Ми плануємо в наступному році провести оптимізацію комунальних підприємств, створити нове КП і почати процедуру банкрутства постарому. Так нове комунальне підприємство отримає можливість працювати та розвиватися. Цього року ми придбали сміттєзбиральну машину, оголошено тендер на придбання екскаватора.
– Не можу не запитати про плани Сокальської міської ради на найближчу перспективу.
– Знаєте, планів і перспектив насправді дуже багато, і чи не щодня з’являються нові. Розповідати про всі задуми, напевно зараз не дуже доречно, бо попереду процес об’єднання територіальних громад. Скажу лише про деякі і по місту, зокрема, – завершимо будівництво колектора на очисних, зараз розробляється проект будівництва нових очисних споруд, завершим будівництво стадіону в міському парку.
Плануємо реконструкцію міського парку, зробити капітальний ремонт центральних доріг та по можливості зробити тротуари, забезпечити по максимуму встановлення ЛЕДосвітлення у місті, зробити паркувальні місця в центрі міста, розпочати ремонти фасадів та дахів в центральній частині Сокаля. Хочу, щоб наше старовинне містечко на березі річки Західний Буг стало сучасним та красивим європейським містом, щоб у ньому проживали щасливі люди.
– Щоб б побажали своїм колегам, депутатам, які працюють в органах місцевого самоврядування?
– Зичу всім представникам місцевого самоврядування та їхнім громадам миру, добра, злагоди і достатку. Бажаю знайти своє покликання, знайти себе, відчути свою необхідність іншим. У цьому сенс життя. Бажаю мати свою справу, виплекати сад, бачити здоровими рідних, дітей, читати щастя в очах коханих, відчувати їхню підтримку та розуміння. Нехай ця радість – тільки примножується. Головне для нас – плекати в собі трепетне бажання до життя, любові до місця, де працюєш, до людей, які поряд. Нехай ваші громади будуть успішними, а депутати – активними, які б допомагали у вирішенні назрілих проблем.
– Дякую за розмову!
Взяла інтерв’ю Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
