КОЖЕН РОБИТЬ УСЕ, ЩОБ НАБЛИЗИТИ НАШУ ПЕРЕМОГУ

На запитання «Голосу з-над Бугу» відповідає суддя-спікер Сокальського районного суду Лідія ФАРИНА

– Як воєнний збройний конфлікт з рф вплинув на роботу судової гілки влади?

– Ви знаєте, часті повітряні тривоги та вимикання світла роблять неможливим здійснювати правосуддя, проте у мене є час писати статті! За час повномасштабного вторг­нення судова система України зазнала значних змін, і це змусило вносити корективи у процес здійснення право­суддя. Це, в першу чергу перехід на нову форму розвитку судової влади – електронне правосуддя, яке сприятиме відкритості діяльності суду, покращить доступ до право­суд­дя та значно зекономить державні кошти. По друге, організація дистанційної участі у судовому засіданні не лише учасників процесу, а й суддів та секретарів су­дового засідання. Під час мого навчального візиту в Лондон, англійські колеги переконливо роз’яснили переваги роботи онлайн. В Англії настільки потужно розвинутий дистанційний судовий процес, що навіть в такому режимі допитують свід­ків по справі. Окрім того, це покращить безпеку як працівників суду так і учасників процесу, враховуючи реалії сьогодення (коронавірус, військовий збройний конфлікт).

– Які джерела міжнародного права регулюють збройний конфлікт в Україні?

– Історично міжнародне гуманітарне право (МГП) поділя­єть­ся на:

– Право Гааги, що стосується обмеження (встановлення заборонених методів та засобів війни). Це право включає 2 Гаазьких Конвенції: 1. Гаазька Конвенція та декларація щодо обмеження методів та засобів ведення війни для зменшення зайвих страждань та Гаазька Конвенція про закони та звичаї війни на суходолі;

– Право Женеви – в основі лежить принцип гумманості (встановлення правил поводження із військовополоненими, цивільним населенням тощо).

Це право включає 4 Женевські Конвенції (далі ЖК): 1ЖК щодо поранених та хворих на суші, 2 ЖК щодо поранених та хворих на морі, 3 ЖК військовополонені та 4 ЖК цивільне населення. Основна увага саме приділяється 4ЖК. До неї також є 3 Додаткових протоколи (міжнародний та не міжнародний збройний конфлікт та відмітна емблема).

Вказані Конвенції передбачають ряд обов’язків держави окупанта щодо окупованої території та його населення: дба­ти про безпеку людей на окупованих територіях, заборона використання населення окупованої території держави у військових цілях, заборона депортації та переміщення власного населення на окуповану територію, заборона змінювати громадянство окупованого населення, заборона пограбування та знищення майна тощо.

Як ми бачимо російська федерація жодних міжнародних норм не дотримується.

– Яка процедура притягнення до відповідальності винних у скоєнні злочинів під час збройного конфлікту в Україні? Адже, як відомо, Україна не ратифікувала до цього часу Римського статуту.

– Україна, дійсно, підписала, але не ратифікувала Pимський Cтатут Міжнародного Кримінального Суду (далі РС МКС). У той же час Україна у своїх двох постановах від Верховної Ради до Міжнародного кримінального Суду від 2014, 2015 років визнала юрисдикцію МКС щодо розслі­дування міжнародних злочинів, вчинених від 21 листопада 2013 року і без кінцевої дати, а також взяла на себе зобо­в’язання зі співробітництва з цією міжнародною орга­нізацією. Така можливість передбачена у ст. 12(3) PC МКС. Карім Хан, прокурор МКС, також вказав при відкритті розслідування щодо ситуації в Україні, що він буде вивчати ознаки всіх злочинів, які охоплюються PC МКС і які ймовірно були вчинені на території України. І якщо проблеми зі злочинами геноциду, злочинами проти людяності і воєнними злочинами немає – вони всі підпадають під юрисдикцію МКС, то ситуація зі злочином агресії зовсім інша.

Головною складністю щодо притягнення винних осіб за злочин агресії є юрисдикція МКС, яку узгодили між собою держави. Для того, щоб притягти до відповідальності за злочин агресії, потрібно, щоб держава, громадянином якої є підозрюваний або на території якої вчиняється злочин, ратифікувала РС МКС і ще окремо доповнення до нього (Кампальські зміни від 2010 року) щодо визначення злочину агресії. У контексті подій в Україні ані рф, ані Україна не ратифікували РС МКС, а це значить, що на разі не можна притягнути військово-політичне керівництво до відповідаль­ності за агресію. Саме тому зараз обговорюють питання щодо створення окремого трибуналу, який розглядає вка­зану категорію справ. Це буде спеціальний трибунал, на кшталт трибуналу в країнах колишньої Югославії (Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Косово). З другого боку ство­рення цього судового органу потребує дуже значних фінансових ресурсів.

Відносно інших військових як російських так і українських (мається на увазі колаборантів), то справи розглядають та будуть розглядати наші національні суди. Саме воєнним злочинам присвячена ціла глава КК України, разом з тим, їх не слід плутати з військовими злочинами.

– Доволі часто зараз згадують про бездіяльність Міжнародного Червоного Христа щодо українських військовополонених, яка ваша думка з цього приводу?

– Місією Міжнародного Червоного Хреста (далі – МКЧХ) є захист життя і гідності жертв збройних конфліктів, Повно­важення цій організації надані Женевською Конвенцією та додатковим протоколом. На жаль, надавати гуманітарну допомогу залежать, від дій сторін збройного конфлікту, це їхня сторона відповідальності щодо поводження із військо­вополоненими. Бо саме сторона збройного конфлікту надає згоду на таку допомогу. Саме відхід від політики і забезпечує ефективність діяльності Комітету. МКЧХ роблять так, щоб ті, хто потребує допомоги, її отримували. Саме нейтра­ль­ність і “тиша” у діяльності і забезпечує ефективність роботи Комітету.

Ця організація визнана всіма державами, які ратифікували Женевські конвенції, як така, що має особливе положення у контексті відвідування військовополонених (статті 125,126 Женевської конвенції III).

– Останнім часом агресор завдає безліч ударів по об’єктах енергетики України. Як такі випадки трак­тує міжнародне гуманітарне право (МГП)?

– В цьому випадку порушено принципи МГП – розрізнення (сторони конфлікту повинні розрізняти цивільні об’єкти від воєнних), пропорційності (утримуватися від нападів, які могли б заподіяти надмірну шкоду цивільному населенню, заподіяна шкода не повинна перевищувати отриману військову перевагу), військової необхідності (військовими цілями є об’єкти, що можуть бути застосовані у воєнних цілях).

Додатковим аргументом є також кількість зруйно­ваних об’єктів та постраждалих людей, наслідки, пора року, відсут­ність не лише електрики, але й води (гігієна, неможливість приготувати їжу тощо). Якраз таку ситуацію ми нещодавно спостерігали в Україні. Цей напад може бу­ти виправданим, лише в тому випадку, якщо це пошкод­жен­ня енергетичної інф­раструктури, що обслуговує військові об’єкти.

– На завершення розмови, що б Ви побажали напередодні святкування професійного свята – Дня працівників суду?

– Мені знається зараз у нас усіх є спільне єдине поба­жан­ня це мир! Кожен з нас робить усе, щоб наблизити на­шу перемогу. Чимало суддів і працівників судів добровільно долучилися до лав Збройних cил України та Сил терито­ріальної оборони. Крім того, судді та працівники апарату активно займаються волонтерською роботою. Я пишаюсь свої­ми героями і чекаю на їх повернення разом із пере­могою, бо знаю, що вона обов’язково буде! Наша рідна країна, маючи завжди таку непросту, тернисту долю, завжди обирала шлях воїна який йде до перемоги!

Розмову записав Василь СОРОЧУК.