Тоді, у буремному 1946 році, їх, молодих юнаків, накрила польська і більшовицька армії. Їх було 12 чоловіків і вони не думали, що полізуть у таке пекло. «Ми прибули сюди разом зі своїм ройовим «Дібровою», – розповідав В. Л. Михальчук, – щоб підірвати міст на Бузі, який окупували вороги, і по нім вивозили людей на Сибір та Воркуту на заслання… 28 квітня нас оточили вороги тут, у Шмітківському лісі. Хлопці не здалися живими». У донесенні КДБ про В. Михальчука є такий запис: «Загинув 28 квітня 1946 року в Шмітківському лісі в бою з Військом Польським і НКВД. Оточений у бункері, застрелив себе, щоб не здатися живим. Місце поховання не встановлене. Тіло військо забрало до Варяжа».
Пройшли роки… У 2007 році громада села Савчин на чолі з сільським головою Василем Калькою вирішила реконструювати та відновити занедбану роками, але таку відому, криївку в лісі. Серед людей, що займалися благоустроєм відновленої криївки, були працівники та учні нашої школи.
На відкриття та освячення відновленої криївки 21 жовтня 2007 р. прибуло багато гостей: колишні вояки УПА, представ-ники Сокальської РДА, районної ради, Львівської ОДА, відомі поети (серед них Богдан Стельмах), письменники. Також приїхав і Василь Лук’янович – жива людина-легенда, що зуміла пройти тернистий шлях у боротьбі за незалежність нашої держави, та вийшла переможцем.
Датою бою та смерті стрільців у Шмітківському лісі спочатку було 12 травня 1946 року. Згодом ця дата була змінена в документах на 28 квітня 1946 року. Пояснює це записка, віднайдена в матеріалах штабу ТВ «Данилів»: «Діброва» і товариші загинули 28 квітня 1946 року, як подано в оперативному звіті. Неточність дати смерті зайшла внаслідок інформації, поданої відділом, який на той час ще не вів самостійно канцелярії».
В оперативному звіті ТВ «Данилів» за квітень 1946 року так описано бій в Шмітківському лісі: «Дня 28.04.1946 р. в с. Шмітків квартирувало три рої «Вовків ІІ». Як тільки розвиднилося, стійка зауважила, що до села їхали поляки. Наші рої відступили до лісу та поховалися до бункерів. Поляки робили облаву на ліс і знайшли бункер, в якому був скритий ройовий І роя чоти «Діброва» з шістьма стрільцями свого роя і п’ятьма стрільцями ІІ роя. Коли поляки стали розкопувати бункер, стрілець «Андрюша» вийшов з бункера і хотів стріляти до поляків та в цю хвилину впав поранений. Його поляки забрали живим. Поляки почали кидати гранати до бункера. Ройовий «Діброва» побачив, що нема виходу, дав наказ стрілятися і застрілився перший. Опісля пострілялися інші. Стрілець «Жук», стріляючи собі в голову, поранив себе тільки і його також безпритомного забрали поляки живим. Трупів забрали до Варяжа і наказали греко-католицькому священникові похоронити їх по закону. Польський майор промовляв до Війська Польського, де сказав: «Ото справжні вояки! Не так як ви, з першого пострілу підносите руки догори». Стрільці, забрані живими, на допитах нікого не видали».
Тіла загиблих вояків поховано за українським звичаєм в присутності греко -католицького священика у селі Варяж Сокальського району у братській могилі. На пам’ятній табличці імена загиблих, причому деякі лише псевдо, оскільки до цього часу не вдалося віднайти справжніх прізвищ. У списку перший – ройовий «Діброва», потім Пахолюк Володимир («Вишня»), Гриб Степан («Сойка»), Кісик Петро («Сергій»), Лагодюк Василь («Жук»), Лібіжинський В. («Гай»), «Дуб», «Зелений», «Петрусь», «Сивий», Бриль Мирон («Скала»). Про це написано в брошурі «Наші славні герої», виданій 03.07.2009 р. педагогічним колективом Савчинської ЗШ І-ІІІ ст.
Пишу цю статтю з метою привернути увагу сьогоднішніх можновладців до проблеми національної пам’яті, яку інколи втрачаємо. Пам’ять не потребує значних фінансових затрат. Свої пропозиції подав офіційно у відповідні структури.
Сьогодні, як ніколи, місце криївки та могила героїв потребують нашого догляду і пам’яті про ті буремні роки героїчних дій УПА. Слова «Той не має майбутнього, хто не знає свого минулого…» – це не просто слова. Бо і нащадки патріотів сіл Савчин і Гута (Шмітків) продовжують боротьбу за волю і долю народу України, її державність в рядах героїв ЗСУ. Слава ЗСУ! Слава Україні! Вічна пам’ять Героям!
Володимир ЧУБ,
директор Савчинської ЗШ І-ІІІ ст.
