З Юрієм Каплетою познайомилася у лютому 2014 року. Тоді він після поранення на Майдані, учасником якого був з перших днів, лежав на лікуванні у Сокальській ЦРЛ. 28-річний хлопчина, з чорними синцями під очима, змучений пораненням і страшними побиттями, якими «нагородили» його беркутівці. Вони наздогнали Юрія, коли він як десятник нашої Сокальської сотні, хотів допомогти своєму товаришеві, який був, поранений осколком в око, щоб від нього вони відчепилися, почав кидати на беркутівців каміння, ті побігли за ним. Втікаючи, Юрій зачепився і впав. От тоді осатанілі нелюди накинулися на беззбройного юнака і били його до нестями, де могли, аж поки він не втратив свідомість. Може б сталося з ним і найгірше, коли б до нього не підбіг чоловік і своїм тілом не накрив його. Як з’ясувалось, це був військовий фельдшер і мав посвідчення ветерана СБУ. Це врятувало Юрія Каплету від смерті. І тоді він сказав мені, що дуже хоче знайти цього лікаря і подякувати.
Але який тісний світ. Сокальський медик Мар’яна Климців, яка теж не один тиждень провела на Майдані, рятуючи поранених, надаючи першу медичну допомогу тим, кому вона була потрібна, зустрілася з одним медиком з Кам’янки-Бузької, який показав їй фотографію (на фото вгорі), де він надає допомогу якомусь пораненому хлопчині, який звався Юрій. Чоловік хотів знати, чи цей юнак вижив і звідки він. Мар’яна впізнала Юрія Каплету, вона була знайома з ним і розповіла про нього фельдшеру Леоніду Пащуку. Той дуже зрадів, коли дізнався, що Юрій живий. Не менше зрадів і Юрій, який на річницю Майдану разом з мамою зустрівся зі своїм рятівником Леонідом Пащуком у Києві (на фото внизу), і подякував за врятоване життя.
Я часто зустрічала Юрія Каплету у Сокалі. Він – активний волонтер, збирав харчі, одяг для воїнів, возив її разом зі своїми товаришами в зону АТО. Я з ним ще розмовляла на річницю Майдану, але юнак ніколи не хизувався, є дуже скромним і повторював: «Я – не герой, просто не встиг утекти від чобота та кулі беркутівців».
Те ж саме про Юрія Каплету розповідає і його колишній класний керівник Світлана Івашина: «Він завжди знайде для мене тепле слово, розпитає про життя. На вечорі-зустрічі випускників у Сокальській ЗШ №5, Юрій Каплета говорив про вчителів, що вони його навчили, а про себе, про те, як відважно стояв на Майдані у ті морозні місяці 2014 року розповідав дуже скупо». Ще його класний керівник додала, що Юрій дуже рвався на війну, не хотів тішитися мирними днями, коли вмирали інші, захищаючи Україну. І нині спілкується з ним вже через Інтернет, бо він добровольцем зголосився на контрактну службу, незважаючи на своє серйозне поранення, і нині вже у місті Попасна, що на Луганщині, захищає мир і цілісність України. Коли може, то пише своїй вчительці кілька слів. Мар’яна Климців повідомила, що в 24 механізовану бригаду, де він служить, поїхали сокальські волонтери з Правого сектора, де зустрілися з Юрієм Каплетою.
У ці дні ми згадуємо події Революції Гідності, віддаємо шану Героям Майдану. Сокальщина вдячна Богу, що наші сини і дочки не поповнили ряди Небесної Сотні. Зате ця клята війна осиротила вже 15 родин з нашого краю. Тому нині ми молимося за Юрія Каплету та багатьох інших вихідців зі Сокальщини, які воюють в зоні АТО, щоб вони повернулися живими. Їх чекають матері, родини, кохані, діти, односельчани, краяни. І благають:
Пообіцяй, що вернешся живим!
Пообіцяй! Прошу, благаю!
І хоч вирішувати свою долю не тобі,
Пообіцяй, бо я цього чекаю!
Оксана ПРОЦЬ.
(Знімки зі сторінки Юрія Каплети у Фейсбуці).
