Головна Освіта Через брак коштів Белзька міська рада змушена реоранізовувати заклади освіти

Через брак коштів Белзька міська рада змушена реоранізовувати заклади освіти

ЧЕРЕЗ МАЛОЧИСЕЛЬНІСТЬ УЧНІВ У ШКОЛАХ І БРАК КОШТІВ У МІСЦЕВОМУ БЮДЖЕТІ…

До 1 вересня 2021 року буде понижено ступінь Дібровської ЗШ І-ІІ ст., припинять функціонувати Цеблівська і Тяглівська філії Белзького ОЗЗСО І-ІІІ ст. А дитячі ясла-садки в Жужелянах, Заболотті, Низах, Домашеві, Карові та Стаївці реорганізують: Жужелянський заклад дошкільної освіти (ЗДО) приєднають до Жужелянської початкової школи, Заболотський – до Белзького ЗДО, Низівський – до Низівської гімназії, Домашівський – до Домашівської гімназії, Карівський – до Угнівського ЗДО, Стаїв­ський – до Корчівського ЗДО.

Белзька міська рада змушена була піти на такі не дуже популяр­ні кроки, оскільки у вищеназваних філіях та ЗДО навчається та виховується мала кількість дітей. Чимало батьків незадоволені таким рішенням, аргументуючи це тим, що дороги в аварійному стані й дітям дістатися за кільканадцять кілометрів до школи буде надзвичайно важко. А щодо садочків, то існує побоювання, що їх можуть закрити взагалі, оскільки вони перестають існувати як окремі юридичні особи. Прокоментувати ситуацію та пояснити, чому депутати прийняли таке рішення, «Голос з-над Бугу» попросив голову депутатської комісії з питань освіти Белзької міської ради, директора Стаївської школи ім. Осипа Лещука Мирославу ІГНАТЮК.

 

– Щодо садочків, то відразу наголошу, що ті, які реорганізовано, не закриватимуть. Тобто садочки функціонуватимуть у звично­му режимі, так, як і нині. Зміниться лише їхнє підпорядкування. Вони не матимуть власного окремого керівника. Нашій громаді це дасть можливість зекономити кошти у розмірі оплати ставок завідувачів цих шести садочків (за попередніми обрахунками – це близько мільйона гривень за рік), адже всі витрати на утримання закладів дошкільної освіти ідуть виключно з місцевого бюджету, виконання якого для нашої новоствореної громади поки що є непростим завданням.

Інша картина із закладами загальної се­редньої освіти, фінансування яких здійсню­ється за рахунок освітньої субвенції. Зараз територіальні громади ґрунтовно підходять до того, як вони зможуть утримувати закла­ди освіти у межах тих коштів, які виділені їм освітньою субвенцією і яких завжди, як правило, недостатньо. Белзька – не виняток. На цей час на школи, у яких навчається менше 25 учнів, освітню субвенцію не скеро­вуть. Громади повинні їх повністю утриму­вати за власний кошт. Тому територі­альні громади намагаються оптимізувати малі освітні заклади.

Щодо Тяглівської та Цеблівської початко­вих шкіл-філій Белзького ОЗЗСО, вони перестали бути окремими юридичними особами ще у той час, коли стали філіями опорного закладу. Саме наявність щонайменше двох філій обумовлювало створення такого освітнього закладу, як опорний. Сьогодні опорний заклад може існувати уже й без філій, і, оскільки в обох школах-філіях навчалося по кілька дітей, це спонукало задуматись: чи доцільно громаді їх утримувати? До того ж з цих сіл «Школярики» забирають дітей у Белзький ОЗЗСО. Закриття дасть можли­вість зекономити кошти. Правда, конкретна сума, яка буде зекономлена саме внаслідок закриття філій, озвучена поки що не була. Ми зможемо побачити її, очевидно, у кінці року. Вчителів, які працюють у двох філіях, обіцяють працевлаштувати. У Цеблові шко­лу провадять сестри-монахині згромаджен­ня святого Йосипа Обручника Пречистої Діви Марії. Окрім педагогічної праці, вони багато часу приділяють діткам, які вихову­ються в будинку сімейного типу, який органі­зовано при монастирі. У Тяглові одна вчи­телька вже працевлаштована, іншій обіцяють роботу.

Щодо Дібровської школи, то її реорганіза­ція планувалася давно. У свій час громаді вдалося відстояти і зберегти дев’ятирічку у рідному селі. На жаль, за останні роки демографічна ситуація лише погіршилася. На сьогодні у 5-9 класах цього закладу навчається лише 15 учнів. У малих школах дуже велика вартість одного учня на рік. Формула, за якою обраховують величину освітньої субвенції, складена так (і громади на це не можуть впливати!), що школи з ма­лою наповненістю класів, просто приречені.

Дуже жаль, що влада в країні робить все завуальовано під доброзичливим гаслом «покращення якості освіти». Суспільству у наш час намагаються кинути думку, що ос­віта у сільських школах, м’яко кажучи, слаб­ка. Однак із цим можна довго сперечатися і навести чимало прикладів, коли випускники сільських шкіл у житті стали успішними людьми. Ми всі вболіваємо за покращення якості освіти, у всіх без винятку школах, однак, вважаємо, що такі важливі речі, як оптимізація шкіл, повинна бути старанно підготовленою і робитися у комплексі, а не просто… скинути на плечі громад.

Адже не секрет, що на даний час влада не дбає належним чином про ремонт доріг, по яких мають довозити дітей до сусідніх шкіл із оптимізованих закладів освіти. Важко уявити, наприклад, як діти з Діброви добира­тимуться до Белза. Там дорога місцями жахлива. А ті ділянки, які поремонтували (засипали шлаком і породою з шахт), на сьогодні стали проїзними, однак, ніхто не зважиться гарантувати, що за місяць-два, після дощів, таке дорожнє покриття просто не змиє. Окрім того, є ще одна глобальна проблема, яку місцева влада просто не в силі вирішити – немає належного забезпе­чення шкільними автобусами. «Школярики» наші старі, їм по 11-12 років (один новий шкільний автобус є в Белзькому опорному закладі освіти). На таких дорогах ми ремонтуємо машини дуже часто. Як довго витри­має автобус на дорозі, всіяній ямами і вибоїнами, – теж невідомо. Правильно було б, щоб батьки дітей з оптимізованих шкіл, наприклад, Дібровської, мали можливість обрати іншу школу, в яку давати дітей. Од­нак, зважаючи на ситуацію із довезенням, це дуже сумнівно, тому що нині все виглядає так, що довозити «Школяриком» учнів на навчання може лише Белзький ОЗЗСШ. Остаточне рішення з питання дове­зення дітей із с. Діброва до інших освітніх закладів округу буде прийнято у серпні.

Ось така невесела арифметика, яка опер­та на одне слово: «економія»… Після таких кроків, як оптимізація, на душі залишається осадок, тому що десь відчуваєш свою причетність до прийнятих рішень. Однак, повто­рюся, вважаю, що такі кроки – вимушені. Чи відіб’ється це на якості надання послуг дошкільної освіти? Думаю, що в багатьох випадках, так. Можливо, не у кращий бік. Адже якщо господиня закладу на місці, не доїжджає, то і проблеми вирішувати легше. Але були і заклади, де стан справ і так вимагав якихось змін. Там, можливо, на гірше не вийде. Час покаже. Єдине, що потрібно усвідомити, – у тих селах, де пройшла реор­ганізація, дошкільні заклади як юридичні особи уже не існують. Ці рішення прийняли практично одноголосно всі депутати.

Керівництво громади попередньо обгово­рило ці питання із завідувачами усіх установ, були проведені громадські слухання. В ціло­му, громади з розумінням поставилися до таких планів. Певне непорозуміння з батька­ми виникло у Карові, оскільки місцевий дитячий садочок приєднали до Угнівського ЗДО, а не до Карівської гімназії. Однак, на час засідання освітянської комісії, письмових звернень від громадян не було. Перед пленарним засіданням сесії депутатам повідо­мили, що під час громадських слухань з громадою досягнуто порозуміння. Влада пообіцяла, що ні школу, ні дитячу дошкільну установу в Карові не закриють, однак дитя­чий садочок функціонуватиме як віддалене відділення Угнівського ЗДО.