Бібліотечне суспільство України, як і Сокальщини, торік жило за гаслом «Української бібліотечної асоціації»: «Бібліотек@ – все тут, всі тут!». Воно якнайкраще відображає суть життя бібліотек нового покоління – місць, де кожен може знайти чим зайнятися, що почитати і з ким поспілкуватися. Власне, тут вже йде мова про трансформацію бібліотек, адже це не просто книгозбірня, як це було колись, а справжній вир життя тієї чи іншої громади. Саме за таким принципом живуть бібліотеки Сокальського району, а їх налічується аж 65. Про все це і набагато більше нам розповіла директор районної централізованої бібліотечної системи Христина ДАСЮК. Вона присвятила бібліотечному життю вже понад 25 років і стверджує, що ніде інше просто не змогла б працювати. Читайте про головні бібліотечні досягнення, новий формат книгозбірень, існуючі проблеми у системі і плани на цей рік.
СПІВПРАЦЯ НА ВСІХ РІВНЯХ. БІБЛІОТЕКА ПОНОВОМУ
– Як оцінюєте діяльність бібліотек у Сокальському районі протягом 2018 року?
– Протягом минулого року ми робили все для того, аби жителі району прийшли до наших бібліотек. Можливо, не все вдалося, але є багато достойних напрацювань, які варто відзначити як здобутки. Вже протягом двох років Сокальська районна централізована бібліотечна система пробує трансформувати образ бібліотекаря.
– Що це значить?
– Що ми не є тими, хто просто видає і забирає книги. Ми – соціальні працівники, психологи й інколи навіть психіатри. Ми – ті, хто вислухає, дасть пораду, проінформує про всі події, які відбуваються в нашому районі, а то й в державі, ми – ті, хто проводить безліч соціокультурних заходів.
Трансформація самих бібліотек у міру сил теж відбувається. Ми спільно з громадою пробуємо змінити їх. За кошти сільських, міських, районного й обласного бюджетів робляться перші маленькі кроки до нових трансформованих територій: робимо ремонти, купуємо нові меблі. На заміну вікон та дверей з районного бюджету залучили близько 100 тис. грн. Центральна бібліотека теж дуже потребує ремонту, але ми робимо більше для сільських філій – вони в пріоритеті. Також 75 тис. грн. виділили на закупівлю літератури. Ми вдячні Сокальській районній раді, зокрема, її очільникам, які розуміють, що книга потрібна завжди. Без неї не збудуєш розумне суспільство. З огляду на ціни, це невеликі кошти, але це великий вклад в розбудову бібліотечної системи Сокальщини. Тож, за 75 тис. грн. ми придбали 1300 примірників. Ціна за штуку коливається від 100 до 180 грн., тому в кожну сільську бібліотеку надійшло, в кращому випадку, по 10 книжок.
– Ціна на книги для бібліотек є нижчою?
– Ні, ми купуємо їх у видавництв, на книжкових гуртівнях. Дешевше вже не продає ніхто. Ми не купуємо в книгарнях чи магазинах, бо там є націнка.
– Як визначаєте, які книги купувати?
– Вивчаємо попит користувачів – щороку в кожній філії ведемо список «незадоволеного попиту наших читачів». Його заповнюємо, спілкуючись із відвідувачами. Було би добре, якби все купували відразу, але, на жаль, інколи читач захотів книгу в січні, а ми її купили аж у листопаді – так вона вже стає неактуальною. Та все ж минулоріч, наприклад, із 75 найменувань, які вкрай хотіли наші користувачі, ми закупили 40. Думаю, це досягнення, бо знаємо про райони, які з районного бюджету не отримали жодної копійки для закупівлі літератури.
– То ви спілкуєтесь з бібліотекарями інших районів?
– Так, звичайно, адже триває постійне вивчення ринку. Ми розуміємо, що без нової книги читач до нас не прийде. Комп’ютери вже не кожного цікавлять – більшість мають їх вдома. Хіба що створення комп’ютерного центру з найновішою технікою привело б людей, а нашій техніці більше 10 років. Звісно, є старші люди, які приходять почитати в Інтернеті про субсидії, пенсії, оплату комунальних послуг. Але більшість все ж приходять за книгами. Більше читають діти, шкільна молодь, юнацтво, студенти і люди пенсійного віку. Молодь трохи пасивніша, але сучасна література приваблює їх.
– Чи активно громада бере участь у ваших заходах?
– Так, активно. Але люди хочуть більше зустрічей зі сучасними письменниками. Ми організовуємо, які можемо. До нас приїжджали Макс Кідрук, Володимир Лис і Надія Гуменюк. У жовтні в нас був Віктор Винник – і співав, і презентував свою нову книгу. Якщо чесно, інколи на такі заходи у нас просто немає коштів. Літератори хочуть за свою роботу гонорар і ми це розуміємо. З письменниками, які проживають на Львівщині, простіше. Особливо люблять такі зустрічі малі читачі, адже сам факт, що письменник живий їх дуже тішить, тому акція «Ура! В нас живий письменник!» в дитячій бібліотеці – діюча та популярна. Так, письменник Олександр Зімба об’їздив майже всі наші бібліотеки зі серією своїх дитячих книжечок. Тож бібліотечне життя бурлить! Може десь замало, але ми слідкуємо за цим. А ще допомагаємо молодим спеціалістам – відсилаємо їх на навчання до Києва, Львова, дехто вчиться онлайн. Тому можливостей для бібліотек багато, потрібне лише бажання працювати. Звичайно, є певні труднощі при роботі, оскільки не всі бібліотеки опалюються. Це велика проблема. До такої бібліотеки взимку не хочуть іти читачі, тому ми намагаємось організовувати багато заходів. Вони гуртують навколо бібліотек нашу громаду. Актуальними є серії майстеркласів.
– Якого типу майстеркласи проводите?
– Handmade. Більше для дітей та молоді. Старше покоління віддають перевагу писанкарству, тощо.
ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ. МАЛИМИ КРОКАМИ ДО ПЕРЕМОГ
– Скільки бібліотек і їхніх працівників є в Сокальському районі?
– У 2018 році ми змінили свою структуру – нас стало менше, бо утворилася Великомостівська ОТГ – до неї відійшло 9 наших книгозбірень, тому зараз у районі є 65 бібліотек, в яких працює 81 працівник. Досягненням 2018 року вважаємо те, що бібліотекарі, особливо сільських філій, відважилися брати участь у проектах. Це дуже добре, адже так в громаду залучаються кошти. Проте, на жаль, зараз немає проектів. Ще десять років тому могли взяти участь в конкурсі від «Бібліомосту» (партнерська організація різних установ, у тому числі й Української бібліотечної асоціації – прим.), а зараз усі проекти потребують співучасті або громадських організацій, або самої громади.
Лідером з участі в проектах є бібліотекафілія села Забужжя. Вони вже виграли більше 12 проектів. Бібліотекар Світлана Коляда спільно з працівниками Народного дому, ГО «Територія «МИ», отцем Йосипом Скоробогатим перевернули поняття «бібліотеки» не тільки для бібліотекарів нашого району, але й цілої області. Відверто кажучи, такі проекти, як їхні, не робляться ніде. Вони групують людей навколо своєї бібліотеки. Завдяки одному з проектів, забужани створили молодіжний хаб – величезну кімнату, в якій кожен може прийти і позайматися рукоділлям, попрацювати за комп’ютерами, там же займаються мікрокодуванням, а ще відкрили великий спортзал з новими тренажерами. Словом, навколо лідерів групується громада! Це правда! У мене як директора єдина мета: в кожному селі з бібліотекаря зробити лідера. В такому випадку не знайдуться ті, хто говоритимуть, що бібліотеку слід закрити.
– А Ви чули таку думку, що «бібліотеку треба закрити»?
– Є різні люди. Дехто запитує: «Невже та бібліотека ще є? Хто туди ходить?». Але, вважаю, що так може говорити тільки той, хто сам не читає і не ходить до бібліотеки. Скільки б не говорили, впевнена, що бібліотеки будуть. В якому форматі – це вже інше питання. Так само зміниться й формат книг, але не думаю, що електронні видання повністю витіснять паперові. Для мене спосіб читання електронної книги – незручний. Мені подобається перегортати сторінки, особливо, коли ти перший читаєш книжку, листаєш і чуєш першу фарбу (усміхається). Думаю, паперова книга не вмре, як і бібліотека.
Ще одним досягненням минулого року, вважаю, участь бібліотекифілії села Варяж в проекті «Активуйся» від Департаменту культури Львівської ОДА та БО «Львівська освітня фундація». Ми переймалися як це буде, але, завдяки небайдужим односельчанам, церковній громаді та бібліотекарюлідеру Ользі Порві, проект вийшов на «ура» – до громади залучено 80 тис. грн. Проект складався з двох частин: культурної і соціальної. Так, у вересні відбулося величезне культурне дійство «Простір для молоді», на яке з’їхалася силасиленна народу з району, їх 8 годин розважали зі сцени… Таке масштабне дійство для Варяжа – дебют, а для нашої Ольги Порви – перший крок у проектній діяльності. Соціальна складова полягала у проведенні дитячих майстеркласів: Оля займалася в бібліотеці, а місцевий отець Василь Городецький займався іконописною школою, бо він сам пише картини, ікони. Такі проекти дуже потрібні як для бібліотек, так і для людей.
– Скільки часу працюєте в бібліотечній сфері?
– Ой, вже дуже давно – минуло 25 років. Прийшла до бібліотеки після школи і думала, що це буде випадково – хотіла стати педагогом, але залишилась тут на все своє життя (усміхається). Навіть більше – не уявляю чим могла б займатись в іншому випадку. Більшу частину свого бібліотечного життя провела в дитячій бібліотеці, а вже два роки працюю директором Сокальської районної централізованої бібліотечної системи.
– Зважаючи на такий великий досвід, можете спростувати або підтвердити тезу, що з появою Інтернету люди менше ходять до бібліотек?
– Ні, я б так не сказала. Знаєте, якщо користувачів стало менше, то відвідуваність бібліотек зросла. У зв’язку з тим же трансформуванням. Ми проводимо таку кількість соціокультурних заходів, як ніколи. Спочатку були просто книгозбірні, в яких літературу оберігали, накопичували і давали для читання. Тепер такого немає! Зараз ми є інформаційним центром, який, крім звичного, ще й популяризує, рекомендує і рекламує літературу. Сучасна бібліотека залучає до себе читачів через різні аспекти роботи. Якщо колись бібліотекарів називали «сірими мишами», які тільки читають, то зараз такого немає. Хто не витримує напруження– звільняється – приходять молоді, а для них бібліотечне життя – рух.
НОВИЙ РІК – НОВІ ПЛАНИ
– Які конкретні плани на цей рік?
– У 2019 році й надалі стежитимемо за проектами. Це на першому місці. Також пробуємо брати участь в мікропроектах обласного значення, які дають змогу придбати комп’ютерну техніку. Бібліотека, в якій немає комп’ютерів, пасе задніх.
– А є такі, що не мають?
– Так. Ми в області не найгірші – у нас 12 комп’ютеризованих бібліотек. Може, це навіть найвищий показник. Щоправда, техніку вже потрібно оновлювати. Відповідні проекти ми вигравали у 2000 і 2014 рр. З 2000ого вони вже застарілі та й з 2014 р. вважаються не зовсім нові. Якщо у 2016/2017 рр. були ще проекти на кращу бібліотеку і ми брали в них участь, то зараз таких немає. Саме так комп’ютери з’явились у бібліотекахфіліях сіл Карів, Стенятин, Зубків. Це дає змогу поінноваційному проводити заходи: з відео чи музикою.
Я, як директор, найбільше хочу, щоб в нашій центральній районній бібліотеці з’явився своєрідний коворкінгцентр або молодіжний хаб для тих, хто вечорами сидить в «АТБ». Ми вже звільнили для цього кімнату, але вона потребує капіталовкладень для осучаснення – ремонту. Звичайно, хотілося б мультимедійну дошку для навчальних майстеркласів, тощо. Будемо раді, якщо відгукнуться молоді активісти і розкажуть яким вони бачать цей коворкінг. Загалом в наших планах зробити мінікінотеатр для людей, бо в Сокалі немає місця, де можна сходити в кіно. Думаємо, це вкрай необхідно. На це все потрібні кошти. Зрештою, кожен проект потребує внеску громади. Тому ми, звичайно, будемо раді, якщо відгукнеться якийсь спонсор. Можливо, знову буде конкурс мікропроектів і ми спробуємо взяти в ньому участь.
У Карові цьогоріч плануємо відкрити нову бібліотеку. Чому нову? В приміщенні Народного дому підготували нові кімнати – зробили ремонт. А на останній сесії районної ради виділили близько 50 тис. грн. на закупівлю меблів. Тож це буде нова сучасна трансформована бібліотека. Там в нас супербібліотекар Надія Білоцеркович. Це її заслуга, що саме для цієї філії виділили гроші на меблі. Щиро вдячні депутатському корпусу Сокальської районної ради, які зробили великий подарунок для користувачів бібліотекифілії села Карів.
І стосовно поповнення фондів – і надалі працюватимемо над цим. Завдяки депутатському корпусу Сокальської районної ради в бюджеті закладені кошти на це – заплановано 195 тисяч гривень. Ми дуже вдячні. Хоча ніколи не чекаємо допомоги – самі шукаємо спонсорів. Якщо за кошти районного бюджету у 2018 році вдалось закупити 1300 книг, то за спонсорські гроші – 1100. Триває співпраця з видавництвами і письменниками, які дарують літературу. Серед найзатребуваніших письменників у Сокалі: Світлана Талан, Василь Шкляр, Андрій Кокотюха, Любко Дереш, Ірен Роздобудько, Ден Браун, Стівен Кінг, тощо – книги різних жанрів/тематики – хто яку бажає. Бо в кожного читача свої смаки, а працюємо саме для них. Добре, коли ще є державна підтримка. Сподіваємося, найближчим часом до нас надійдуть нові книги від «Українського інституту книги». Їх вже передали у Львів, чекаємо, поки передадуть у райони. Списки дуже хороші – вся сучасна література за 2018 рік, тому як тільки з’являться новинки, повідомимо про це через наших партнерів й Інтернет.
Спілкувалась Христина ПРОЦИК.
Фото автора.
