Громадська організація Сокальська районна асоціація людей з інвалідністю, спільно з Центральною публічною бібліотекою, провели презентацію виставки «Була висока трава…», яка створена за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ). На її відкритті були присутні люди, котрі народились в концтаборі в Німеччині, ті, котрі пережили та пам’ятають часи нацистської окупації, ті, які працювали, будучи ще зовсім маленькими, разом зі своїми батьками, на примусових роботах, а також люди з інвалідністю та інші небайдужі сокальчани.
Очевидні тих часів розповідали, як вони тікали від німців, переховувались, залишаючись без батьків, без їжі, і потім знову тікали, але вже від радянських солдатів. Як це, пів життя ховатись, думати про те, як вижити і що поїсти? Коли їх везли у товарних вагонах, їм дали відро снігу, щоб попити і поїсти. І це всім людям, котрі були у вагоні. В кінцевому результаті, кожен третій не вижив…
На плакатах представлені фотографії та історії 28 людей, які були в концтаборах, гетто, на примусових роботах у гітлерівській Німеччині або на окупованій вермахтом території.
Ці правдиві життєві історії належать людям, які й досі живуть серед нас, зокрема, на Львівщині і в інших областях України. На відміну від ветеранів війни, вони мовчали. Радянська система вшановувала тих, кого вважала героями. А тих, хто був у концтаборах, гетто, військовополонених, на примусових роботах – засуджувала як зрадників. Та зараз, будучи мешканцями вільної України, вони можуть розповісти про свій нелегкий життєвий шлях. І це дуже важливо сьогодні – вільно говорити про свої погляди, любов до Батьківщини і бажання бути свобідними. У часи нацистської окупації, будучи дітьми, вони не змогли отримати омріяну освіту. Більшість із них постраждала не лише від нацизму, але й від сталінізму. Особлива категорія – люди, які потерпіли від двох режимів.
Виставка «Була висока трава…» символізує почуття тієї маленької дівчинки, яка тоді сховалася у високій траві, щоб її не знайшли нацисти. Та трава врятувала її життя, але не врятувала від тоталітарного режиму, неволі та злиднів. Історії очевидців, представлені в плакатах, призначені збагатити наше життя їхнім життєвим та історичним досвідом. Перед нами постає питання: як вони жили і як вижили? Що вони думають про минуле і про теперішнє? Чим їхній досвід важливий для нас і які ми робимо практичні висновки сьогодні?
До презентації цієї виставки долучилися відділ Сокальського бюро правової допомоги, Червоноградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Показ фільму «Боротьба Джамали» був дуже доречним та гарно доповнив зустріч змістовним обговоренням.
Далі плануємо залучати школярів та всіх мешканців нашого краю до відвідування та обговорення виставки. Це допоможе їм краще зрозуміти історичні події, відчути почуття тих людей, які тоді були їхніми ровесниками або й молодшими за віком дітьми, але жили зовсім іншим життям. Сьогодні у нас є на чим задуматись і є з чим порівняти. Різниця колосальна. Нам, українцям, є за що боротися. Ми повинні жити в мирі, завжди бути людьми, відстоювати свою гідність, свободу та підтримувати тих, кому потрібна допомога.
Оксана КОНОНОВА,
голова громадської організації «Сокальська районна асоціація людей з інвалідністю».