Перспектива провести життя в гуртожитку мене завжди лякала. Хай навіть за помірну плату – не прожити, а проіснувати. Певно, дались взнаки студентські роки: спільна кухня в жахливому стані, забита каналізація в туалеті, брудна сходова клітка і антисанітарія така, що той специфічний запах на все життя залишає відбиток у свідомості. Проте гуртожитки бувають різні. Можливо, мені не пощастило зі своїм студентським житлом, коли навчалась в Дублянах. Але… Видається мені, хороші гуртожитки – це радше виключення, аніж правило. І не тільки студентські. Мова далі піде про один з таких гуртожитків в Сокалі, про який вже багато разів писали, але сьогодні інша тема для роздумів.
Чутки Сокалем розповсюджуються зі швидкістю світла. Про те, що в підвальному приміщенні гуртожитку №20, що по вулиці Героїв УПА, збираються обладнати ігрові автомати, стало відомо чи не усій окрузі. Сарафанне радіо «Одна баба сказала» спрацювало не на користь ЖЕКу. Нагадаю, що в Україні ігрові автомати з 2009 року заборонені! Але це не означає, що вони зникли, і як свідчить статистика та не поодинокі розповіді людей, які на гральних автоматах в Інтернеті, зокрема, і донині програють не якусь тисячу, а десятки тисяч гривень, цей бізнес і досі преспокійно процвітає, але в тіні і надто криміналізований, щоб його подолати остаточно. Звідки раптом з’явилась інформація про те, що ігрові автомати планувалось розмістити в підвалі гуртожитку – невідомо. Але коли працівники ЖЕКу з самого ранку взялись за роботу, позносили бетонні блоки, цемент та будівельний інструмент, реакція мешканців виявилась миттєвою. Жителі гуртожитку в один голос протестували, що не дають своєї згоди на розміщення тут ігрових автоматів. Вмонтовані залізні, добротні двері красномовно свідчили – за ними ховатиметься не просто якась технічна «каптьорка». Як бідкався мені потім один працівник ЖЕКу, «люди невдячні, ми вивезли чотири причепи зі сміттям, а вони ще й незадоволені!» Але для початку треба було все-таки поінформувати їх про цільове призначення підвалу, вхід до якого загородили добротними дверима. Чи може і справді керівництво ЖЕКу взялось за облаштування бомбосховища?
…Ольга, так звати жінку в літах, що теж вийшла висловити свою думку з приводу будівельних робіт, схвильовано розповідає: «Ми колись ходили до начальника ЖЕКу з проханням виділити нам тут підвали, але нам сказали, що на час війни тут буде бомбосховище, а тепер вони зробили нові двері, і ходять чутки, що будуть ігрові автомати. Кажуть, що дозвіл дав ЖЕК. Прийшли і хочуть замурувати цей вхід. А це є пожежний вихід! У нас є два крила, а як раптом замурують цей вихід, і станеться пожежа, то як бути?»
Людський натовп, наче вулик… «От що ви збираєтесь робити? Чому нахабно для своїх потреб використовуєте електроенергію, яка оплачується з наших гаманців?» – зривається запитання з вуст молодої жіночки. Жителів гуртожитку цікавить, що «ховатиметься» за металевими дверима та бетонними блоками. «Що нам сказали, те і робимо!» – сердито відповідає різноробочий. Підходить інженер ЖЕКу і роздратовано каже, що прийде голова будинкового комітету і все пояснить. Зчиняється галас, бо чіткої відповіді люди не отримують, і з телефонної розмови від голови будинкового комітету з’ясовується – жодного рішення міська рада не виносила. В розпачі збідовані жителі переповідають про усі проблеми в гуртожитку: і на ремонт в ЖЕКу немає грошей, і сантехніку довелось міняти за власний кошт, і будматеріали просили, щоб зробити ремонт на кухні власними силами. А результату – жодного! Молода жіночка на ім’я Оксана, мама трьох дітей, нарікає на байдужість правоохоронців, каже, «що знають мене вже по голосу і не надто поспішають на виклики». Запитую жінок, чи знайомі вони з дільничним, відповідають, що правоохоронцям до їхніх скарг – байдуже, коли чують про 20й гуртожиток. За словами мешканців, колись в приміщенні гуртожитку була спеціальна кімната, куди навідувався дільничний, і усі проблеми вирішувались на місці. Присутність стража порядку трохи присмиряла «буйних». Але тепер новий дільничний, мешканці гуртожитку не бачили його жодного разу, а здалось би…
Бо з прилеглих дворів, наче мухи на мед, злітається і дітвора, і молодь, щоб в карти на гроші пограти в коридорі, а за виграш купити і смаколики, і алкоголь, і цигарки, покурити забороненого «зільця» там само, а потім – розправити крила і гайда за пригодами! Живу в тому районі, і не раз доводилось бачити із пляшками пива та цигарками в зубах дітей та підлітків напідпитку, чути яких за милю. Риторичне запитання напрошується «Куди дивляться батьки?» Такто воно так, але місця, які в народі ще називають «притонами», в ідеалі мали б знаходитись під прицілом поліції. Але маємо те, що маємо! Можна безкінечно довго переповідати зміст нарікань від жителів гуртожитку, які того дня, 6 березня, заблокували роботу жеківців. І тема цього матеріалу мала б звестись до банальної замітки щодо розміщення ігрових автоматів, але закінчилася тим, що житель гуртожитку Руслан, батько трьох дітей, провів мені екскурсію, знявши на камеру «особливі» закутки гуртожитку, а тому акценти в статті довелось розставляти поіншому. І таки краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Відкривши двері на балкон, де сушилась білизна, чоловік, іронічно посміхаючись, попередив мене, що бетонний настил в аварійному стані, і сам він боїться туди заходити. Цікаво, а яким чином там сушиться білизна? Кажуть, жеківці не раз погрожували забити аварійні балкони, але сушити білизну десь треба? Але краще «забити» проблему, ніж її вирішити… І от як ви думаєте, в таких умовах люди живуть чи існують? Думаєте, вони не писали заяви в ЖЕК про свої банальні, з точки зору людської логіки, потреби – покращити санітарногігієнічні умови на поверхах та елементарний комфорт, поміняти двері на сходовій, щоб взимку не дуло. І от питається, для чого створювати такі безглузді ситуації, коли зранку працівники ЖЕКу зносять цемент і бетонні блоки, а в обідню пору заносять назад, демонтують металеві двері і ставлять на їх місце стару обдерту решітку?
І таке гнітюче відчуття з’явилось на душі… Подумалось про те, що кожен, хто хоча б пару років прожив в такому «мурашнику», зробить все, аби його діти уникнули такої долі. Бо малеча дорослішає тут передчасно, і «старіння» тут також пришвидшується. Для когось нескінченні веселощі, а для когось плач і страждання, бо доводиться співіснувати з покидьками суспільства. А вони теж люди, просто зіпсовані вадами і пороками, на яких вже давно поставили клеймо – ізгой. І суспільству байдуже, за що вони живуть, який аморальний образ життя ведуть. Напівмертве, смердюче «тіло», що виверзає зі своє пащі триповерхову лайку, повзе сходовою кліткою і спільним коридором. І кожен знає, що цю ходячу «бомбу сповільненої дії» краще не чіпати. Такого принципу дотримується і наша «доблесна», акредитована поліція.
І якщо в студентському гуртожитку якось врядигоди слідкують за моральними засадами мешканців, то в гуртожитку такого типу, як 20й, ця трагедія людського зубожіння не викликає нічого, окрім страху, зневаги і байдужості. В студентському гуртожитку, попри всі його вади, ми навчались великому компромісу добросусідства і терпіння, а чого навчаться діти нормальних батьків в стінах такого «співжиття» і таких жахливих умов? І на дуже слушне запитання, яке пролунало з вуст мешканців гуртожитку «А ХІБА ТУТ ЖИВУТЬ НЕ ЛЮДИ?», хотілось би почути відповідь, перш за все, від керівництва КП «Сокальжитлокомунсервіс».
Ірина СЛАВЧАНИК.
Фото автора.
КОМЕНТАРІ:
п. Оксана ТОВАРЯНСЬКА, голова будинкового комітету будинку №20 по вул. Героїв УПА:
– Коли (5 березня) подзвонили мешканці будинку, що ведуться якісь роботи, то не сприйняла це серйозно. Якщо це приміщення для техпрацівників, то ніби нічого поганого. Але коли побачила ті залізні двері, закрався сумнів. Щоб для жеківців такі добротні двері зробили? Ми вже стикались з тим, що робиться їхніми руками – як-небудь! Якщо підняти очі догори біля того пожежного виходу, то можна побачити, як «добросовісно» і «красиво» замуровані вікна на сходовій клітці зсередини. А знадвору, як були побиті шибки, так і замурували їх. І їм про це говорилось неодноразово! Щодо тієї ситуації з підвальним приміщенням, то були ми і в кабінеті директора «Сокальжитлокомунсервіс». Нічого конкретного не почули, а лише «буде так, як я сказав» і «я вам поясню». А що нам пояснював? Не зрозуміло! З мером ми також нічого не вирішили, тому люди вирішили блокувати роботу жеківців. Він сказав, що переговорить з керівником «Сокальжитлокомунсервіс». Про те, що там будуть ігрові автомати, чутки ходять вже кілька тижнів. Мені про них сказала колишня сусідка, мешканка гуртожитку. Коли розмовляла з Галиною Рекус, вона спростувала їх, мовляв, приміщення облаштовують для прибиральниць. Розмовляли ми також з депутатом міської ради Богданою Гук. Вона теж нічого не знала про це. І взагалі, останні 10 років мешканцям будинку доводиться постійно «відвойовувати» свою територію. На сторінках районної газети не раз писали про нас: то про приватизацію, бо не дозволяли; то про будівництво АЗС, відстань від якої менше 50 метрів до гуртожитку; то підприємець Стародуб закрив нам пожежний вихід; то підприємець Стемковський захотів прибудинкову територію для облаштування бару прямо під вікнами; то блискавка вдарила в антену «інтернетчиків», і в людей погоріло багато побутової техніки. А минулого року працівники ЖЕКу так під’єднали каналізаційну трубу, що все потекло в підвал, і був сильний сморід! То не можна знайти власників «МІС», а там теж постійно стоїть вода і підмиває фундамент. А щодо того підвального приміщення, то кілька років тому хлопці повичищали його, поштукатурили, хотіли зробити спортзал, щоб молодь могла чимось себе зайняти. Туди вже інвентар навіть позносили, але керівництво ЖЕКу не дозволили, бо там немає вентиляції. Після відмови люди хотіли зробити собі там кладовки. Але відповідь була, правда, усною, що під час війни підвальні приміщення використовуються як бомбосховище, і нічого там робити не можна! А зараз ЖЕК розпочав роботи, значить, вже дозволено!? Ми писатимемо звернення, щоб дозволили це приміщення використовувати як підсобне, для потреб мешканців гуртожитку. Уявіть собі сім’ю з трьома дітьми на 12 квадратних метрах. І де подіти картоплю чи коляску, чи сезонний одяг?
п. Галина РЕКУС, інженер житлового фонду КП «Сокальжитлокомунсервіс»:
– Не знаю звідки надійшла інформація, що у підвальному приміщенні будуть розміщувати ігрові автомати, адже ще раніше давала роз’яснення, їх тут не буде. Мова йшла про те, щоб в цьому приміщенні зберігати інвентар (снігові ручні машини, бензопили, газонокосилки та ін.). На сьогодні до прийняття рішення міськрадою роботи призупинено. І взагалі, які тут можуть бути ігрові автомати? На зустрічі з представниками жителів гуртожитку директор пояснив, що планується ремонт сходових кліток. З нового тарифу, з жовтня 2017го, ремонт сходових кліток розраховано на сім років, а раніше було раз на десять. Цей вхід не буде замуровано. Колишню кімнату міліції, за рішенням виконавчого комітету міської ради, тимчасово, без приписки, віддали воїну, який перебував в зоні АТО. Щодо виділення приміщення під спортзал, скажу наступне: після його обстеження працівниками ЖЕКу і еменесниками, використовувати під спортзал заборонено у зв’язку з відсутністю вентиляції. Не можна використовувати й як підсобні приміщення, адже там проходять інженернотехнічні комунікації та розташовані електрощитові. Комунальне підприємство провело очистку від сміття і хламу задля пожежної безпеки.•Якщо ж є питання щодо правопорядку, то зрозуміло, що тут мешкають люди, які не можуть придбати собі краще житло, тому, напевно, і виникають якісь проблеми.
