Чи “загубляться” малі села у великому Червоноградському районі?

У липні створено Червоноградський район, що стало неприємним сюрпризом для місцевих мешканців, які не поспішали втручатись у власну долю. Однак  тепер маємо звикати до того, що житимемо у Червоноградсь­кому районі, а Сокальський, як такий, уже став  істо­рією. Що думають про це пересічні жителі. Своїми думками щодо адміністративно-територіальної рефор­ми поділилися:     

Мирослава ІГНАТЮК,

директор Стаївської ЗШ I-II ст. імені Осипа Лещука:

– Поділ області на нові райони, безу­мовно, так чи інакше торк­неться усіх без винятку її жителів. Перед чимось новим і невідомим завжди є певні побоювання.

Найбільше, мабуть, мешканців нашої Белзької зони хвилює доля місцевої лікарні у новому районі та за умови створення ОТГ. Все-таки дуже важко добиратися лю­дям, особливо літнім, із віддалених сіл до лікарні за 40-50 кілометрів, а ще якщо потрібно чекати у чер­гах, щоб отримати консультації від лікарів чи медичну допомогу. Для багатьох це взагалі фізично немож­ливо.

Питання освіти як найбільшої галузі, теж завжди на чільному місці. Хто керуватиме освітою, куди йтиме державна освітня субвенція: в район чи в ОТГ – ці питання нам поки ще невідомі. Але в будь-якому випадку не хочеться, щоб влада новостворених району чи ОТГ розпочинала свою роботу з оптимі­зації лікарень чи шкіл. Потрібно всі кроки робити виважено, ана­лізуючи сильні сторони й ризики, прогнозуючи результати та  наслід­ки своїх дій.

Ще одним побоюванням меш­кан­ців малих населених пунктів є ризик «загубитися» у великому районі. Сокальський район був мен­шим за територією та вважався сільським районом. Тобто районна влада знала, чим живе кожне село чи містечко, їй були достеменно відомі наші проблеми. Деякі з них вдавалося вирішити, деякі – ні. Звичайно, що тепер зі своїми проб­лемами ми повинні будемо звер­татися до керівництва ОТГ, на міс­цях надаватимуть усі адміні­ст­ративні та комунальні послуги. І це дуже добре. Однак від району, який також буде наділений повно­важеннями координувати роботу багатьох органів виконавчої влади, у великій мірі залежатиме добро­бут кожного населеного пункту. Надіємося, що влада новоство­реного району чітко це усвідомлю­ватиме.

Позитивним для мешканців се­ла, в якому живу, можна вважати те, що до центру нового району нам буде ближче добиратися. Од­нак, добре розумію, що є багато сіл, яким навпаки, буде не дуже зручно добиратися до Червоно­гра­да у важливих справах, вирі­шен­ня яких буде у компетенції ра­йонних органів влади.

Дуже хочеться побажати всім нам через короткий час бачити ефек­тивну систему виконавчої влади в новому районі й належно організоване місцеве самовря­дування, яке буде розвиватися у новостворених громадах і вод­ночас підніматиме добробут кож­ного мешканця цих громад. А це залежатиме від того, яким буде наш вибір і хто прийде до керу­вання як районом, так і ОТГ після 25 жовтня.

Василь ПАНЧЕНКО,

житель с. Савчин:

– Я не схвалюю державної полі­тики з цього питання, бо таке укруп­нення веде до ліквідації колишніх районів. Крім того створення нових, обмежить самостійність громад і це зведе нанівець процес децен­тралізації. Вважаю, що могли хоч би залишили назву району Сокаль­ський. Адже будуть Золочівський, Яворівський, Стрийський, Самбір­ський, Дрогобицький. Чим наш район завинив перед Львівською ОДА? У мене не має упередженого ставлення до Червонограда, проте вважаю, що по відношенню до Сокаля таке рішення не є спра­вед­ливим. На мою думку, шах­тар­ське місто потребує значно більшої уваги та допомоги з боку держави, оскільки тут проживають ті, хто  видає «на гора» чорне золоте… Копальні – занедбані, їх потрібно реанімувати. Нині Львівсько-Во­линський вугільний басейн має бути стратегічним об’єктом держа­ви, гарантом енергетичної незалеж­нос­ті України. Тут проживає багато потен­ційних виборців. Вони деле­гуватимуть у новостворену район­ну раду своїх представників. Відтак віддалені села та маленькі містеч­ка можуть залишитися без депу­татів, які б лобіювали їхні інтереси. Це може призвести до занепаду віддалених сіл. Червоно­град має багато своїх проблем, тільки чого варте міське житло-комунальне  господарство, яке «тріщить по швах». До кінця не вирішені питан­ня з аварійними дорогами, закла­дами соціальної і культурної сфер. Думаю, нас чекає закриття біблі­отек, на­род­них домів та дитячих дош­кільних установ, бо основні  бюд­жетні кошти будуть скеровані у Червоноград.

Шкода міста Сокаль. Досі в усі часи з ним рахувалися. Я був депу­татом чотирьох скликань, маю ба­гато друзів, які є фахівцями у різних галузях. 90 відсотків з них не під­тримують  цю реформу, а 10 – прос­то не обізнані з цим питанням. Реформа, на мою думку, не підго­­тов­­лена належним чином. Через  що не можна говорити, що вона погана, бо в задумі було мак­симально наблизити послуги до лю­дей. А все нове спершу викли­кає не сприйняття. Усі звикли до старої системи, яка теж далеко недос­конала, але їм знайома. Тож ду­маю, що спочатку було б добре зробити експериментальний ра­йон, подивитися що і як, відредагу­вати усі «пробіли», а тоді  впровад­жувати у життя.

Надія ЛАЩІВСЬКА,

жителька м. Белза:

– Добре буде чи зле, коли ство­рю­ють нові райони, покаже час. Все залежатиме від фінансування та мудрості керівників. Думаю, що Сокаль спершу буде поступово за­не­падати. Ми вже маємо гіркий приклад Белза, який колись був центром Забузького району. Тут бу­ли лікарня, маслозавод, пекар­ня, завод, Укртелеком… Згодом все закрили. Заклади соціальної сфери, охорони здоров’я оптимізу­вали і перевели у Сокаль. Повільно Белз став сірим забутим містечком. Прикро, що Сокальський район не відстояли.

Марія  КРАСЬКО.

жителька с. Стенятин:

– Звичайно, шкодуємо за Сокаль­ським районом. Маємо великий Чер­воноградський… На що й тре­ба було сподіватися, адже до того йшло не один рік. Практично май­же всі державні установи, які ра­ніше були в Сокалі, перенесли в Чер­воноград.

Кажуть, що децентралізація має наб­лизити послуги до людей, Хоті­лося, щоб так було. Однак хіба людям буде зручно, коли їм доведеться їхати за довідкою аж у Червоноград? А може їх видава­тимуть в Сокалі чи Стенятині?! Ля­кає невідомість…

До того ж Сокальський район був аграрним, а Червоноград – місто шахтарів. Зрозуміло, що мен­талітет у селян та шахтарів-містян різні, як і проблеми. До того ж ра­йон об’єднає Червоноград, Сока­ль­щину, частини Радехівського й Жовківського районів, селище Добротвір. У кожних теренів свої наболілі проблеми. Цікаво кому надаватимуть перевагу? Думаю, що спочатку нелегко доведеться новообраному голові районної ради. Хотілося, щоб це був госпо­дарник та виходець Сокальщини, якому доведеться згладжувати багато гострих кутів, поки знайде рівновагу між усіма. Хотілося, щоб нові зміни були на краще, і жителів маленьких сіл, як наше, не забули. Бо ж переконана, що більшість у ра­йо­н­ній раді бу­дуть мати черво­ноградці, які хтозна чи схочуть виділяти кошти на розвиток со­ціальної інфра­структи в селах. Старшим людям важко буде зми­ритися з тим що нема Сокальсь­кого району, а молодь – при­викне. Хіба у нас є інший вихід.

Євгенія ПЛЕТІНКА,

жителька с. Княже:

– В час, коли є стільки причин для хвилювання, це і коронавірус й економічна нестабільність в дер­жаві, зростання цін на житлово-комунальні послуги, нам пропону­ють ще повестися на щось нове і да­леко не зовсім досконале. Об’єд­нання, на мою думку, це грубе групування. Як правило, велика група часто заради власних інте­ресів нехтує проблемами інших. На жаль, в нашому випадку вия­вляться маленькі та віддалені села. І відповідно можна здога­датися, яка їх чекатиме доля. Я завжди була переконана, що Сокальський район, попри всі його можливі та недоліки, справлявся з поставленими завданнями. Мож­на навіть для прикладу взяти Кня­жів­ську сільську раду, з якої я ро­дом. За останні чотири роки в селах відбулося багато позитивних змін. Відновили Народні доми, з’явилися дитячі майданчики, від­ремон­ту­вали дороги, зробили ву­лич­не освіт­лення практично всіх вулиць.

Навряд чи після об’єднання хто­сь буде перейматися: чим діти мають займатися при закритих на­родних домах? Але ніхто нічого не може стверджувати. Ад­же щоб хто не казав, а попереду невідо­мість. Однак потрібно рухатися далі.

Ярослав РОЙКО,

Великомостівський міський голова:

– Створення Червоноградського району є одним із етапів реформи місцевого самоврядування. Я підтримую дану реформу, оскільки відбудеться перерозподіл повно­важень, усі послуги будуть мак­симально наближеними до людей. Загалом, до створення Червоно­градського району ставлюсь по­зитивно, оскільки цей районний центр територіально ближче до нашої громади, що буде зручніше для мешканців громади в плані транспортного сполучення та еко­номії часу в дорозі.

Опитувала Любов ПУЗИЧ.