Вранці, по дорозі на роботу, швиденько забігла в аптеку, бо відчула слабкість, почала кашляти, вирішила купити ліки. Заходжу, а тут, незважаючи на ранню пору, людей вже чимало. Поки стояла у черзі, до мене заговорила літня пані. Запитувала, чи можу їй порекомендувати якісь недорогі помічні ліки від болю у шлунку. Каже, що раніше вживала таблетки «Фестал», проте зараз його ціна стала для пенсіонерки не підйомною, майже 80 гривень, тож купує дешевший «Панкреатин». Роздивляюсь цінники на вітринах. І справді, бачу ціни значно зросли, у порівнянні з минулим роком. Щоб оновити аптечку, на випадок хвороби, щоб вдома були найнеобхідніші ліки, потрібно викласти майже 200 грн. Це – стерильний бинт, зеленка, йод, пе- рекись водню, анальгін, джгут, па- рацетамол, таблетки від головного та зубного болю.
У цю пору – сезон вірусних захворювань, сокальчани здебільшого купують протигрипозні, противірусні препарати. На них ціни ростуть не по днях, а по годинах.
Найпопулярнішими серед відвідувачів аптек є чаї від простуди, «Тера- флю» коштує 183-195 гривень за упаковку 10 штук, «Аміцитрон» – 148 грн., «Колдрекс» – 224 грн., найдешевший «Антифлу» -105 грн. Фармацевт запропонувала мені «Фервекс», каже: «Ці чаї помічні, і зараз у нашій аптеці на них знижка – мінус п’ятдесят відсотків від ціни, повна їх вартість 166 гривень, а лише сьогодні вони коштують 83 гривні за упаковку (8 штук)». Я звісно ж, їх придбала зі знижкою, але вирішила перевірити, чи справді це акція, а чи чистої води обман покупців. Зайшла відразу ж у аптеку поруч, запитала ціну «Фервексу» -127 гривень, виходить, що я таки зекономила майже 50 гривень. Виробник той самий, відповідно відпускна ціна для аптек мала б бути однаковою. Якщо одна аптека продає цей самий препарат за 83 гривні, і ще при цьому щось заробляє, а інша за 127 гривень, то виходить, що остання заробляє вдвічі більше. Різниця тільки на одній упаковці ліків очевидна. Виходить, аптечний бізнес є надприбутковим, тому і не дивно, що аптеки відкриваються в Сокалі як «гриби після дощу».
По дорозі у місті зустріла знайому, вона вагітна.
Розговорилися, каже, що має певні проблеми зі здоров’ям, тож усю вагітність вживає таблетки. Розповідає, що чоловік поїхав на заробітки, бо в Україні на мінімальну заробітну плату не міг заробити навіть на медикаменти. Лікар приписала їй «Прогестерон» (280-320 грн.), «Лютеїна», (470 грн. упаковка), «Магне В 6» – (220 грн.), а потрібно приймати 6 таблеток на день, тож на місяць треба 3 упаковки. Купила ще вітаміни «Премама», коштують 385 гривень за 30 шт. Крім того, лежала у лікарні на підтримці, щодня купувала ліки для ін’єкцій і крапельниць, то цього місяця витрати на ліки склали більше 5 тис. грн. А ще ж попереду пологи – теж необхідно купити ліки, одяг для породіллі і малечі, речі особистої гігієни, тож чоловік закордоном працює, аби тут дружина могла щасливо виносити і народити немовля. «Таке можливо тільки в Україні», – каже п. Марія. «За кордоном вагітна жінка отримує всі ліки безкоштовно. А в нас на них немає грошей, то і дитини не можна виносити. Це дуже великі витрати. І скільки є таких сімей, що через брак коштів на оці підтримуючі ліки, жінки недоношують дітей, стаються викидні».
Аптечний бізнес став фаворитом серед іншого бізнесу
Закриваються малі крамниці з одягом, продуктами харчування, бо їх витісняють супермаркети, а на їх місці «виростають» аптеки. У Сокалі в центрі кожних десять метрів відкрита аптека, значить, є дохід і прибуток. Є аптеки, які лояльні до людей, вони ставлять меншу націнку на ліки, пропонують картки знижок для постійних клієнтів, пенсіонерів. Але ж є і такі, які хочуть збагатитись на людському здоров’ї, вони ставлять велику націнку, продають неякісні ліки. «Я купую памперси не на базарі, а лише в аптеках. І от та сама фірма підгузок в кожній аптеці коштує по-різному. Виробник той самий, значить, це власники аптечної мережі самі вирішують, скільки їм заробляти, яку націнку ставити», – говорить мама трьох дітей пані Мирослава.
У соцмережі розмістила пост, запитала, що думають люди з приводу цін на ліки, скільки грошей обходиться похід в аптеку. Сокальчани жваво обговорювали цю тему, скаржились на те, що українські ціни на ліки не мають співвідношення з розміром пенсій та зарплат, дехто розповідав історії, як купив підроблені ліки: заплатив у аптеці немалі гроші, а не отримав бажаного ефекту від лікування. Зацитую кілька думок сокальчан з цього приводу:
Оксана ПОЛІЩУК:
– Говорячи про ліки, треба порівняти ціни на них в українських аптеках та польських, італійських. За кордоном є співвідношення ціни ліків до зарплат, пенсій, та й якість медикаментів та результат від лікування зовсім інші. Я для своєї сім’ї майже всі медикаменти купую в Польщі, там вдвічі дешевші ціни на той самий препарат, що в Україні. Хіба є крайня необхідність, то вже тоді купую в Сокалі.
Ірина БУЛКА:
– Стараюсь купувати ліки у Польщі. Наші ліки досить часто є підробленими, попадала на такі вже не раз. Наприклад, найпопулярніше жарознижуюче для дітей: український «Нурофен» не знижує температуру в дитини ні за годину, ні за дві після прийому, а цей самий польський препарат збиває температуру за 15хвилин.
Світлана ПРИТУЛКО:
– У нас не аптеки, а своєрідні магазини. У них не виготовляють ліки, а перепродують, кожен її власник думає, як більше заробити. Мене турбує подальша доля «державної аптеки», в якій виготовляють ліки на замовлення за рецептом лікаря, вона єдина у Сокалі. І ціни у ній майже незмінні вже три роки поспіль (можуть змінюватись в межах десяти гривень від вартості одного інгредієнта). Ходять чутки, що цю аптеку хочуть закрити та приватизувати. Сокальчани повинні відстояти її, адже приватні аптеки є на кожному кроці, а ця – одна, яка виготовляє ліки.
Роман ГЕСИК:
– Потрібно купувати ліки у державних аптеках, бо вони вимагають ліцензії у виробників, а у приватних часто замість ліків продають крейду.
Оксана ВІЛЬХОВА:
– Уже три тижні лікую бронхіт. Спочатку сімейний лікар призначила «Лорде» (ціна 260 гривень), мені не полегшало, через тиждень виписали «Пульмікорт» (800 грн.), антибіотики «Ротацеф» (7 днів, по 2 ін’єкції на день, 120 грн. за 1 ампулу, а 14 ампул – 1680 грн.), таблетки «Мукалтин» (55 грн.), сироп «Ал- тейка» (90 грн). У підсумку в аптеці за придбання ліків я заплатила більше 3000 грн. І що ви думаєте, виздоровіла? Ні, наразі здала аналізи і чекаю на прийом до терапевта.
Ще одна жінка, яка не захотіла називати своє ім’я, розповіла, що одного разу лікар призначив їй «Імодіум» у капсулах. їх потрібно ковтати, але жінка ніяк не могла проковтнути капсули і вирішила її розкрити і порошок з неї висипати на ложку та запити водою. Уявіть, який у неї був шок, коли розкрила капсулу, а всередині – пусто, тобто діючих речовин там не було. А чимало з нас ковтають і навіть не розкривають їх, тому ми і не знаємо, чи випили пігулок, чи пусту капсулу. До чого тільки не додумуються фармацевтичні компанії, аби заробити на здоров’ї людей.
А ще не всі українці знають, що є чимало препаратів, які мають різні назви, але ту саму діючу речовину. Не всі дорогі ліки є якісніші, є і такі, що мають український аналог і коштують значно дешевше. От, наприклад «Но-шпа» коштує 70-80 гривень, її український аналог «Дротаверин» майже у десять разів дешевший, а діюча речовина в обох таблеток однакова. Так само від болю у шлунку: «Мезим» мають в своєму складі діючу речовину панкреатин, а таблетки «Панкреатин» у кілька разів дешевші ніж «Мезим». Коли хворіють діти, мами купують жарознижуюче. От сироп «Панадол» коштує втричі дорожче ніж «Парацетамол», хоча в обох одна і та ж діюча речовина – парацетамол.
То ж чи варто переплачувати?
Почувши думки людей, зробила висновок, що багато з нас купують ліки за кордоном, адже там ціна дешевша, й ефект від їх прийому набагато кращий. Але що ж робити літнім людям, пенсіонерам, які не мають можливості купувати ліки за кордоном, а на свої мізерні пенсії не можуть їх придбати? «В Україні діє програма «Доступні ліки». Кожен пацієнт повинен укласти договір з сімейним лікарем, після цього особа, яка хворіє, звертається до лікаря і має право на електронний рецепт по цій програмі. Згідно з нею, передбачено рецепти для хворих, які мають бронхіальну астму, цукровий діабет, гіпертоніків, хворих на серцево-судинні захворювання. Є частина ліків, які у аптеці по електронному рецепту видають безкоштовно, а є інші – які потребують незначної доплати. Повний перелік препаратів, які можна отримати, має кожен сімейний лікар і може виписати хворому, якщо він цього потребує», – зазначила завідувач Сокальської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Надія Михальчук.
Відвідавши аптеку, почувши різні думки, дійшла висновку: хворіти в України дорого і вилікуватись досить непросто. Саме тому багато людей займаються самолікуванням, борються з хворобами народними методами, бо ж ніхто немає впевненості, що, купивши ліки, одужає, адже на прилавки аптек потрапляє чимало фальсифікату.
Ольга ДЕНИСЮК.
