Так про своє захоплення говорить Оксана Черній з Перетік
Вона любить музику та хореографію понад усе. Ця любов до танців була, як вона каже з першого погляду, коли ще дитиною вперше прийшла записуватися в ансамбль. Відтоді охоче відвідувала всі заняття, розучувала нові «па», і навіть була солісткою у декількох танцях.
У старших класах, задумуючись над своїм майбутнім, вирішила, що добре б його поєднати з цим захопленням. І так сталося, бо пішла вчитися на вчителя молодших класів та хореографії.
Роки навчання злетіли швидко. Молодого педагога скерували в Володимир-Волинську, а потім в Перетіцьку школи вчителем початкових класів та хореографії. В останній невдовзі створила дитячий танцювальний ансамбль «Веселка». А з 2010 року взяла під опіку хореографічний колектив «Барвінок» при Скоморохівському народному домі. Повільно разом з вихованцями, а більшість з них – це її учні, опановували нові творчі вершини, щораз вражаючи глядачів неповторними барвами танцю.
У мистецькій скарбниці танцювального колективу – численні нагороди, відзнаки за перемогу в конкурсах і фестивалях. Однак найвагомішим для пані Оксани є танцювальний фестиваль-конкурс «Сонячна Болгарія», який проходив у м. Балчик. Тут зайняли друге місце та міжобласний танцювальний конкурс ім. П. Вірського – перше місце.
Начальник відділу культури Сокальської РДА Мирослава Михайлюк каже, що колектив «Барвінок» – це справжня творча школа народного танцю, а пані Оксана – талановитий хореограф, яка зібрала здібних дітей і відшліфовує їх вміння.
– Від виступу до виступу ми бачимо як зростає майстерність учасників, – зазначила п. Мирослава. – Вона шукає щось своє, не наслідуючи інших. І це цікаво. До речі, художній керівник була у декретній відпустці, проте ансамбль танцює так якби не було перерви. Вона своїми руками, терпінням, дякуючи батькам і діткам, пошила нові костюми, які доповнюють образ юних танцюристів.
На жаль, через карантин учасники ансамблю не можуть займатися у повному складі, тож збираються по декілька осіб: то в Перетіцькій школі, бо значна кількість учасників з цього села, то в Народному домі у Скоморохах. В репертуарі колективу тільки українські народні танці. Хореограф постійно працює над створенням нових танцювальних композицій. Її вихованці, яким від 13 до 19 років, майстерно перевтілюються в оригінальні творчі образи, розкриваючи не лише танцю-вальний, але й свій акторський потенціал. Юним танцюристам гаряче аплодували у Сокалі на день Незалежності, що стало їхнім дебютом після повернення з декретної відпустки художнього керівника Оксани Черній. Вони представили на суд глядачів нові хореографічні композиції, зокрема, танці «Увиванець», «Плескач», «Раківчанка», «Буковинський святковий».
– Нелегко було відроджувати і збирати «Барвінок» після декретної відпустки, – зізнається пані Оксана, але їй це вдалося зробити і за місяць наполегливих тренувань її вихованці знову були у формі. Жінка без танців не уявляє свого життя, старається поєднувати роботу в школі й в народному домі. Постійно творчо розвивається сама, турбується про обдароване покоління, стимулює своїх учнів, працювати над собою, надихаючи їх власним прикладом.
– Всі учасники «Барвінку» – талановиті, – наголошує п. Оксана. – Наполегливі та працьовиті. Стараються не пропускати репетицій. Вони здружилися і стали єдиним цілим на сцені.
Учасники ансамблю з радістю ходять на заняття та охоче виступають на конкурсах.
– Танці розвивають пластичність, відчуття ритму, грацію, – каже чотирнадцятилітня Вікторія Кнейчук, яка майже рік займається у ансамблі.
Танцює у шкільному ансамблі «Веселка» та хореографічному «Барвінок» Віталій Крикун, який з другого класу займається танцями. Хлопець говорить, що танці для нього – це життя, він наче оживає у ритмі музики. Каже, що якщо рідні сказали б вибирати чим займатися, то вибрав би танці. На щастя, родина в захоплені, що він займається ними. Стараються по можли-вості приходити на усі його виступи та підтримувати його.
Мріє в майбутньому професійно займатися танцями й ще одна солістка ансамблю Ірина Павлів, яка любить танцювати змалку. Тож коли пішла у школу, її одразу записали у танцювальний ансамбль. До речі, мама Ірини – Наталія Богданівна – колись теж займалася танцями. Учасники ансамблю люблять свого художнього керівника, яка зібрала та об’єднала обдарованих дітей. На жаль, у селі вони не мають таких можливостей як їхні ровесники у містах.
– Шкода у нас немає належних умов, аби займатися танцями, – ділиться наболілим п. Оксана. – Зокрема, восени та взимку в Народному домі не опалюється, нема ні місця для усіх учасників, ні належної апаратури, ні костюмів… Але попри все, діти приходять й займаються, бо вони хочуть танцювати, охоче беруть участь у всіх мистецьких заходах, організованих відділом культури Сокальської РДА та сільською радою. І завжди радо й гідно презентують своє мистецтво на теренах Сокальщини, щоразу заохочуючи дівчат і хлопців у своє барвінкове коло.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.