Головна Інтерв'ю «АГРОНЕСТОР» АНДРІЯ ШУХОВСЬКОГО

«АГРОНЕСТОР» АНДРІЯ ШУХОВСЬКОГО

Ще п’ять років тому учасник АТО/ООС Андрій Шуховський з Теляжа й подумати не міг, що піде з роботи в поліції, й повернеться у рідне село та відкриє власну справу. Недарма ка­жуть, що в Господа на кожного з нас свій план.

– Я собі не міг уявити, що буду займатися сільським господар­ством, – ділиться думками Андрій Шуховський. – Здавалось, що до цього у мене душа не лежить. У дитинстві точно не хотів займатись сільським господарством, бо мав приклад – батьки все життя присвя­тили фермерству, їх ніколи не було вдома, бо з ранку до ночі важ­ко працювали на полі. Дивувався, як татові вдається бути в одній особі: агрономом, механізатором, електриком, слюсарем. До речі, він теж колись працював у міліції, потім створив фермерське госпо­дарство «Золота нива». Я допома­гав їм чим міг, але був далекий до техніки, більше часу приділяв нав­чанню. Спочатку у ліцеї Героїв Крут, згодом – у Львівському уні­верситеті на юридичному факультеті, після закінчення якого десять років пропрацював у поліції. Коли ж звільнився, задумався чим зай­матимусь далі. Дружина на цей час успішно справлялася з індиві­дуальним селянським господарством, яке створила на основі двох гектарів, котрі мені виділили як учаснику АТО. Згодом воно пере­росло в дещо більше – власне фермерське господарство «Агронестор», яке назвали на честь сина Нестора (на фото).

Підтримали побратима й атовці, які проживають у навколишніх се­лах, які довірили йому свої земель­ні ділянки. Ще декілька паїв віддали родичі та друзі. п. Андрій почав господарювати з 21 квітня 2021 ро­ку. На заощадження молодий фер­мер придбав трактор МТЗ, сільсь­когосподарський інвентар, насіння, а після жнив купив зерновий ком­байн. Згодом ще добрав землі. Ни­ні з дружиною працюють на 79 га землі, де вирощують пшеницю, сою та гречку.

Працювати, вважає тридцяти­трирічний Андрій, важко, але для нього – в радість, бо бачить резуль­тат своєї праці – добірний врожай. Це додає йому сили та бажання. Єдине, що сільське господарство – справа ризикована, в ній багато чого залежить не від людини, а від погоди, яка не завжди дає змогу зібрати вирощене.

У перший рік Андрію багато до­помагали батьки: і порадами, і тех­нікою, і руками. Молодий фермер отримав ще й фінансову підтримку з державного бюджету у вигляді бюджетної субсидії з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь. Фінансова підтримка у 2021 році була передбачена у розмірі до 5000 гривень на один гектар фер­мерським господарствам, заснов­никами яких є учасники АТО (ООС).

Мій співрозмовник зізнається, що спершу не дуже вірив, що змо­же отримати державну підтримку. І був дуже щасливим, що так ста­лося, бо це фінансово зміцнило господарство. Крок за кроком вни­кав у фермерську справу, вчився на практиці як правильно вести обробіток ґрунту, вносити добрива, засоби захисту рослин тощо. Зрозумів, як важливо дотримуватись кожного етапу у догляді рослин, недарма кажуть, що у сільському господарстві день – рік годує. У перспективі планує займатися ще свинарством і скотарством. Для цього уже купив приміщення.

Андрій радіє своїми маленькими перемогами, вважає, що екзамен на фермера здав успішно, бо зумів виростити щедрий врожай, в се­редньому по 50 центнерів з гекта­ра, назагал зібрав 150 тонн зерна. Розрахувався з орендодавцями: хтось взяв зерном, а хтось у грошо­вому еквіваленті, в середньому вийшло по 10 тисяч гривень за пай.

Допомагає громадам сіл, де орендує землі, надає техніку для благоустрою, не залишається осто­ронь громадських справ у селах.

Підтримують сина й батьки, які раді, що він вирішив продовжити династію фермерів.

– Своє життя ми з чоловіком по­в’язали з сільським господарством, – розповідає Любов Шуховська – мама Андрія. – Мені здавалося, що буде краще, коли син житиме у місті, матиме перспективний фах. Та я помилялася. Від долі, як ка­жуть, не втечеш. Сільське госпо­дарство, любов до землі у нас в крові. Людина завжди прагне пра­цювати на себе, тоді вона щас­лива…

Розговорившись про господарку та сільське життя, мимоволі, торк­нулися болючої проблеми: село старіє, працюють на землі у біль­шості випадків люди старшого покоління.

Андрій Шуховський вважає, що молодь прагне самореалізуватися, виїжджає за кордон в пошуках роботи, бо тут її немає. Цікавлюсь, чому він став фермером, а не поїхав, як багато хто за кордон. Зізнався, що коли навчався на пер­шому курсі університету, мав мож­ливість виїхати в США, бо став пе­реможцем «Зеленої карти». Та вирішив спершу здобути професію. Але про це не шкодує, бо зрозумів, що його місце тут, на рідній землі, а вона кожному, за любов до неї, працю в поті чола, віддасть стори­цею. Працелюбність, впертість та оптимізм перейняв у батьків, які ніколи не опускали рук перед труд­нощами.

Молодому господарю приносить задоволення, коли бачить свою вже виконану роботу напередодні або під час збору врожаю. Розуміє, скільки сюди вкладено душі, сили й часу. Для нього фермерство ста­ло справою життя та сімейним бізнесом родини Шуховських.

Любов ПУЗИЧ.

Фото з сімейного альбому.