Від початку війни життя кожного українця поділилося на «до» та «після». Не виключення й лікарі. І не має значення, де нині їхній медичний фронт – на передовій, в окупації чи в тилу, вони щодня рятують життя, борються за здоров’я кожного пацієнта. Як медицина працює за воєнних реалій, чи вдається надавати громадянам медичні послуги в повному обсязі, чи вистачає лікарів, де обслуговують внутрішньо переміщених осіб? Про це розповідає головний лікар Сокальської районної лікарні Роман ШВЕД.
– Як нині працює лікарня? Чи змінилася її діяльність?
– Сокальська РЛ працює в тому ритмі, в якому й працювала до війни: приймаємо хворих, консультуємо, лікуємо… Проте згідно з наказом №374 від 24 лютого 2022 року, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) зменшило поступлення планових пацієнтів в стаціонари, щоб у випадку виникнення загрози активних воєнних дій, був резерв ліжок, щоб медзаклад міг прийняти на лікування поранених. Також ця схема водночас має регулювати навантаження на медпрацівників. На жаль, така вимога воєнного часу.
– Раніше Сокальська лікарня лікувала хворих на коронавірус. Яка ситуація зараз?
– Як відомо, до війни лікарня працювала як профільна для надання допомоги хворим на ковід. І приймала на лікування жителів усього Червоноградського району. А з 24 лютого минулого року була перепрофільована на надання допомоги хворим і потерпілим незалежно від захворювання. Це і місцеві, і ВПО, та будь-хто, хто потребує медичної допомоги. Так як зараз зима й погодні умови сприяють зростанню вірусних захворювань, в тому числі й ковіду. Для ковідних хворих у нас є окреме інфекційне відділення, де зроблено всі належні умови аби надати їм кваліфіковану допомогу. Проти минулого року кількість хворих на ковід значно зменшилася.
– Одним з важливих аспектів функціонування медичного закладу є фінансування, а під час війни – поготів. Чи отримуєте матеріальну підтримку з місцевого бюджету?
– У 2022 році з місцевого бюджету лікарня отримала 982949,95 грн. з них 551599,15 грн. пішло на капітальний ремонт споруд цивільного захисту (укриття) 609 м кв. Ще 431350, 80 грн. використаємо на капітальний ремонт внутрішніх мереж водопостачання і водовідведення.
За кошти Національної служби охорони здоров’я, а це 71666 грн., зроблено поточний ремонт сходової частини укриття (23646 грн.) та встановлено металопластикові двері (48020 грн.). Укриття облаштоване питною водою, санвузлами, Інтернетом Starlink. У випадку аварійного відключення електроенергії у лікарні працює потужний генератор на 160 кВт, який також придбано за кошти міського бюджету.
– Чи забезпечена лікарня медпрепаратами, особливо інсуліном?
– Лікарня має запас необхідних медикаментів для надання першої медичної допомоги, перелік яких встановлює Національна служба здоров’я України й фінансує за пакетами медичних гарантій.
Інсулін та інші «Доступні ліки» пацієнти можуть отримати як за електронним, так і за паперовим рецептом в аптеках міста.
– Чи є нині брак кваліфікованих медичних кадрів?
– Так, нам бракує високо кваліфікованих фахівців. Молоді спеціалісти поповнюють наш медичний заклад, але не у тій кількості як нам потрібно. Тож у нас переважають працівники пенсійного віку.
– Жителі Лучиць скаржаться, що тривалий час в амбулаторії загальної практики сімейної медицини немає лікаря. В чому причина?
– Пов’язано з тим, що лікар виїхав за межі України. А бажаючих там працювати поки що нема. Адміністрація лікарні працює над тим, щоб забезпечити амбулаторію спеціалістом.
– Чи у районній лікарні працюють ті, хто через війну переїхали на Сокальщину?
– Так, є. В лікарні було четверо таких медичних працівників: двоє лікарів і стільки ж медичних сестер. Один лікар попрацював декілька місяців, і коли ситуація стабілізувалась у рідному місті, повернувся додому. Ще один працює. Медичні сестри успішно влились у колектив і сумлінно працюють.
– Чи звертаються по медичну допомогу ВПО та військові, які повернулися додому з пораненнями?
– Лікуємо військових, які перенесли поранення або контузії. Внутрішньо переміщені особи, які знайшли прихисток у Сокальській громаді, можуть отримати у медичних закладах ОТГ усі необхідні медичні послуги та звернутися до спеціалістів без скерування та укладеної декларації.
– Поясніть, які медичні послуги для пацієнтів є безкоштовними…
– Медичні послуги, які надає Сокальська РЛ, є безкоштовні. Але тих коштів, які виділяє Національна служба здоров’я України, не достатньо, тому пацієнти іноді самі дофінансовують ту чи іншу лікувальну послугу.
– Багато пацієнтів переконані, що їм у лікарні мають надавати медикаменти безкоштовно… Чи зобов’язана лікарня забезпечувати пацієнтів ними після операцій?
– Зобов’язана забезпечувати, однак ресурс Національної служби здоров’я України є обмежений. Все залежить від складності стану пацієнта. Інколи є потреба у певних препаратах, яких немає в переліку НСЗУ, відповідно з’являється потреба пацієнтові їх купити. Кожен випадок є індивідуальним…
– Чому досі є черги під кабінетами лікарів, коли впроваджено електронну систему запису?
– Черги є. На одного хворого у нас відведено 20 хвилин – на огляд, вияснення скарг, постановку лікування. На жаль, не завжди пацієнти, зокрема, літні, встигають розповісти свої симптоми… Випадки бувають дуже складні. Крім того, лікарям іноді доводиться приймати пацієнтів, які були записані в іншого лікаря, який відсутній на роботі по поважній причині: хвороба, похорон близької людини, відпустка…
– Як дбаєте про дисципліну в РЛ? Які стягнення вживаєте до лікарів, які вчасно не приходять на роботу?
– У Сокальській РЛ створена спеціальна комісія, яка контролює роботу медичних працівників. Вона перевіряє як вони дотримуються графіку роботи. Якщо є якісь зауваження чи скарги від людей, ми їх розглядаємо. Порушників трудової дисципліни караємо: спочатку дається попередження, а якщо порушення повторюються, то робимо стягнення по заробітній платі.
– Чи є у медзакладі достатньо медичного обладнання?
– За останні роки наша лікарня придбала сучасне обладнання, яке необхідне для діагностики та якісного лікування пацієнтів. Зараз працюємо над забезпеченням добрих фахівців. Ми максимально вмотивовані надавати якомога якісніші послуги, щоб залучити більшу кількість пацієнтів. Від цього залежить, скільки отримаємо коштів від Національної служби здоров’я України наступного року. Медицина теж зараз вийшла на рівень ринкових відносин. Тобто, якщо хочемо, аби заклад існував і фінансувався з бюджету, нам треба якомога більше людей заохотити їхати по допомогу саме до нас. Хочемо відкрити ще один пакет по реабілітації пацієнтів. Сьогодні це дуже актуально, бо ми – шахтарський регіон, тому є велика кількість людей з різними хронічними захворюваннями, які потребують реабілітації. Багато людей повернуться з війни з інвалідністю та підірваним здоров’ям, тому нам потрібно зробити все, щоб в майбутньому бути корисними українським захисникам.
– Як сокальські медики підтримують своїх колег, які нині рятують життя українських захисників на передовій?
– Стараємося допомогти чим можемо: і медичними препаратами, і обладнанням. І не тільки нашим колегам, які працювали у Сокальській РЛ, а сьогодні там перебувають, але й усім військовим. Працівники лікарні передали ЗСУ два генератори, дві автомашини, ліки та перев’язочний матеріал.
– Які виклики постали перед Вами як перед керівником медичного закладом за останній рік і як на них реагуєте?
– Кожен день ставить свої вимоги. Попри те маємо думати про майбутнє нашого медичного закладу, дбати про його імідж і розширення спектру медичних послуг, покращення умов перебування пацієнтів. Плануємо завершити ремонтні роботи, які розпочали ще до війни, в реанімаційному, травматологічному, неврологічному відділеннях. Готуємо проєкт по реконструкції приймального відділення, яке має відповідати сучасним європейським стандартам. Адже з нього відвідувачі розпочинають своє знайомство з лікарнею. Це – наше обличчя.
Після війни будуватимемо в Україні європейську медичну систему, щоб забезпечити доступ до медпослуг для всіх за місцем їхнього проживання. На жаль, ми, українці, і в мирний час забуваємо турбуватися про своє здоров’я, а під час воєнного стану знаходимо ще більше клопотів, які заважають нам це робити. Але війна – не причина забути про своє здоров’я.
Розмову вела Любов ПУЗИЧ.