Ярослав Книш
Багато таємниць приховує історія Сокальщини. Незважаючи на значні досягнення науковців у її вивченні, залишається ще чимало дискусійних питань. Одним із них є проблема локалізації літописного міста Всеволожа. Кілька поколінь дослідників сперечаються щодо його місцезнаходження.
Моє захоплення історією Всеволожа розпочалося ще в студентські роки. У липневому номері журналу «Жовтень» (суч. «Дзвін») за 1982 р. був опублікований Галицько-Волинський літопис, перекладений і прокоментований Леонідом Махновцем.
В описі подій, які він датує січнем 1288 р., згадується Всеволож, який, на його думку, розташовувався поблизу села Старгород. Мене зацікавила звістка про це місто і я розпочав збирати матеріали про нього. Попередні результати моїх досліджень були опубліковані у вигляді тез в 1988 р., а розширену версію – у нашій районній газеті: «Загублене місто Всеволож і гіпотези про його існування в околицях Старгорода, що на Сокальщині» (1316 серпня 1988 р., №9798). Тоді я був змушений визнати, що проблема місцезнаходження Всеволожа залишається невирішеною. Якщо науковці ХІХ ст. і перших десятиліть ХХ ст. при локалізації Всеволожа обмежувалися здебільшого трьома літописними згадками, то я використав звістки про нього за 1377–1462 роки.
На початку 1990 р. я ознайомився з книгою Т. Коструби «Белз і Белзька землі від найдавніших часів до 1772 року», видану 1989 р., яка була підготовлена до друку ще у 1939 р., проте, через початок Другої світової війни вчасно не вийшла. Дослідник користувався тим же фактажем, що і я, але першу писемну згадку про Старгород він датував 1494 роком, тоді як у моїй статті поданий 1435 рік. У 1991 р. у 222 томі «Записок Наукового товариства імені Т. Шевченка» були опубліковані дві статті, написані ще у 19381939 роках і присвячені цій проблематиці: Демчука А. «Де лежав літописний Всеволож?» і Коструби Т. «Всеволож і Всеволозька волость».
Дослідники ХІХ століття І. Бєляєв, М. Погодін, Н. Нєволін, Н. Барсов, А. Логвинов та ін. розміщували Всеволож на місті села Воложки поблизу Ковеля на основі співзвучності назви. Б. Сокальський вважав, що він знаходився біля с. Переводова, де за переказом була Шелява, О. Колесса на місці села Городища, В. Абрагам – м. Любачева. Деякі науковці відмовлялися від точної локалізації, окреслюючи тільки регіони, де його можна знайти. А Андріяшев думав, що Всеволож потрібно шукати в районі ВолодимираВолинського, П. Іванов по дорозі з Галицького князівства у ВолодимирВолинський, А. Насонов – між Бродами і ВолодимирВолинським. У 1931 р. Антін Демчук висловив думку, що Всеволож знаходиться біля села Старгород. На даний час цю гіпотезу підтримують більшість дослідників – Т. Коструба, О. Цинкаловський, І. Крип’якевич, П. Раппопорт, Л. Махновець, Р. Чайка, А. Янечек та інші. Але через те, що стаття А. Демчука була опублікована не в 1939 році, як планувалося, а тільки в•1991 р., першість щодо цієї гіпотези йому не завжди віддавали. У 1939 р., польський історик Пржемислав Домбковський ототожнював Всеволож із Сокалем, вважаючи, що це одне й те саме місто. У сучасній польській історіографії кілька науковців є прихильниками цього твердження – С. Курась, О. Сьвєжавський, Г. Ґмітерек, Р. Щиґєл та інші. Про цю гіпотезу я знав ще зі струдентських років, але мені не пощастило знайти в історіографії аргументації на її обгрунтування. Тому довгий час я вважав це твердження тільки слабким припущенням.
Перша писемна згадка про Всеволож пов’язана з трагічними подіями, які відбулися після Любецького з’їзду. Волинський князь Давид Ігоревич при потуранні київського князя Святополка Ізяславича осліпив Василька Ростиславича Теребовельського і ув’язнив у ВолодимиріВолинському. Проте, під тиском князів – учасників Любецького з’їзду: Володимира Всеволодовича Мономаха, братів Давида і Олега Святославичів та киян Святополк Ізяславич був приневолений осудити Давида Ігоревича, принагідно переклавши всю вину на нього. Через деякий час він разом із Володимиром Мономахом вирушив у похід проти волинського князя, щоб покарати за вчинений злочин. Давид Ігорович вирішив розв’язати конфлікт дипломатичним способом. Він послав одного із своїх наближених до ув’язненого Василька Ростиславича із пропозицією, якщо він пошле до князів Святополка та Володимира і вони повернуться назад, «то дам тобі місто, яке тобі любе або Всеволож, або Шеполь, або Перемиль». За своїм значенням ці міста помітно поступалися перед Теребовлею. Описана вище подія відбулася у першій декаді лютого 1098 р. Це є перша вірогідна писемна згадка про Всеволож.
Весною 1098 року Василько, який вже був звільнений із полону, і його брат Володар здійснили похід на Давида Ігоревича, який, надіючись на міцність стін ВолодимираВолинського, вирішив закритися у ньому. Ростиславичі підійшли до Всеволожа і «взяли місто списом і запалили вогнем, і побігли люди від вогню. І повелів Василько посікти всіх. І вчинив Василько помсту на людях невинних, і пролив кров невинну», із болем описав цю трагедію літописець. Незважаючи на пережиту катастрофу, місто поступово відродилося.
Наступна літописна згадка про Всеволож датується січнем 1288 р. Володимирський князь Володимир Василькович, зрозумівши, що смертельно хворий, і не маючи спадкоємця, віддав своє князівство двоюрідному братові Мстиславу Даниловичу. Проте, досить швидко до нього прийшли слуги і сказали, що Мстислав вже розпоряджається його князівством, зокрема, роздає своїм боярам села і Всеволож віддав.
Більшість довоєнних дослідників при визначенні місцезнаходження Всеволожа обмежувалися цими трьома літописними згадками про нього. Проте, місто продовжувало існувати, лише втративши першу літеру, тому воно звучало як Севолож. Вперше під таким варіантом назви воно зустрічається у писемних джерелах в 1377 р. У цьому році угорськопольський король Людовік здійснив похід проти литовського князя Юрія Наримунтовича, який князював у Белзі. Король розділив своє військо на дві частини, з однією він попрямував до Белза, взявши його в облогу. Краківський воєвода Сендзівой із Шубіна з другою частиною, здобувши Холм, Грабовець, Городло і Всеволож, приєднався до загонів, які тримали в облозі Белз. Відзначимо, що крім Всеволожа, який знаходився на наших землях, місто під такою ж назвою відоме у Чернігівському князівстві. Кілька звісток про нього маємо на сторінках літописів упродовж ХІІ століття. Після майже півтисячолітньої перерви згадки про цей населений пункт знаходимо у документах XVII століття, але вже як Сиволож. Село під такою назвою існує зараз у Борознянському районі Чернігівської області. Як бачимо, два міста з однаковою назвою Всеволож через певний час втрачають першу літеру і дальше функціонують під назвою Севолож або Сиволож.
У 1388 році Белзьке князівство отримав мазовецький князь Земовит IV. Із часів мазовецького панування на наших землях, яке тривало до 1462 р., маємо згадки про Севолож у однотипних актових документах, які стосуються надань цього міста. 25 лютого 1385 р. Земовит IV виставив грамоту, в якій підтвердив, що отримав від польського король Ягайла сім міст: Белз, Любачів, Буськ, Грабовець, Городло, Севолож і Лопатин. Відзначимо, що всі вони були центрами повітів. У наступному році 7 січня Ягайло видав документ, яким підтвердив надання мазовецькому князеві цих міст, перелічивши їх у такій же послідовності. 8 березня 1387 р. аналогічний акт вийшов із канцелярії королеви Ядвіги, у якому ці міста розташовані у такому ж порядку.
Після смерті Земовита ІV у 1326 році вісім років його землями спільно управляли вдова Олександра з синами. 31 серпня 1434 року появився документ, у якому зафіксований поділ його земель. Белзьке князівство отримав син Земовита ІV – Казимир ІІ, яким він управляв до своєї смерті, яка наступила 15 вересня 1442 р. У цьому акті сім вищеназваних міст, перелічені в дещо іншій послідовності і Всеволож знаходиться на п’ятому місці. Відзначимо, що цей правитель у своїй титулатурі називає себе володарем, зокрема, Севолозької землі (у значенні повіту).
Остання згадка про Севолож датована 1 вересня 1444 р., коли мазовецький князь Владислав І, на випадок смерті без спадкоємця, заповів свої землі мазовецькому князеві Болеславові IV. У цьому документі перелічено шість міста (без Грабовця), а Севолож знаходиться на п’ятому місці. Останній раз Севолозький повіт згадується 20 квітня 1462 року, коли після вигаснення династії західномазовецьких П’ястів, Белзьке князівство було приєднане до Польського королівства. У його складі перераховані п’ять повітів (без Белзького і Буського), а Севолозький розташований третім.
