Уже сьомий десяток «топчу» цю землю і думав, що ми живемо у демократичному суспільстві, де кожен громадянин може вільно звернутися в органи місцевого самоврядування і отримати чітку відповідь на питання, що його цікавить. Хіба не це засвідчують статті 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Але мене чекало велике розчарування, бо вже три роки не можу вивести ладу із Савчинською сільською радою та отримати земельний пай своєї мами – Анастасії Стахівни Піхоцької, яка з 1952 року і до кінця свого життя працювала спочатку в колгоспі «Нове життя», а потім після відокремлення с. Савчин – у СП «Відродження». Під час розпаювання землі селянської спілки «Відродження», вона, як й інші селяни, отримала право на земельну часткупай. На загальних зборах пайовиків СП «Відродження», які відбулися 6 березня 1997 року, вирішили внести у список на проведення паювання землі СП «Відродження» усіх працюючих та пенсіoнерів. Його затвердили, що засвідчує протокол №1 від 6 березня 1997 року, а вже 25 травня того року Савчинська сільська рада на ХІХ сесії ХХІІ скликання затвердила списки громадян на середньоземельну частку (пай) в кількості 528 осіб. Їх також затвердив голова Сокальської РДА М. Пшевлоцький і начальник відділу приватизації АПК І. Гайовий. Через рік – 2 березня 1998ого, Савчинська сільрада затвердила вже новий список в кількості 573 осіб. Моя мама померла 14 листопада 1997 р. і її виключили зі списку, про що мене, єдиного спадкоємця, ніхто не повідомив. Новий список ще раз затвердили в Сокальській РДА та у відділі приватизації АПК. Згодом вносили ще зміни і доповнення до проекту роздержавлення та приватизації земель селянської спілки «Відродження».
Станом на 8 грудня 1999 року було затверджено середньоземельну частку (пай) у розмірі 2,24 га, а кількість 589 пайовиків. Згідно з технікоекономічними показниками, площа землі запасу на час складання проекту становила 169,5 га (по проекту 130,2) землі, селянських (фермерських) господарств – 10 га (по проекту 40,4).
Однак і в цьому списку мене не було, хоч отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат – серія ЛВ ХVI №239332, виданий Савчинською сільською радою 3 грудня 2007 року). Тож маю право на пайовий фонд майна ПАФ «Відродження», хоча й не отримав земельного паю.
Це спонукало мене відновити справедливість й отримати мамин земельний пай. Я звернувся в Савчинську сільську раду з письмовим проханням, щоб виділили мені земельний пай, який мав би належати моїй матері. Звідти надійшла відповідь, щоб я надав документи, які б засвідчили моє право на отримання середньоземельної часткипаю. І я надав ці підтверджуючі документи. Невдовзі надійшов лист від Савчинської сільської ради від 1 серпня 2016 року, в якому повідомили, що мені відмовлено у зверненні, тому що не маю законних підстав на отримання земельного паю.
У відповідь знову написав листа до Савчинської сільської ради з проханням надати перелік документів, які необхідні для його отримання. Відповіді не отримав. Але такий стан речей мене не задовільняв і втретє звернувся в Савчинську сільраду з проханням надати копію протоколу засідання виконкому. Мені її надали, однак наче хотіли насміятися, бо не можна нічого прочитати. До того ж вона не завірена печаткою Савчинської сільської ради. Крім того, дізнався, що у списки вносили зміни і до нього додали ще декілька чоловік. Запитав, скільки ще залишилося гектарів резервного фонду по Савчинській сільській раді, й хто нею користується? У відповіді від 7 вересня 2016 р. прочитав, що «право на отримання земельної часткипаю, передбачені Указом Президента України «Про податок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарськими підприємствами та організаціями» від 8.08.1995 р. та рішеннями сесій Львівської та ІваноФранківської облрад. І вище згадані громадяни отримали земельні паї згідно з п. 1 цього Указу.
Станом на 7 вересня 2016 року резервний фонд по Савчинській сільській раді становив орієнтовано площу 20 га – це землі, якими користуються громадяни села та орендарі. Решта земель, які були в резервному фонді у 1998 р., розпайовані та надані у приватну власність громадянам.
Але це мене не зупинило, бо не міг змиритися з цією несправедливістю. Невже мої батьки, весь вік відпрацювавши на цій землі, не отримають обіцяної земельної ділянки, про яку так мріяли. І заради їхньої світлої пам’яті 20 вересня вкотре звернувся в сільську раду зі заявою з проханням виділити мені земельну частку (пай). А потім ще раз – 28 листопада 2016ого… І вкотре отримував відповідь, що подані мною документи не дають законних підстав на отримання середньоземельної частки (паю). Побачивши мою напористість, Савчинський сільський голова Василь Калька сказав у вічі, що можу звертатися куди захочу, однак нічого не вийде, бо не маю на те законних підстав.
У розпачі звернувся до голови Сокальської районної ради Миколи Паська зі скаргою на бездіяльність осіб органів місцевого самоврядування, які навмисне приховують документи і не хочуть надати мені земельного паю. Заяву скерували в Савчинську сільську раду і розглянули 17 січня 2018 року на засіданні депутатської комісії сільської ради, на яке запросили й мене. Однак і тут вкотре отримав відповідь, що прохання моє відхилене через відсутність законних підстав. А чому ніхто не хоче пояснити, лише прикриваються законом. Я його також прочитав і не раз. І, на мою думку, він дозволяє отримати земельний пай.
Мені прикро, що третій рік мною крутять, як циган сонцем. Чому одним дають земельний пай, а іншим – ні? Які ще маю надати документи, щоб підтвердити, що я законний і єдиний спадкоємець своєї мами. Виходить, що в нас закон, як те дишло, куди хоче чиновник, туди й поверне. Яке ж тоді суспільство будуємо? На жаль, на демократичне й європейське воно не схоже. Бо там чиновники дотримуються єдиного закону для всіх, а не зводять порахунки з померлими та їхніми нащадками. Ми забуваємо, що крім суду, як верховенства права, є ще й суд Божий. А там усім присудять по справедливості за нашими діяннями.
Ярослав ПІХОЦЬКИЙ, житель м. Сокаль.
