Під час творчого звіту Сокальської школи мистецтв ім. В. Матюка відбулося нагородження та вручення найвищої військової нагороди Української Повстанської Армії – Хреста Бойової Заслуги родичам лицарів ОУН і УПА Сокальщини: Василя Василяшка, Івана Климіва та Василя Макара.
Нагороджувала нагородами п. Леся Сілецька зі Львова – представник координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУНУПА і благодійного фонду ім. П. Гудзоватого «Соловей» та очільники районної влади.
Нагороджені:
– Василь Василяшко (псевдо: «Перемога», «Вірний», «Пантера»; 13 квітня 1918, с. Завишень, тепер Сокальський район, – 18 (або 16) лютого 1946, у лісі між с. Боянець і с. Купичволя, тепер Жовківський район) – український військовий діяч, сотник Української Повстанської Армії, командир сотні «Галайда1» (серпень 1944 – вересень 1945), згодом куреня «Галайда» і 12го (Сокальського) Тактичного відтинку «Климів» (вересень 1945 – 18 (16) лютого 1946) воєнної округи2 «Буг» оперативної групи «УПАЗахід».
Кавалер трьох нагород ордену Бойової Заслуги УПА – Лицар Бронзового, Срібного (2го класу) і Золотого (1го класу) Хрестів Бойової Заслуги. Єдиний діяч УПА, який тричі нагороджений цими відзнаками за життя. Один із двох діячів УПА, які були кавалерами трьох Хрестів ордену Бойової Заслуги. Нагороди отримав племінник Богдан Василяшко.
– Василь Макар «Безрідний», референт СБ Крайового проводу ОУН ПЗУЗ, згідно з постановою УГВР від 8.10.1945 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч.4/45 від 11.10.1945 р. нагороджений ЗОЛОТИМ ХРЕСТОМ ЗАСЛУГИ. Нагороду передали Ганні Томчук, племінниці Василя Макара «Безрідного».
– Іван Климів«Легенда», генералполітвиховник УПА, згідно з постановою УГВР від 11.10.1952 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч.3/52 від 12.10.1952 р. нагороджений ЗОЛОТИМ ХРЕСТОМ ЗАСЛУГИ. Нагороду вручили Галині Сосновській та Василю Гарасимчуку, племінникам Івана Климіва«Легенди».
Представник громади села Завишень Олег Веклин розповів про нашого славного земляка Василя Василяшка. Подаємо його виступ.
13 квітня сповнилося 100 років з Дня народження Василя Василяшка. Він є уродженцем нашого краю – мальовничого села Завишень, що розкинулось в долині ріки Західний Буг.
Кілька цікавих фактів про нашого Героя, чому ж, власне, громада с. Завишень звернулась до Сокальської районної ради з метою проголошення 2018 року у Сокальському районі Роком сотника Василя Василяшка«Перемоги»:
• Виріс в національно свідомій родині. Його батько Іван – вояк Української Галицької армії (УГА), загинув у Надніпрянщині, коли йому було лише два роки. Постать батька вплинула на формування світогляду та характеру юнака.
• В молоді роки він вступає в Товариство «Просвіта» і таємне Юнацтво Організації Українських Націоналістів, пізніше – в ОУН, разом із своїм рідним братом Миколою (саме його син – Богдан Василяшко отримав відновленні нагороди під час урочистостей у м. Сокаль). В міжвоєнний час в окупованій Західній Україні, членство в українських організаціях було дуже популярне і досить масове серед молоді.
• У розпал Другої світової війни, весною 1941 р., він вступає в український легіон німецької армії «Нахтігаль» – бійці якого, отримавши німецьку військову підготовку та досвід, сформували українську військову еліту у 4050х рр., та по суті – Українську Повстанську Армію (УПА). У складі легіону також служив інший визначний уродженець Сокальщини – Василь Сидор («Шелест») і, що цікаво, Петро Гудзоватий. Це його племінниця – п. Леся Сілецька – проводила церемонію нагородження родин Лицарів УПА у м. Сокалі. Командиром батальйону з боку українців був капітан Роман Шухевич, майбутній Головнокомандувач УПА. В. Василяшку було всього 23 роки.
• Після розпуску легіону, юнак підписує контракт на службу в 201 шуцманшафтбатальйон – спеціальна охоронна команда німецьких окупаційних властей. Підрозділ діє на території Білорусі, знову ж таки під керівництвом Р. Шухевича. У складі батальйону вояки отримують безцінний досвід партизанської боротьби у протистояннях із радянськими партизанами. Після закінчення контракту, через переслідування німцями, вимушений перейти у підпілля.
• З весни 1943 р. проходить шлях від члена боївки Служби Безпеки ОУН до ройового, згодом чотового в сотні «Галайда», командира сотні «Галайда1», командира куреня «Галайда» і 12 ТВ «Климів». Від хорунжого до сотника УПА. Тобто, Василь Василяшко був справжнім польовим командиром, що пройшов шлях від самих низів військової ієрархії УПА.
• Під його командуванням підрозділи жодного разу не зазнавали поразки! Звучить міфологічно, але підтвердженням цього факту є саме його псевдо – «Перемога». Часто підрозділи потрапляли в оточення значно переважаючих сил радянських спецслужб та армії, інколи підсилених авіацією! Бувало, що його підрозділ був розбитий наполовину та командир завжди виводив своїх бійців із бою та засідки. Як згадується у спогадах його вояків – «Він веде свій відділ до життя, а не до смерти…» Бій під Жовквою, який є одним із найвідоміших боїв УПА – тому підтвердження: 167 повстанців протистояли наступові двох полків Червоної армії, підсилених загонами НКВС. Раненому сотнику вдалось прорвати оточення та вивести своїх вояків на безпечні позиції (офіційні втрати совєтів – 480 чол., в той час як серед упівців – 40 загиблих). Місяць потому, під його вмілим командуванням було здійснено іншу, не менш визначну операцію, відому як бій під Радеховим, в ході якої повстанцям вдалось звільнити близько дві сотні політв’язнів перед їх депортацією до Сибіру. Як згадували пізніше його побратими, Василяшко постійно повторював: «Перемога буде за нами!». За цю віру, бійці довіряли молодому командиру і досягали визначних військових звитяг.
• За усі військові здобутки його було нагороджено трьома відзнаками Бойової Заслуги УПА: Бронзовим, Срібним (2го класу) і Золотим (1го класу) Хрестами. Це унікальне досягнення. Є лише двоє вояків УПА, що нагородженні трьома нагородами Бойової Заслуги УПА (інший – Михайло Дуда «Громенко»). Однак лише Василяшко – єдиний, хто нагороджений ними прижиттєво. Його військові досягнення шанобливо відзначив у своєму наказі Р. Шухевич на Покрову 1947 р.
• Життя сотника обірвалось, коли йому ще навіть не сповнилось 28 років. Важко уявити чого б він досягнув, якби прожив ще трішки довше. Загинув смертю героя, як і більшість повстанців, щоб не потрапити у полон, застрелився.
Справжнє ім’я сотника «Перемоги» було назване істориками лише зі здобуттям Незалежності. За особистим наказом Василя Василяшка, в цілях безпеки, родина знищила усю інформацію про нього, в тому числі і фотографії. Совєтам так і не вдалось з’ясувати ким насправді був і як звався сотник «Перемога».
Тепер він Почесний громадянин Сокальщини (згідно з рішенням Сокальської районної ради 2016 р.). Щороку, учнівська чота Жвирківської школи «Перемога», названа на честь сотника Василя Василяшка, бере участь в урочистому марші до Дня Героїв у Сокалі.
2018 рік на Сокальщині проголошено Роком Василя Василяшка. Шана і честь нашому Герою.
Василь Василяшко живий, поки про нього пам’ятають!
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
